Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №645/6865/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6865/26

Провадження № 1-кп/645/484/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026226220000203 від 02 липня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, тимчасово не працевлаштована, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, яка зареєстрована та фактично проживає: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судима,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 30.06.2026, приблизно о 19 годині 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходилась біля будинку № 6 по пров. Академіка Підгорного у м. Харкові, разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 , з яким в неї під час розмови склались неприязні відносини. В наслідок чого, у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , з метою завдання фізичного болю та спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи діяти саме таким чином, підняла с землі цеглину, після чого стоячи обличчям до обличчя до потерпілого ОСОБА_4 , на відстані витягнутої руки, умисно прицільно кинула її в голову потерпілого ОСОБА_4 , та попала нею в його праву бров.

Так, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 умисно спричинила потерпілому ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/565-С/2026 від 03.07.2026, тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани на голові, яка за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень відповідно до п.п. 2.3.2 «Б», 2.3.5 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачена ОСОБА_3 подала заяву, складену у присутності адвоката ОСОБА_5 , згідно якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі; ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження.

Потерпілий ОСОБА_4 також подав заяву, в якій він зазначив, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та щодо обмеження прав на апеляційне оскарження. Цивільний позов не заявлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима в силу ст. 89 КК України, на диспансерному (профілактичному) обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштована, не заміжня, неповнолітніх дітей немає, задовільно характеризується.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступків, особу винної, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Так, санкція КК України передбачає покарання у вигляді штрафу та виправних робіт, але враховуючи вимоги ч. 1 ст.53, ч. 1 ст. 57 КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_3 не працює, не має джерела доходу, не може бути призначене покарання у виді виправних робіт або штрафу, передбачених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно ст. 56 КК України - громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Згідно ч. 3 ст. 36 КВК України - контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченій покарання у вигляді громадських робіт, протипоказання до виконання яких матеріали справи не містять, враховуючи те, що обвинувачена свою вину у вчиненому визнала, розкаялась, вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.

Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

Судові витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 373, 374 382 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у вигляді 150 (сто п`ятдесят) годин громадських робіт.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня прибуття і поставлення засудженої на облік за місцем відбування покарання.

Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя - ОСОБА_1