Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №645/1697/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/1697/26

Провадження № 2-а/645/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м.Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.,

за участі секретаря судових засідань - Циганок В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 (не з`явився),

представник відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Немишлянського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 26.02.2026 №173-П/ГРСАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувану постанову винесено з істотним порушенням вимог КУпАП, Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що розгляд справи фактично не проводився, його письмові пояснення та подані докази не були досліджені, право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП, не було забезпечене, а постанова була складена до початку розгляду справи. Також вказує на відсутність належних і допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та недотримання відповідачем вимог щодо всебічного і повного з`ясування обставин справи. Крім того, позивач посилається на порушення порядку виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 та вручення повістки, зокрема недотримання вимог законодавства щодо строків її направлення, вручення та повернення поштового відправлення. Зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити дату направлення повістки №6104166, дату її повернення, причини повернення, а також відсутні відомості про поштовий ідентифікатор (трек-номер) відправлення, при цьому сама повістка, поштовий конверт та документи АТ «Укрпошта», які підтверджують її направлення та повернення, йому для ознайомлення не надавалися. Також зазначає, що його персональні дані містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому, на його думку, підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності були відсутні. Також позивач вказує на відсутність підтвердження повноважень посадової особи, яка винесла постанову, наявність помилок у її змісті та інших процесуальних порушень, що, на його думку, свідчить про незаконність оскаржуваної постанови. У зв`язку з цим просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін по справі.

23.03.2026 представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення з огляду на таке.

Зазначав, що постановою від 26.02.2026 № 173-П/ГРСАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.Зі змісту постанови вбачається, що підставою притягнення стала неявка позивача за викликом за повісткою № 6104166, направленою за адресою його реєстрації, а також факт повернення поштового відправлення з відповідною відміткою оператора поштового зв`язку. У протоколі про адміністративне правопорушення від 20.02.2026 № 173/ГРСАП зафіксовано суть інкримінованого порушення, посилання на виклик за повісткою, а також призначення розгляду справи на 26.02.2026 о 11:30. У протоколі міститься відмітка про роз`яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, і підпис позивача про отримання копії протоколу. Отже, позивач був належним чином обізнаний і про наявність адміністративного провадження, і про його предмет, і про дату та час розгляду справи, а тому доводи про нібито потайне чи одноосібне ухвалення рішення без повідомлення особи не відповідають фактичним обставинам справи. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені ст. 268 КУпАП, а обов`язки органу при розгляді справи - ст. 280 КУпАП. Постанова винесено уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень, на підставі належних та допустимих доказів і з дотриманням вимог законодавства. Майор ОСОБА_2 з 05.02.2026 прибув та приступив до тимчасового виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі відповідного розпорядження. Таким чином, станом на 26.02.2026, тобто на дату винесення оскаржуваної постанови, ОСОБА_2 був належною посадовою особою, яка виконувала обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже мав повноваження на розгляд справи та винесення постанови від імені відповідного органу. Повноваження ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду справ цієї категорії прямо передбачені ст. 235 КУпАП. На ім`я ОСОБА_1 була оформлена повістка № 6104166 з вимогою прибути 31.12.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уточнення даних. Позивач як військовозобов`язаний був зобов`язаний прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1, однак без поважних причин не з`явився за повісткою № 6104166, направленою за адресою його зареєстрованого місця проживання. Зазначав, що факт направлення повістки підтверджується матеріалами адміністративної справи, а сам позивач у письмових поясненнях визнав, що був обізнаний про надходження поштового повідомлення та відстежував поштове відправлення за трек-номером.

Також представник відповідача зазначив, що доводи позивача щодо порушень порядку направлення повістки, недотримання правил поштового пересилання, відсутності підстав для виклику через наявність відомостей у реєстрі «Оберіг», а також щодо порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованими та спростовуються матеріалами адміністративної справи. На думку представника, можливі недоліки поштового пересилання або окремі формальні неточності у постанові не свідчать про її незаконність та не спростовують факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, після розгляду справи позивачу було запропоновано отримати копію постанови, однак він від її отримання відмовився, що було засвідчено підписами свідків. Посилаючись на наведені обставини, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

24.03.2026 на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що витяг з наказу про тимчасове виконання обов`язків начальника не підтверджує повноважень ОСОБА_2., оскільки не містить необхідних відомостей, а розпорядження, на підставі якого він приступив до виконання обов`язків, суду не надано. Також, на переконання позивача, відповідач не довів повноважень посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, а сам протокол складено всупереч вимогам законодавства. Зазначив, що відповідач не підтвердив фактичного проведення розгляду справи 26.02.2026 року. Зазначав, що посадову особу, яка винесла постанову, він не бачив, постанова була підготовлена до його прибуття, а з матеріалами справи його не ознайомлювали. На його думку, саме повідомлення про дату та час розгляду справи не свідчить про реальне проведення такого розгляду. Крім того, він звертав увагу, що у протоколі відсутній перелік доданих документів, тому твердження відповідача про ознайомлення його з повісткою, поштовими матеріалами та іншими доказами є необґрунтованими. Крім цього, позивач вказував, що відповідач не надав належних доказів того, що поштове відправлення з трек-номером R067063893428 містило саме повістку № 6104166. На його думку, опис вкладення оформлено неналежним чином, не містить необхідних реквізитів та не підтверджує змісту відправлення. Також позивач звертав увагу на невідповідність дат оформлення окремих документів та ставив під сумнів їх достовірність, зазначаючи, що QR-код, розміщений на повістці, не є чинним. Також посилався на примітку до статті 210 КУпАП, відповідно до якої адміністративна відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП не застосовується у випадках, коли необхідні персональні дані можуть бути отримані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мав таку технічну можливість, тому виклик для уточнення даних був безпідставним. Також позивач наголошував на порушенні порядку вручення повістки поштовим зв`язком та вважав, що такі порушення роблять недопустимими докази, отримані внаслідок їх використання. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини щодо доктрини «плодів отруйного дерева», він стверджував, що відповідач не перевірив дотримання процедури поштового повідомлення, а також не довів, що поштове відправлення було адресоване саме йому. Крім того, позивач зазначав, що відповідач не спростував доводів щодо порушення вимог пункту 34 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560, а допущені недоліки оскаржуваної постанови безпідставно назвав формальними.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Розглянувши заявлені позовні вимоги та докази в їх обґрунтування, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до військово-облікового документу Резерв+, який сформований 01.03.2026, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військовозобов`язаний, має відстрочку від мобілізації до 30.01.2027.

20 лютого 2026 року начальником групи розгляду супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 не з`явився 31.12.2025 року за викликом по повістці № 6104166, тим самим порушив ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від пояснення та підписання протоколу.

26 лютого 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову №173-П/ГРСАП від 26.02.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої слідує, що громадянину України ОСОБА_1 було направлено повістку № 6104166 з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 31.12.2025 о 09:00 год. для уточнення даних, конверт з зазначеною повісткою був повернутий до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою. ОСОБА_1 у вказаний час не з`явився, про поважність причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Повістку №6104166 від 21 грудня 2025 року позивачу було направлено рекомендованим поштовим відправленням №R067063893428. Відповідно до трекінгу поштового відправлення № R067063893428 АТ «Укрпошта» прийняла дане відправлення 29 грудня 2025 року.

Як убачається з даних сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта», за трек-номером R067063893428 інформація про поштове відправлення відсутня - система відображає повідомлення: «Відправлення не знайдено».

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_1, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ІНФОРМАЦІЯ_1, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України про мобілізаційну підготовку і мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

В постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) встановлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Разом із тим, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні Указом Президента України №64/2022, який був затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022 на всій території держави було введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, та діє на даний час.

Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП- є бланкетною, визначає безпосередньо саме адміністративне правопорушення, для повного визначення ознак та складу цього правопорушення слід звернутися до інших норм права, які містяться в законних та підзаконних нормативно-правових актах, які передбачають конкретні обов`язки військовозобов`язаних.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», але при цьому оскаржувана постанова містить лише виклад обставин щодо порушення позивачем обов`язку з`явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, яка має бути доведена відповідними доказами.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(надалі -КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до ст. 90 КУпАП суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявна у справі оскаржувана постанова № 173-П/ГРСАП про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2026 року, винесена за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2026 року, не є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки постанова є саме тим рішенням відповідача, що оскаржується, в якому виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_2 відображає своє власне бачення порушень.

Повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6104166 від 21 грудня 2025 року, відповідно до матеріалів справи, було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням з трек-номером R067063893428. З наданих відповідачем матеріалів убачається, що АТ «Укрпошта» прийняла зазначене поштове відправлення 29.12.2025 року та повернула його відправнику з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Разом з тим судом встановлено, що на час розгляду справи відповідно до даних сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» за трек-номером R067063893428 інформація про таке поштове відправлення відсутня, а система відображає повідомлення: «Відправлення не знайдено».

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки (додаток2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки підчас уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Відповідно до абз. 4 п. 82 вищезазначених Правил якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Відповідно до абз. 3 п. 101 вищезазначених Правил у разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81,82,83,84,91,99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Суд зазначає, що повернення працівником об`єкта поштового зв`язку листа з позначкою «Повістка ТЦК» до відправника є правомірним і здійснюється з дотриманням передбаченої законом процедури лише у випадку, коли протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат не з`явився для одержання такого листа. Відповідно, лише після виконання оператором поштового зв`язку вимог пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку та оформлення документів, що підтверджують причину невручення поштового відправлення, день проставлення відповідної відмітки може вважатися належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного у розумінні пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували дотримання АТ «Укрпошта» зазначеної процедури, зокрема відомостей про дату інформування адресата про надходження рекомендованого листа, бланка повідомлення про вручення із відповідними відмітками, а також документів, що підтверджують дату та підстави повернення поштового відправлення відправнику. Крім того, на час розгляду справи за трек-номером R067063893428 інформація у сервісі відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» відсутня, що позбавляє суд можливості перевірити наведені відповідачем відомості щодо проходження зазначеного поштового відправлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сам по собі факт наявності копії конверта з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» без документального підтвердження дотримання оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку не є достатнім доказом належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1. Відтак відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт повідомлення позивача у порядку, визначеному законодавством.

Отже, процедура оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема належне підтвердження такого оповіщення у виді проставлення відмітки про відсутність позивача за адресою місця проживання, були здійснені в порушення вимог законодавства і тих процедур, що передбачені Правилами надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270. Оскільки процедура оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснена з порушеннями, то слід визначити її такою, яка не є належною і встановленою законом, не відповідає поставленим перед нею нормативно-правовим вимогам.

Враховуючи вищезазначене, факт належного підтвердження оповіщення про виклик ОСОБА_1 не доведений відповідачем як необхідна умова наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 ... За відсутності доведеності належного підтвердження оповіщення про виклик особи до ІНФОРМАЦІЯ_1 в діях такої особи відсутній склад адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує про те, що відповідачем не доведено факту наявності в діях позивача складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені в ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи ту обставину, що суд висновує про скасування постанови в зв`язку з недоведеністю вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №173-П/ГРСАП від 26.02.2026.

Оскільки суд висновує про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, суд не надає оцінку доводам представника позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до приписів ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. відповідно квитанції від 02.03.2026 року.

Таким чином, оскільки за результатом судового розгляду справи позовні вимоги задоволено, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовільнити.

Скасувати постанову №173-П/ГРСАП по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 26 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 1331,20 гривень, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_6 , тел. НОМЕР_3 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2026 року.

Суддя - І.В.Ульяніч