Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №727/7314/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7314/26

Провадження № 2-а/727/181/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Терещенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, –

встановив:

21 травня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), поданої через представника – адвоката Ковча Тараса Богдановича, до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якій позивач просить суд:

– визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк;

– скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 66 від 24 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, закривши провадження у справі про адміністративне правопору-шення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувану постанову винесено безпідставно та за відсутності складу адміністративного правопорушення. Позивач вказує, що з 2019 року є особою з інвалідністю третьої групи довічно, у зв`яз-ку з чим має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілі-зацію». Його військово-облікові дані (прізвище, ім`я, по батькові, рік народження, ад-реса проживання, номер засобу зв`язку, військово-облікова спеціальність, військове звання, сімейний стан, відсутність місця роботи) з моменту взяття на військовий облік не змінювалися, а отже у нього був відсутній предмет уточнення.

Позивач також посилається на примітку до ст. 210 КУпАП, згідно з якою по-ложення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отри-мання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних військовозобов`язаного шляхом електронної інформа-ційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, ба-зами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є дер-жавні органи.

Окремо позивач зазначає, що ані у протоколі, ані в оскаржуваній постанові не вказано, які саме військово-облікові дані ним не були уточнені; не наведено обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем таких даних у спосіб, вста-новлений приміткою до ст. 210 КУпАП; його не було повідомлено про час і місце роз-гляду справи про адміністративне правопорушення та не забезпечено права, передба-чені ст. 268 КУпАП.

Щодо пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що примірник ос-каржуваної постанови станом на день її винесення йому не вручався, а про її існування він дізнався лише 20 травня 2026 року після отримання рекомендованого поштового відправлення Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці, у якому мі-стилися постанова про відкриття виконавчого провадження та оскаржувана постанова.

23 червня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_5 (вих. №8628 від 19 червня 2026 року), підписаний помічником начальника з правової робо-ти капітаном юстиції ОСОБА_3 , в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Відповідач зазначає, що в Україні з 17 березня 2014 року діє особливий період, а з 24 лютого 2022 року – воєнний стан та загальна мобілізація. Згідно з ч. 3 ст. 22 Зако-ну України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1 ч. 2 розділу II «При-кінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, п.п. 22, 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобі-лізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, та абз. 3 п. 10-1 Додатку 2 до Порядку організації та ве-дення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверд-женого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, по-зивач у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року був зобов`язаний особисто уточнити свої облікові дані в один із визначених способів, чого не зробив.

Відповідач наголошує, що оформлення відстрочки від призову на військову службу на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобіліза-цію» не стосується питання уточнення облікових даних, а примітка до ст. 210 КУ пАП у цьому випадку не застосовується, оскільки обов`язок уточнення покладається саме на військовозобов`язаного. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на по-станову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 159/7250/24.

Відповідач також стверджує, що доказами вини позивача були протокол про адміністративне правопорушення від 10 березня 2025 року № 66, копія паспорта, копія пенсійного посвідчення та дані Єдиного державного реєстру призовників, військово-зобов`язаних та резервістів «Оберіг», а матеріали справи відповідають вимогам ст. 235 КУпАП, при цьому правопорушник під особистий підпис був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано сторонам; відповідачу за-пропоновано подати відзив на позовну заяву разом із доказами, що підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

23 червня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву без будь-яких додатків. Матеріали справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено оскаржувану постанову, відповідачем суду не надані. Інших заяв по суті справи та доказів від учасників справи не надходило.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання 22 липня 2026 року не з`явилися, заяв про від-кладення розгляду справи до суду не подавали.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`я-вилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки потреби у заслуховуванні свідків чи експертів немає, а наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження фік-сування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 та не запе-речується сторонами.

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом України 23 жовтня 2019 року, позивачу довічно призначено пенсію по інва-лідності третьої групи (загальне захворювання).

10 березня 2025 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 оператором групи оброблення ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 66 за ознаками правопо-рушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за фактом неявки позивача для уточ-нення персональних даних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміні-стративних послуг у встановлений законодавством строк – з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року.

24 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 66 у справі про адміністративне правопору-шення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопо-рушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

3 квітня 2026 року заступником начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з вико-нання постанови № 66 від 24 березня 2025 року щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі – 34 000,00 гривень.

Доказів вручення позивачу копії постанови № 66 від 24 березня 2025 року чи надіслання її на адресу позивача у порядку, встановленому ст. 285 КУпАП, матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.

Так само матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в ме-жах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи без-діяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прий-няті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Кон-ституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добро-совісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у про-цесі прийняття рішення; своєчасно.

За приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про проти-правність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відпо-відача.

Щодо строку звернення до суду

Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Оскаржувану постанову винесено 24 березня 2025 року, тоді як позовну заяву подано 21 травня 2026 року, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Разом з тим, відповідно до ст. 285 КУпАП копія постанови по справі про адмі-ністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Позивач стверджує, що копію постанови йому не вручалася і про її існування він дізнався лише 20 травня 2026 року з поштового відправлення органу державної ви-конавчої служби. Відповідач цих обставин не спростував, доказів вручення або наді-слання позивачу копії постанови суду не надав, хоча саме на нього покладено обов`я-зок доказування правомірності своїх дій.

Суд враховує, що виконавче провадження з виконання оскаржуваної постанови було відкрито лише 3 квітня 2026 року, тобто більш ніж через рік після її винесення, що узгоджується з доводами позивача.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Ільхан проти Туреччи-ни», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та «Перес де Ра-да Каванільєс проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року зазначив, що надто суворе тлу-мачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і перешкоджає розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосо-вуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму.

З огляду на викладене, суд вважає причини пропуску позивачем строку звер-нення до суду поважними, а строк – таким, що підлягає поновленню на підставі ст. 121 КАС України.

Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встанов-лених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійсню-ється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про ад-міністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`я-сування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відпові-дальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допо-могою адвоката; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопо-рушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної від-повідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у ви-падках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання про те, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Обов`язок доказування обставини належного повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи покладається на уповноважену посадову особу.

У цій справі відповідач жодних доказів повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення суду не надав. Тверджен-ня, викладене у постанові № 66 та у відзиві, про те, що «правопорушник під особистий підпис був повідомлений про час і місце розгляду справи», не підтверджене жодним документом і має характер загального припущення.

Суд наголошує, що відзив подано без будь-яких додатків, матеріали справи про адміністративне правопорушення (у тому числі протокол № 66 від 10 березня 2025 ро-ку в оригіналі, докази повідомлення, відомості з Реєстру «Оберіг») відповідачем суду не надані, а відтак заперечення відповідача не підтверджені належними та допустими-ми доказами.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до ад-міністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною підставою для визнання постанови у справі про адмі-ністративне правопорушення протиправною як такої, що винесена з порушенням вста-новленої процедури. Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Кон-ституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, нада-вати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правничу до-помогу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/ 2794/17, від 6 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 трав-ня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.

Щодо доведеності складу адміністративного правопорушення

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміні-стративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністра-тивній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопо-рушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку ор-ган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного право-порушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають зна-чення для правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззапе-речним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, суд встановив, що вона не містить відомостей про те, які саме військово-облікові дані позивача підлягали уточненню та не були уточнені, які фактичні дані свідчать про невиконання позивачем такого обо-в`язку, а також не містить посилання на конкретні докази, покладені в основу висновку про винуватість особи.

Посилання відповідача у відзиві на дані Реєстру «Оберіг» як на доказ вини не може бути прийняте судом, оскільки, по-перше, відповідні відомості (витяг, довідка) суду не надані, а по-друге, мотиви рішення суб`єкта владних повноважень мають мі-ститися у самому рішенні на момент його прийняття і не можуть бути доповнені у процесі судового розгляду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП по-ложення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отри-мання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шля-хом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателя-ми (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Оскаржувана постанова № 66 від 24 березня 2025 року містить актуальні ві-домості про позивача, зокрема його прізвище, ім`я та по батькові, дату і місце народ-ження, сімейний стан, задеклароване (зареєстроване) місце проживання, відомості про відсутність місця роботи, номер засобу зв`язку (телефону) та паспортні дані. Наведене свідчить, що станом на момент складення протоколу та винесення постанови відпові-дач фактично володів персональними даними позивача.

При цьому ані у протоколі, ані в оскаржуваній постанові відповідач не навів жодних обставин, які підтверджували б неможливість отримання ним персональних даних позивача у спосіб, встановлений приміткою до ст. 210 КУпАП, та не зазначив про наявність відповідних доказів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви що-до доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції не-винуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопору-шення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до від-повідальності, тлумачаться на її користь (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за правилами ст. 90 КАС Укра-їни, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у діях (бездіяльності) позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також не довів дотримання ним встановленої за-коном процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо окремих доводів сторін

Суд відхиляє доводи позивача з посиланням на п. 8-1 Порядку реалізації експе-риментального проєкту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про при-зовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, оскільки зазначений нормативно-правовий акт набрав чинності після спірного періоду (18 травня 2024 року – 16 липня 2024 року) і на правовідносини, що є предметом розгляду, не поширюється.

Суд також не може погодитися з доводами позивача про те, що сама лише не-змінність його військово-облікових даних та наявність відстрочки від призову звіль-няють його від обов`язку, встановленого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і п. 1 ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, оскільки такий обов`язок є персо-нальним і підлягає виконанню всіма військовозобов`язаними незалежно від наявності відстрочки.

Водночас наведене не спростовує висновків суду, викладених у цьому рішенні, оскільки навіть за наявності матеріально-правового обов`язку уточнити облікові дані відповідач був зобов`язаний довести факт його невиконання належними доказами та дотриматися процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, чого зроблено не було.

Посилання відповідача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 159/7250/24 не спростовує вказаних висновків, оскільки наведений у ній правовий висновок стосується змісту матеріально-правового обов`язку військовозобов`язаного і не стосується питань доведеності складу правопо-рушення та дотримання процедури розгляду справи в конкретних правовідносинах.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміні-стративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) ска-сувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним ак-том про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стяг-нення не було посилено.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне пра-вопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова – скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 90, 121, 205, 229, 241–246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновити цей строк.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасу-вання постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №66 від 24 бе-резня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передба-чене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_5 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі по-дання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пі-сля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного про-вадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеля-ційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рі-шення.

Суддя: О.Є.Терещенко