Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №727/7329/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7329/26

Провадження № 2-а/727/183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Тере-щенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду ад-міністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник пози-вача ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, —

встановив:

21 травня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Чернівців надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить скасувати по-станову № 5169 від 27 грудня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміні-стративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), та накладено адміні-стративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними доводами.

По-перше, позивач не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого правопо-рушення та стверджує, що станом на 12 грудня 2024 року мав встановлений мобільний застосунок «Резерв+» і пред`явив сформований у ньому військово-обліковий документ. За приписами пунктів 2 та 9 Порядку оформлення (створення), видачі (заміни), повер-нення, зберігання та знищення військово-облікових документів, затвердженого поста-новою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) і військово-обліковий до-кумент у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

По-друге, з 17 липня 2024 року на підставі Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX частина шоста статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» покладає на уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського обов`язок здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів. Матеріалів такої фіксації ані до протоколу, ані до оскаржуваної постанови не долучено; відсутні також пояснення свідків, акти відмови чи інші об`єктивні докази, які підтверджували б факт непред`явлення документа. Відтак висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях.

По-третє, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єди-ного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персо-нальних даних відповідної особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з інши-ми інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. У цій справі особу позивача встановлено за паспортом громадянина України, а до адміністратив-ного протоколу долучено витяг із зазначеного Реєстру, тобто відповідач таку можли-вість не лише мав, а й реалізував.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що він проходить військову службу у Збройних Силах України, перебуває у зоні бойових дій та має обмежений до-ступ до засобів зв`язку, а про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 11 травня 2026 року.

01 червня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 позовних вимог не визнав.

Відповідач зазначив, що 12 грудня 2024 року позивач як громадянин України чоловічої статі віком від 18 до 60 років з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на ви-могу уповноваженого представника не пред`явив військово-облікового документа, у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1/716; від отримання протоколу позивач відмовився у присутності двох свідків. Обставини правопорушення, на переконання відповідача, зафіксовані вказаним протоколом, дока-зів на спростування яких позивачем не надано.

Окремо відповідач наполягав на пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 286 Кодексу адміністратив-ного судочинства України (далі — КАС України), який, на його думку, сплив 07 січня 2025 року, а причини пропуску є неповажними, оскільки позивач був присутній при складенні протоколу, повідомлений про дату розгляду справи, однак її результатом не цікавився. Постанову ж було направлено на його адресу засобами поштового зв`язку 27 червня 2025 року.

З огляду на наведене відповідач просив у задоволенні позову відмовити, а судо-ві витрати покласти на позивача.

08 червня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що обидва вказані у протоколі свідки зазначені за адресою: АДРЕСА_1 , яка є адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , що ставить під сум-нів їхню неупередженість; матеріали фото- і відеофіксації відсутні; копію постанови направлено з порушенням триденного строку, встановленого статтею 285 КУпАП та пунктом 14 Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про адміні-стративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, — лише 27 червня 2025 року; повідомлення про вручення поштового відправлення до матеріалів справи не долучено, а за результатами пере-вірки відправлення № 5800217622667 на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта» фор-мується відповідь про відсутність даних у зв`язку з тим, що таке відправлення не за-реєстроване в системі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду в су-довому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не пові-домили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли. Потреби заслухати свідка чи експерта у цій справі немає.

За таких обставин, керуючись частиною дев`ятою статті 205 КАС України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній ма-теріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рі-шення.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фак-тичні обставини.

12 грудня 2024 року у м. Сторожинець старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1/716 відносно ОСОБА_1 .

У найменуванні цього протоколу зазначено, що він складений «за ч. 3 ст. 210 КУпАП». В описовій частині протоколу вказано, що позивач порушив правила вій-ськового обліку в особливий період, не мав при собі військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, та не пред`явив його за вимогою уповнова-женого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, поліцейського, чим порушив вимоги частин 3, 10 статті 1, частини 8 статті 2, частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 бе-резня 1992 року № 2232-XII, частини 19 (додаток 2), частини 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за-твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Свідками правопорушення у протоколі зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обох — за однією адресою: АДРЕСА_1 . Письмових пояснень цих осіб щодо обставин події матеріали справи не містять.

У протоколі міститься друкований запис про повідомлення особи про розгляд справи о 14 годині 00 хвилин 27 грудня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у відповідних графах відсутній; наявні рукописні записи про відмову від надання пояснень і від отримання копії про-токолу.

27 грудня 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 під-полковником ОСОБА_6 винесено постанову № 5169 у справі про адміністра-тивне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністра-тивного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень.

У постанові зазначено, що позивач 12 грудня 2024 року під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою працівника поліції, чим порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 49 Порядку проведення при-зову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверд-женого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності позива-ча, що відповідач визнає у відзиві на позовну заяву.

Оскаржувана постанова не містить відомостей про дату вручення її копії пози-вачеві та підпису останнього. Повідомлення про вручення поштового відправлення з копією постанови матеріали справи не містять.

До відзиву долучено копію фіскального чека АТ «Укрпошта» від 27 червня 2025 року на відправлення № 5800217622667 («лист реком.», «Кому: СКАКУН СС», «Куди: 58006 Чернівці»). Інших доказів надсилання чи вручення копії постанови відповідачем не надано.

Згідно з наданим позивачем знімком екрана офіційного вебсайту АТ «Укрпош-та» (https://track.ukrposhta.ua) станом на 08 червня 2026 року за номером відправлення 5800217622667 формується відповідь про те, що дані про відправлення відсутні, ос-кільки воно не зареєстроване в системі. Відповідач цієї обставини не спростував.

На підтвердження повноважень посадової особи, яка винесла оскаржувану по-станову, відповідачем надано витяг з наказу начальника Чернівецького обласного те-риторіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 04 липня 2025 року № 195, згідно з пунктом 6 якого підполковника ОСОБА_6 вважати таким, що з 04 липня 2025 року прийняв справи та посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 і приступив до тимчасового виконання обов`язків за посадою. Інших документів, які підтверджували б обсяг повноважень цієї посадової особи станом на 27 грудня 2024 року, матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять: матеріалів фото- та відеофіксації процесу пред`явлення і перевірки документів; акта про відмову від пред`явлення військово-об-лікового документа; письмових пояснень свідків; рапорту або пояснень працівника по-ліції; будь-яких інших доказів, які підтверджували б обставини, викладені в оскаржу-ваній постанові.

Зі змісту оскаржуваної постанови та протоколу вбачається, що особу позивача встановлено за паспортом громадянина України, а до адміністративного протоколу до-лучено витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та ре-зервістів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та зако-нами України.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчи-ненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притяг-нення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, вста-новлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здій-снюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступ-ком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміні-стративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясу-вання обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопо-рушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку ор-ган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопо-рушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміні-стративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона ад-міністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адмі-ністративне правопорушення, яка, зокрема, повинна містити найменування органу (по-садової особи), який виніс постанову, опис обставин, установлених при розгляді спра-ви, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміні-стративне правопорушення.

Згідно зі статтею 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопо-рушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Пунктом 14 Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вру-чається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено; копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під під-пис, у постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника; у разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за пору-шення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Частиною шостою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII передбачено, що у період прове-дення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикор-донної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки докумен-тів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео-фіксації. Зазначені вимоги в частині фото- і відеофіксації застосовуються з 17 липня 2024 року згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військо-вого обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.

Згідно з пунктами 2 та 9 Порядку оформлення (створення), видачі (заміни), по-вернення, зберігання та знищення військово-облікових документів, затвердженого по-становою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, військово-облі-ковий документ оформляється в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або відповідних державних вебпор-талів або у паперовій формі; військово-обліковий документ в електронній формі (у то-му числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цьо-го Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного дер-жавного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних да-них призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформацій-ної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміні-страторами) яких є державні органи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обо-в`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покла-дається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посила-тися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо ос-карження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміні-стративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Аналогічний підхід закріплено у частині першій статті 289 КУпАП. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений.

Оскаржувану постанову винесено 27 грудня 2024 року, а позов подано 21 трав-ня 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Ця обставина сторо-нами не заперечується.

Разом з тим позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку, і суд вважає наведені в ньому причини поважними з таких підстав.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23 грудня 2025 року у справі № 755/13012/25 сформулював висновок, згідно з яким постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ча-стиною третьою статті 210-1 КУпАП підлягає обов`язковому доведенню до відома особи протягом трьох днів після закінчення розгляду справи — шляхом особистого вручення під підпис (про що у постанові зазначається дата її вручення і ставиться під-пис правопорушника) або шляхом направлення поштою (про що робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправ-лення). Верховний Суд також зазначив, що за умов, коли особа не була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не отримувала постанову особисто під підпис, суд при вирішенні питання про пропуск строку звернення до суду має з`ясувати дату фактичного отримання нею оскаржуваної постанови, а факт обізна-ності особи з тим, що щодо неї зафіксовано порушення, не є тотожним обізнаності з винесенням конкретної постанови про притягнення до адміністративної відповідаль-ності.

У цій справі встановлено, що позивач при розгляді справи про адміністративне правопорушення 27 грудня 2024 року присутній не був; оскаржувана постанова не мі-стить ані дати її вручення, ані підпису позивача; повідомлення про вручення поштово-го відправлення до матеріалів справи не долучено.

Наданий відповідачем фіскальний чек АТ «Укрпошта» датований 27 червня 2025 року, тобто відправлення здійснено через шість місяців після винесення постано-ви, зі значним порушенням триденного строку, встановленого статтею 285 КУпАП та пунктом 14 Інструкції № 3. При цьому за результатами перевірки відправлення № 5800 217622667 на офіційному вебсайті оператора поштового зв`язку встановлено, що таке відправлення в системі не зареєстроване, а отже, з наданого відповідачем документа неможливо достовірно встановити ані факт відправлення, ані його адресата, ані вміст, ані тим більше факт вручення.

З урахуванням частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення об-ставин належного доведення постанови до відома позивача покладається саме на від-повідача. Такого доказування відповідач не здійснив.

Твердження позивача про те, що про існування оскаржуваної постанови він ді-знався 11 травня 2026 року, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Позивачем також надано довідку за формою 5 на підтвердження проход-ження ним військової служби у Збройних Силах України, що в умовах воєнного стану об`єктивно ускладнювало як своєчасне отримання відомостей про існування поста-нови, так і реалізацію права на її оскарження.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94), а надмірний формалізм при застосуванні проце-суальних норм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду (рішення у справах «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», «Перес де Рада Каванільєс проти Іспанії», «Walchli v. France»).

За таких обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до суду по-важними і поновлює позивачеві цей строк, а доводи відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду відхиляє.

Щодо повноважень посадової особи, яка винесла оскаржувану постанову.

За змістом статті 235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пе-редбачені статтею 210-1 цього Кодексу, розглядають територіальні центри комплекту-вання та соціальної підтримки, а від їх імені розгляд справ і накладення адміністра-тивних стягнень здійснюють їх керівники.

Оскаржувану постанову від 27 грудня 2024 року № 5169 винесено тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 .

Єдиним наданим відповідачем документом на підтвердження повноважень цієї посадової особи є витяг з наказу від 04 липня 2025 року № 195, згідно з яким ОСОБА_7 приступив до тимчасового виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 лише з 04 липня 2025 року, тобто через понад шість місяців після винесення оскаржуваної постанови.

Жодного документа, який підтверджував би наявність у цієї посадової особи відповідних повноважень станом на 27 грудня 2024 року, відповідач суду не надав, хо-ча згідно з частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомір-ності свого рішення покладається саме на нього.

Оскільки повноваження суб`єкта владних повноважень не презюмуються, а ма-ють бути підтверджені належними доказами, суд доходить висновку, що відповідач не довів дотримання вимоги частини другої статті 19 Конституції України щодо прий-няття оскаржуваного рішення в межах повноважень уповноваженою на те посадовою особою. Це є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної по-станови.

Щодо відповідності оскаржуваної постанови змісту протоколу про адміні-стративне правопорушення.

Відповідно до статей 254, 255 КУпАП протокол про адміністративне правопо-рушення є офіційним документом, у якому фактично формулюється обвинувачення певної особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, і саме він визначає межі подальшого розгляду справи.

Наявна в матеріалах справи копія протоколу № 1/716 від 12 грудня 2024 року складена «за ч. 3 ст. 210 КУпАП», а описова частина протоколу викладає порушення правил військового обліку з посиланням на положення Закону України «Про військо-вий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового об-ліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Натомість оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП з посиланням на частину шосту статті 22 За-кону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і пункт 49 Порядку, за-твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Статті 210 і 210-1 КУпАП передбачають різні за об`єктом та об`єктивною сто-роною склади адміністративних правопорушень: перша — порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, друга — порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, особу притягнуто до адміністративної відповідальності за правопору-шення, яке не інкримінувалося їй протоколом про адміністративне правопорушення, що є істотним порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідаль-ності та права особи знати, у чому вона обвинувачується, і захищатися від цього об-винувачення.

Щодо доведеності події адміністративного правопорушення та вини пози-вача.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умо-ви наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, підтвердженої належними та допустимими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним і беззаперечним дока-зом вини особи, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо її дій.

У цій справі позивач послідовно заперечує факт непред`явлення військово-об-лікового документа та стверджує, що пред`явив військово-обліковий документ, сфор-мований засобами мобільного застосунку «Резерв+». З 17 липня 2024 року частина шоста статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» покла-дає на уповноваженого представника територіального центру комплектування та со-ціальної підтримки або поліцейського обов`язок здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів, тобто законодавець прямо визначив спосіб об`єктивної фіксації обставин, які становлять об`єктивну сторону відповідного правопорушення.

Утім, матеріали справи не містять ані матеріалів фото- і відеофіксації, ані акта про відмову від пред`явлення документа, ані письмових пояснень свідків, ані рапорту чи пояснень працівника поліції, попри те, що в оскаржуваній постанові зазначено про непред`явлення документа саме «за вимогою працівника поліції».

При цьому обидва зазначені у протоколі свідки вказані за однією адресою — АДРЕСА_1 , яка, за незаперечуваним твердженням позивача, є адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто самого відповідача. За відсутності письмових пояснень цих осіб їхні підписи у протоколі не можуть заповнити наявну доказову про-галину.

Європейський суд з прав людини у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (заява № 10590/83, рішення від 06 грудня 1988 року) зазначив, що докази, по-кладені в основу висновку про винність особи, мають відповідати як вимогам достат-ності, так і переконливості. У справі «Кобець проти України» Суд вказав, що при оцінці доказів застосовується критерій «поза розумним сумнівом», а доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чіт-ких і взаємоузгоджених. У справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) конста-товано визнання Урядом України карного кримінально-правового характеру Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у справі «Дактарас проти Литви» (за-ява №42095/98) — що обов`язок додержання принципу презумпції невинуватості по-кладається не лише на судові органи, а й на інші державні установи.

З урахуванням наведеного та положень статті 62 Конституції України суд до-ходить висновку, що відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України по-кладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надав належних і до-пустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а висновки оскаржуваної постанови ґрунтуються на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Щодо примітки до статті 210 КУпАП.

Додатково суд зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови та протоколу вба-чається, що особу позивача встановлено за паспортом громадянина України, а до адмі-ністративного протоколу долучено витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Наведене свідчить, що відповідач не був позбавлений можливості отримати ві-домості щодо позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з відповідними реєстрами і фактично цю можливість реалізував, що з урахуванням примітки до статті 210 КУпАП додатково вказує на безпідставність застосування до позивача заходів ад-міністративної відповідальності.

Оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята за недоведеності обставин, на яких во-на ґрунтується, з порушенням процедури притягнення до адміністративної відпові-дальності та без підтвердження повноважень посадової особи, яка її винесла, а отже, не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС Ук-раїни.

Наведене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 скла-ду адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про при-тягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністра-тивний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає за-криттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 72—77, 90, 139, 205, 241—246, 250, 255, 286, 295 Ко-дексу адміністративного судочинства України, суд —

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Скасувати постанову № 5169 від 27 грудня 2024 року у справі про адміністра-тивне правопорушення, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміні-стративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України – у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляцій-ної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апе-ляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рі-шення.

Суддя: О.Є.Терещенко