Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №646/2696/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №646/2696/25

Суддя: Серпутько Д. Є.

Справа № 646/2696/25

Провадження № 1-кп/646/464/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023220000000796 від 13.07.2023 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Фрунзе Республіки Киргизстан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце знаходження якого на даний час не встановлено, раніше несудимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил рф силовим способом з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно захопили та фактично здійснили окупацію частини території Харківської області, в тому числі м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, шляхом зосередження навколо вказаного населеного пункту та безпосередньо в ньому, збройних підрозділів рф та встановлення контрольно-пропускного режиму в`їзду та виїзду з вказаного населеного пункту тощо, що тривало до початку вересня 2022 року (не пізніше 09.09.2022).

Так, після повномасштабного збройного вторгнення збройних сил рф на територію України, з 24.02.2022 збройні сили країни агресора - рф безпосередньо здійснили силове захоплення та взяття під контроль будівель і споруд на території міста Куп`янська Куп`янського району Харківської області, що забезпечують діяльність органів державної влади, в тому числі і Куп`янський районний в ід д іл поліції ГУНП в Харківській області, розташований за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 14, з метою перешкоджання їх нормальній діяльності та з метою створення окупаційної влади, зокрема нового окупаційного правоохоронного органу, та вирішили залучити до співпраці місцевих жителів.

За результатами спеціального досудового розслідування та під час спеціального судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, у період часу з початку липня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, перебуваючи у м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам, створеним на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації.

У період часу з початку липня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, знаходячись на території м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з мотивів допомоги державі-агресору та її збройним формуванням створити вертикаль незаконних органів влади, у зв`язку з тим, що така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом, з метою завдання шкоди України, достовірно знаючи, що за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 14 знаходиться Куп`янський районний відділ поліції ГУНП в Харківській області, а співробітники управління виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, погодився на пропозицію військових російської федерації та добровільно зайняв посаду у новоствореному правоохоронному органі, а саме: виконувача обов`язків поліцейського патрульно постової служби поліції Управління внутрішніх справ військово-цивільної адміністрації Харківської області.

У період часу з кінця липня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам з метою завдання шкоди Україні, виконував обов`язки із несення служби по охороні будівель та несення служби на постах у новоствореному правоохоронному органі, розташованому за адресою Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 14, а саме за місцем знаходження Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, а саме - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

ОСОБА_5 обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження, повістки про виклик публікувались в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур`єр» та «Голос України», на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та суду.

Проте, ОСОБА_5 до органів досудового розслідування та суду не з`явився, що підтверджено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2025, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , оскільки він з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховується від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 «Шомоді проти Італії», проведення заочного розгляду кримінального провадження відповідатиме принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (право на справедливий суд), тільки в тому випадку, якщо з боку державних органів будуть вжиті заходи забезпечення ретельної перевірки «з метою встановлення поза обґрунтованим сумнівом того, чи дійсно особа беззастережно відмовилася від свого права виступати в суді».

За приписами ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

З метою дотримання прав обвинуваченого, сторона обвинувачення та суд неодноразово здійснювали виклик ОСОБА_5 у судові засідання шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України», на офіційному веб-сайті суду.

Крім того, на виконання вимог ст. 135 КПК України копії повісток на ім`я обвинуваченого ОСОБА_5 вручались його захиснику.

Разом з тим, ОСОБА_5 після належного та завчасного повідомлення про виклики до суду жодного разу не прибув, внаслідок чого ухилився від явки на виклик суду: не прибув на виклик без поважної причини більш як два рази, що є визначеною законом процесуальною умовою для здійснення спеціального судового провадження.

Аналіз цих фактів свідчить про те, що ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, був обізнаний зі своїми правами, які йому неодноразово роз`яснювалися. Держава Україна під прискіпливим і далеко неформальним контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право при розгляді пред`явленого йому кримінального обвинувачення на стадії призначення справи до судового розгляду як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред`явленого обвинувачення; b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником; с) бути судженим без невиправданої затримки; d) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Натомість ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

За таких обставин суд розцінює такі дії як відмову ОСОБА_5 , який перебуває на території рф, але знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само як і про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Сукупність вказаного переконує суд у тому, що ОСОБА_5 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19.01.1973 «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».

При цьому, суд зазначає, що ч. 4 ст. 323 КПК України визначено, якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з`явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Судом, у передбачений законом спосіб, роз`яснювалося обвинуваченому ОСОБА_5 його право з`явитись до суду на будь-якій стадії кримінального провадження та реалізувати всю сукупність прав обвинуваченого, гарантованих міжнародно-правовими актами, Конституцією України та кримінальним процесуальним законом, в тому числі і право на участь в судовому проваджені.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 06.11.2025 призначено судовий розгляд за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, який показань суду не давав та будь-яких клопотань від останнього за весь час перебування в провадженні суду цієї справи на адресу суду не надходило.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX з 25.04.2025 змінено назву Червонозаводського районного суду міста Харкова на Основ`янський районний суд міста Харкова. Цим законом пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3, відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, розгляд та вирішення справи протягом розумного строку.

При цьому, судом вживалися заходи для забезпечення обвинуваченому ОСОБА_5 права на захист та доступ до правосуддя, у зв`язку з чим останній викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Обвинуваченому направлялися повістки про виклик шляхом публікації інформації про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України», а також шляхом публікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Основ`янського (до 25.04.2025 Червонозаводського) районного суду міста Харкова. Відтак з моменту опублікування повістки про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Суд вважає, що наявні у справі чисельні документи свідчать про відмову ОСОБА_5 належним чином повідомленого про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від реалізації права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, спеціальний судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника, що був забезпечений державою, - адвоката ОСОБА_4 , яка брала участь на стадії досудового розслідування і обізнана з матеріалами кримінального провадження.

Захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду: приймала активну участь у допиті свідків, заявляла клопотання та у судових дебатах висловила свою позицію щодо недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні. Також, на думку захисника, прокурором під час судового розгляду не доведено наявність в діях ОСОБА_5 ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, захисник просила суд ухвалити виправдувальний вирок.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

За відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» місто Куп`янськ Харківської області є територією, яка з 24.02.2022 по 10.09.2022 було тимчасово окупованою територією України.

Також загальновідомим є факт створення на окупованих територіях України окупаційних адміністрацій, правоохоронних та інших владних органів, які не потребують окремого судового доказування.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України. Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК, відповідно до статей 39 і 40 КК України.

Суду не надано доказів, що обвинувачений ОСОБА_5 виконував покладені на ннього окупаційною владою посадові обов`язки, під безпосереднім впливом:

а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);

б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави, цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.

Так, дослідивши матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення під час спеціального судового розгляду, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується сукупністю доказів, досліджених у спеціальному судовому провадженні.

На підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 13.07.2023 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023220000000796 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України за фактом того, що 12.07.2023 до СУ ГУНП в Харківській області, надійшли матеріали 7-ого Управління (з обслуговуванням Харківської області) ДСР НПУ, за фактом того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно зайняв посаду в т.зв. «УВД ВГА Харьковской области» при окупаційній владі держави-агресора російської федерації в період окупації військовими рф Куп`янського району Харківської області.

На підставі документів, які постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 11.01.2025 визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 12023220000000796 від 13.07.2023, а саме: рапорт від 01.09.2022 особи за посадою «и.о. полицейского ППСП УВД ВГА в Харьковской области ОСОБА_5 » за підписом « ОСОБА_5 » на 1 арк. з додатком список «КУ «Лесностенковский лицей» на 1 арк.; папка для паперів «Трякин ППС», автобіографія ОСОБА_5 на 1 арк.; автобіографія ОСОБА_5 на 1 арк.; анкета ОСОБА_5 на 3 арк.; пояснення ОСОБА_5 на 1 арк.; копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 на 2 арк.; копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_5 на 1 арк.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 на 1 арк.; копія атестату про повну загальну середню освіту ОСОБА_5 на 2 арк.; копія диплому бакалавра ОСОБА_5 на 1 арк.; копія трудової книжки на 1 арк.; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 на 1 арк.; копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 на 1 арк.; копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_7 на 1 арк.; копія паспорта громадянина України ОСОБА_8 на 1 арк.; копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_8 на 1 арк.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_9 на 1 арк.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_10 на 1 арк.; копія припису ОСОБА_5 на 1 арк.; копія довідки взамін військового квитка ОСОБА_5 на 2 арк.; фотокартка ОСОБА_11 на 1 арк.; копія «Список личного состава УВД ВГА» на 11 арк.; копія журналу «Штатна структура» на 24 арк.; копія журнал № 18 «учет удостоверений сотрудников УВД ВГА» на 33 арк.; копія «платежная ведомость № 8» на 19 арк.; копія «ведомость получения материальной помощи сотрудников ВГА» на 21 арк.

На підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5 від 05.01.2025, зі змісту якого вбачається, що:

- підпис від імені особи « ОСОБА_5 » у документі «АНКЕТА» у графі «подпись» виконаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- підпис від імені особи « ОСОБА_5 » у документі «Объяснение» поблизу « ОСОБА_5 » виконаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- підпис від імені особи « ОСОБА_5 » у документі «Рапорт» у графі «подпись» виконаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- підпис від імені особи « ОСОБА_5 » у документі «Комунальное учреждение «Лесностенковский лицей» у графі «подпись» виконаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі копії «Управление внутренних дел. Штатная структура», де в розділах «Отдельный взвод патрульно-постовой службы полиции», «2 отделенние», навпроти прізвища « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначено посаду «полицейский».

На підставі копії «Список личного состава УВД ВГА Харьковской области» де в розділі «Взвод патрульной службы», навпроти прізвища « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначено посаду «полицейский».

На підставі копії «ведомость получения материальной помощи определенным категориям сотрудников ВГА Харьковской области для улучшения социально-бытовых условий» в якій зазначені відомості щодо « ОСОБА_5 », а саме: «Фамилия, имя, отчество. Дата рождения. Адрес проживания. Документ удостоверяющий личность.».

На підставі копії «платежная ведомость № 8, на выплату денежного вознаграждения» від 22.08.2022, в якій під номером «127» зазначені анкетні дані « ОСОБА_5 », стоїть підпис ОСОБА_5 та сума грошових коштів зазначена в рублях «16774,00».

На підставі копії «журнала №18 учета удостоверений сотрудников УВД ВГА Харьковской области» від 06.07.2022 року де під номером «054» зазначено « ОСОБА_5 », «и.о. полицейского взвода патрульной службы УВД ВГА Х/о», «22.07.2022» та стоїть підпис ОСОБА_5 .

Крім цього, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у показаннях свідків, які були допитані у ході судового розгляду.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пояснили, що обвинувачений ОСОБА_5 працював на окупаційну владу, а саме працював у поліції. За їх словами, працювати ОСОБА_5 пішов добровільно.

Так, свідок ОСОБА_16 повідомив, що він відкривав пропускний пункт в окупаційній поліції Куп`янська, ОСОБА_5 працював в ППС.

Крім того, свідок ОСОБА_17 зазначив, що знайомий з ОСОБА_5 , бачив його в окупації в літку він йому повідомив, що пішов працювати на окупаційну владу в поліцію, у подальшому а саме через 2 тижні він його бачив на «УАЗ» патрульної поліції. Після деокупації бачив, як ОСОБА_5 збирав речі в машину в напрямку м. Сватове чи с. Тополі. Окрім цього, зазначив, що бачив ОСОБА_5 у формі та повідомив, що будь-яких випадків чи обставин, які б свідчили про примушування останнього до співпраці з окупаційною владою, не бачив. Після деокупації свідок із ОСОБА_5 не спілкувався.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Отже, вважаючи достатньо забезпеченими під час судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Так, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними, узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини та винуватість у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, а саме - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинувачених, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 та встановив, що він є громадянином України, уродженцем міста Фрунзе Республіки Киргизстан, раніше несудимим.

У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд вважає вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, принципів співмірності та індивідуалізації покарання, враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, зважаючи на відсутність пом`якшуючих його покарання обставин, та обставину, що обтяжує покарання, з урахуванням даних про його особу, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України, інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке належить йому на праві приватної власності.

Частиною 2 ст. 55 КК України передбачено позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, ними та іншими особами.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність позбавити обвинуваченого ОСОБА_5 права обіймати посади в правоохоронних органах України, інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, оскільки він вчинив суспільно небезпечне кримінальне правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, призначаючи покарання суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженої особи і що відповідно до ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що досудовим розслідуванням встановлено і доведено у судовому засіданні належними і допустимими доказами, що в діях ОСОБА_5 мав місце у тому числі і корисливий мотив злочину, він вчиняв протиправні дії і отримував за це майнові блага, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 7 ст. 111-1 КК України, тому суд призначає йому покарання з конфіскацією майна, яке є його приватною власністю.

Висновок в частині призначеного основного і додаткового покарання узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2025 – до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Заходи забезпечення кримінального провадження у види арешту майна не застосовувались.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано, цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню становлять: 9805,04 грн за проведення судово-почеркознавчої експертизи № 5 від 05.01.2025.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України, інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи № 5 від 05.01.2025 у розмірі 9805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) гривень 04 копійки.

Речові докази, а саме: документи, які відповідно до постанови слідчого СУ ГУНП в Харківській області від 11.01.2025 визнано речовими доказами – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини третьої статті 400 КПК України якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 КПК України.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua