Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №643/3389/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/3389/26

Провадження № 2/643/4278/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Бєлової Т.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 до 1/4 від усіх видів доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона та відповідач 03 грудня 2019 року розірвали шлюб, що підтверджується рішенням Салтівського (на той час Московського) районного суду м. Харкова. Від шлюбу з відповідачем мають двох дітей, один з яких на день подання цієї заяви є неповнолітнім – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданого Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 08.05.2012 року та зроблено відповідний актовий запис за № 575. Молодший син постійно проживає разом з нею і перебуває на її утриманні. 11.11.2020 року Салтівським (на той час Московським) районним судом м. Харкова було видано судовий наказ у справі № 643/15498, яким з відповідача ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти на двох дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно, починаючи з 06.10.2020 року до досягнення дітьми повноліття. На підставі зазначеного судового наказу 30.12.2020 року було відкрите виконавче провадження № 64013727. Під час виконання зазначеного судового наказу син ОСОБА_4 досяг повноліття, у зв`язку з чим державним виконавцем було зменшено розмір аліментів до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника на користь однієї неповнолітньої дитини. Однак, на даний час, зазначений розмір аліментів не забезпечує належного рівня утримання дитини, з огляду на: зміну рівня цін (інфляція, зростання вартості товарів та послуг) на продукти харчування, одяг, медичне обслуговування, освітні послуги та інше; збільшення реальних витрат на виховання та розвиток дитини (початок навчання, спортивні секції, лікування); відсутність додаткової матеріальної підтримки з боку платника. З часу видачі судового наказу про стягнення аліментів розміри витрат на утримання сина значно зросли, дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Надала пояснення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа «Судова повістка про виклику до суду в справі цивільній № 643/3389/25» в його електронний кабінет, а також наявними поштовими конвертами з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне його повідомлення. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подав.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 25 січня 2003 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Харкова, про що у книзі реєстрації актів про одруження було зроблено актовий запис № 26.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2019 шлюб, укладений між позивачем та відповідачем, розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 відновлено прізвище – « ОСОБА_6 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 08 травня 2012 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 575.

Судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 02.11.2020 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 06.10.2020 року та до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 210,20 гривень.

30.12.2020 постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кравчука В.В. відкрито виконавче провадження № 64013727 за судовим наказом № 643/15498/20 виданого 11.11.2020 Московським районним судом міста Харкова.

Згідно постанови старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демченко Ю.І. постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 61 649,81 грн., до погашення заборгованості, після чого стягувати з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Правилами ч. 3 ст. 181 СК України унормовано, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Правилами ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач посилалася на те, що на даний час, зазначений розмір аліментів не забезпечує належного рівня утримання дитини, з огляду на: зміну рівня цін (інфляція, зростання вартості товарів та послуг) на продукти харчування, одяг, медичне обслуговування, освітні послуги та інше; збільшення реальних витрат на виховання та розвиток дитини (початок навчання, спортивні секції, лікування); відсутність додаткової матеріальної підтримки з боку платника. З часу видачі судового наказу про стягнення аліментів розмір витрат на утримання сина значно зросли, дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому. Позивач вважає, що розмір аліментів необхідно збільшити з 1/6 до 1/4 від усіх видів доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, позаяк саме такий розмір аліментів буде відповідати половині витрат на дитину, яка витрачаються нею на утримання сина ОСОБА_3 .

Так, суд зазначає, що обставини того, що з віком потреби дітей зростають, що в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема з боку матері, з якою проживає син на його утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, лікування, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Також слід визнати, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвиток сина, тому, в силу вимог ст. 192 СК України, виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як установлено судом, потреби позивача в коштах для утримання і розвитку неповнолітнього сина дійсно змінилися, а тому в силу статті 192 СК України у позивача виникли підстави для вимоги від платника аліментів про збільшення їх розміру.

Відомостей про доходи відповідача матеріали справи не містять.

Разом з тим, матеріали справи містять довідку командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 з якої убачається, що відповідач у справі ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 , а отже отримує офіційний дохід.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, окрім наведених вище обставин, суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» для дітей віком від 6 до 18 років який станом на 06.07.2026 становить 3512 гривень.

Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від 05.10.2000 №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, як це закріплено ч. 5 ст. 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Правилами ст. 89 ЦПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги наведені вище обставини, а також, враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей матері, суд вважає за необхідне стягувати на утримання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти з відповідача ОСОБА_2 в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, що, на думку суду, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Така зміна розміру аліментів буде відповідати інтересам усіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 1331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265,280 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 02.11.2020 у справі № 643/15498/20, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/6 на 1/4 частину від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даного рішення суду законної сили і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 23.07.2026 року.

Суддя - О.О. Олійник