Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №462/2345/22 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2345/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022140000000120 від 27.03.2022 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 27.03.2022 року о 18 год 08 хв, керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , та виконуючи поворот ліворуч із вул. Ангарної на вул. Доробок у м. Львів, при проїзді будинку за адресою вул. Вигоди, 21, порушив вимоги Розділу 1 п. 1.5, Розділу 2 п. п. 2.3 б), д); Розділу 10 п. 10.1; Розділу 12 п. 12.3; Розділу 16 п. 16.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом під час виконання маневру повороту ліворуч на вул. Доробок, неподалік будинку № 21 вул. Вигода, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод для інших учасників руху, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , яка рухалась справа наліво відносно руху автомобіля, не застосував своєчасно екстреного гальмування свого автомобіля та, як наслідок, здійснив на неї наїзд.

У результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , пішохід ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки та черевної порожнини у вигляді множинних двобічних переломів ребер та ушкодження внутрішніх органів (розрив печінки та капсули селезінки), що призвело до гострої внутрішньої крововтрати, від яких померла на місці пригоди.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення:

ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним у вчиненому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у межах санкції статті, окрім цього звільнити обвинуваченого від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений виправився, кається. Разом з тим вважає, що зміст обвинувального акту не відповідає обставинам справи, зокрема щодо часу, місця та способу вчинення злочину, відсутній предмет доказування та докази є недопустимими. Вважає, що обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України слід виправдати.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснили, що на місті події присутніми не були, помсти не бажають. Крім того суд приймає до уваги, що 13.07.2022 року до Залізничного районного суду м. Львова від потерпілих була подана письмова заява (т. 1 а.с. 162), із змісту якої вбачається, що потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мають жодних претензій до обвинуваченого, окрім цього просять обвинуваченого сувого не карати та призначити мінімальне покарання з можливого.

Обвинувачений ОСОБА_4 не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що 27.03.2022 року о 18 год 08 хв у дворі біля будинку № 21 по вул. Вигода, в м. Львові, перебуваючи за кермом автомобіля «Skoda Octavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на ОСОБА_6 . Від отриманих ушкоджень остання померла. Розподіляючи в той момент свою увагу він дивився на дітей, що грались у дворі. Відчувши перешкоду, подумав що наїхав на бордюр та натиснув на газ, після чого перехожі та сусіди стали стукати йому у вікно автомобіля. Вважає вказані наслідки збігом обставин. Зазначив, що щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи, що обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, діючи відповідно до положень ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), суд визначив обсяг і порядок дослідження доказів та здійснив їх безпосередню перевірку у судовому засіданні.

У ході розгляду судом послідовно та всебічно досліджено докази, зібрані органом досудового розслідування, експертіні дослідження проведені під час судового розгляду, а також докази, подані сторонами. Кожен із них оцінено з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності – з урахуванням їх взаємного зв`язку, логічної узгодженості та спроможності підтвердити або спростувати обставини, що підлягають доказуванню.

Саме такий підхід дав змогу суду відокремити фактичні дані від припущень, критично оцінити позиції сторін та сформувати внутрішнє переконання на підставі перевірених і процесуально допустимих доказів.

Незважаючи на заперечення своєї винності обвинуваченим, суд вважає, що факт скоєння злочину та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій стверджується наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що під час паркування автомобіля на вул. Широкій у м. Львові побачив у дзеркалі заднього виду ОСОБА_6 , яка повільно переходила проїзну частину. ОСОБА_4 на легковому автомобілі сірого кольору виконував поворот праворуч, пропустивши ОСОБА_6 , рушив далі, однак здійснив наїзд на останню, внаслідок чого така опинилася під машиною між передніми та задніми колесами. Згодом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 намагалися силою підняти авто, щоб витягнути ОСОБА_6 з-під транспортного засобу. Окрім цього зазначив, що опадів не було, видимість була хороша, дорожнє покриття сухе, обвинувачений ОСОБА_4 по телефону не розмовляв та в навушниках не перебував.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , який зазначив, що під час паркування свого автомобіля на вул. Широкій у м. Львові, побачив як ОСОБА_4 на легковому автомобілі пропустив пішохода ОСОБА_6 , яка майже завершила перехід дороги, однак не дійшовши до тротуару потерпіла падає назад під машину, яка вже рушила. Після цього, як ОСОБА_6 впала, ОСОБА_4 , не помітивши останню, почав рух транспортним засобом з маленькою швидкістю, у процесі руху здійснив наїзд правим переднім колесом транспортного засобу, внаслідок чого ОСОБА_6 опинилася під колесами. Після події ОСОБА_4 вийшов з машини, був у стані шоку. Згодом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 намагалися силою підняти авто, щоб витягнути ОСОБА_6 з-під транспортного засобу.

Окрім цього, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановленими судом обставинами, крім показань свідків також підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:

-Постановою про визнання речовим доказом від 27.03.2022 року автомобіля марки «Skoda Octavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 30),

-Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.03.2022 року про накладення арешту на автомобіль марки «Skoda Octavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 32-34),

-Протоколом огляду місця події від 27.03.2022 року, з схемою та фототаблицею (т. 1 а.с. 35-48),

-Постановою про визнання речовим доказом від 02.04.2022 року відеозапису «1648396770482150» на електронному носії DVD+R 6Р164 ємкістю 4,7 Gb (т. 1 а.с. 49),

-Протоколом огляду від 02.04.2022 року відеозапису «1648396770482150» на електронному носії DVD+R 6Р164 ємкістю 4,7 Gb (т. 1 а.с. 55),

-Протоколом проведення слідчого експеримента від 21.04.2022 року (т. 1 а.с. 56-64),

-Висновком експерта № 19/114-22/4398-ІТ від 27.04.2022 року за результатами проведення інженерно-транспортної (т. 1 а.с. 66-69),

-Висновком експерта № 19/114-22/4399-ІТ від 29.04.2022 року за результатами проведення інженерно-транспортної (т. 1 а.с. 71-74),

-Диском із відеозаписом «1648396770482150» дорожньо-транспортної пригоди та який знаходиться на електронному носії інформації DVD-R диску із серійним номером DVD+R 6Р164 ємкістю 4,7 Gb; (т. 1 а.с. 84),

-Диском із відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, який було отримано ОСОБА_8 від керівника ОСББ «Вигоди 21» ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 207),

-Клопотанням потерпілого ОСОБА_8 про долучення вказаного диску до матеріалів справи (т. 1 а.с. 206),

-Висновком експерта № 379/2022 від 28.03.2022 року за результатами судово-медичної експертизи трупа громадянки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено тупу травму органів грудної клітки та черевної порожнини у вигляді: саден на обличчі зліва, на лівому передпліччі, на тильній поверхні правої кисті, синець на грудях справа, рана на тильній поверхні лівої кисті, переломів ребер справа: 1-5-е по середньо-ключичній лінії, 5-6-те по передньо-пахвинній лінії та 5-10-е по лопатковій лінії, з яких 5-10-е з пошкодженнями пристінкової плеври; зліва: 1-5-е по середньо-ключичній лінії, 6-10-те по передньо-пахвинній лінії та 6-7-е по лопатковій лінії, з пошкодженням пристінкової плеври та крововиливів в місцях переломів, наявності в плевральних порожнинах біля 3000 мл та в черевній порожнині біля 2000 мл рідкої темної крові, розлитих крововиливів по задньо-бокових поверхнях легень, навколониркову клітковину, крововиливу в епікард та в навколоаортальну клітковину в грудному відлілі аорти, розрив тканини печінки по діафрагмальній поверхні та розрив селезінки. Виявлена тупа травма грудної клітки та черевної порожнини утворилась прижиттєво, в короткому проміжку часу та у швидкій послідовності до настання смерті, від контакту з тупими предметами, котрими могли бути виступаючі частини кузова та колеса транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, має ознаки тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення та перебуває у прямому причинному зв?язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження можуть вказувати на те, що первинний контакт з гравмуючим чинником, не виключено, відбувся у передньо-праву сторону тіла при горизонтальному його положенні з подальшим переїздом тіла. Характерних ознак волочіння на трупі гр. ОСОБА_6 не виявлено. Причиною смерті громадянки ОСОБА_6 є тупа травма грудної клітки та черевної порожнини у вигляді множинних двобічних переломів ребер та ушкодження внутрішніх органів (розрив печінки та капсули селезінки), що призвела до гострої внутрішньої крововтрати і смерті, та підтверджується даними судово-медичної експертизи її трупа. Враховуючи розвиток трупних змін слід вважати. по смерть могла настати біля 1-ї доби до розтину її тіла. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа громадянки ОСОБА_6 спиртів не виявлено (т. 1 а.с. 83-87,92),

-Висновком експерта № 307/2022-ім від 28.03.2022 року за результатами судово-медичної експертизи крові трупа ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 90-91),

-Довідкою Львівського регіонального центру з гідрометеоролії № 9912-08/05.3-338 від 06.04.2022 року про метеорологіні спостереження 27.03.2022 року (т. 1 а.с. 93),

-Висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи токсіологічного сп’яніння від 27.03.2022 року ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 105),

-Висновком експерта за результатами проведення повторної судової експертизи відео-, звукозапису від 17.07.2022 року № 1785-Е Досліджуваний відеозапис є копією, яка записана на оптичні диски з іншого носія інформації. Ознак монтажу у вигляді порушення безперервності відеозапису, у т.ч. переставляння місцями фрагментів відеозапису, не виявлено.Дати категоричний висновок про те, що досліджуваний відеозапис не містить ознак монтажу у вигляді внесення будь-яких змін у первинний запис, не виявляється можливим… Досліджуваний відеозапис записано на оптичні диски за допомогою програмного засобу Nero Burning ROM. Встановити, чи використовувалась для досліджуваного відеозапису програма обробки відеозапису та якщо так, то яка саме програма, не виявилось можливим у зв?язку з відсутністю у метаданих відеозапису відомостей про використання такої програми. При обробці відеозапису, наявного у файлі «1648396770482150», та подальшому відтворенні відеофайлу в іншому форматі, відмінному від формату запису, може бути змінена частота кадрів. Відтворення відеофайлу за допомогою програвача відео МРС-ВЕ або іншого програмного засобу, призначеного лише для відтворення відео, не може привести зміни параметрів відео файлу, оскільки для такої зміни потрібно програма для редагування та/або конвертації відео. За допомогою програмного комплексу по проведенню розкадрування відеозапису можна змінити величину швидкості запису і отримати файли з різною кількістю кадрів за 1 секунду запису (т. 2 а.с. 59-65),

-Висновком експерта за результатами проведення повторної судової автотехнічної експертизи від 18.09.2024 року № 4978-Е, яким встановлено наступне. В даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «Шкода Октавіа А5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , рухаючись міжбудинковою дорогою, виконуючи маневр повороту ліворуч до будинку № 21 вул. Вигоди повинен був впевнитись в безпеці даного маневру, та діяти відповідно до вимог п. 2.3 (підпункт «б», «д»), п. 10.1ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки прийняти заходи гальмування відповідно до вимог п. 12.3ПДР України. Згідно із відеозаписом ДТП водій автомобіля марки «Шкода Октавіа A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_12 виконував маневр повороту з включеним сигналом показника лівого повороту у відповідності до вимог п. 10.1ПДР, відповідність/невідповідність дій водія вимогам ПДР з моменту виникнення небезпеки та перебування у причинно-наслідковому зв?язку із ДТП буде встановлено в дослідженнях проведених нижче... Для вирішення поставленого питання було проведено розкадрування відеозапису. Формат зображення кадрів JPEG разом із вмістом каталогу досліджуваного оптичного диску, записано на оптичний диск з написом «Розкадровка № 4978-Е», та надається разом із висновком експерта. З дослідження проведеного вище величина середньої швидкості pyxy автомобіля «Шкода Октавіа А5», державний номерний знак НОМЕР_2 , в момент початку виконання лівого повороту, становила біля 5,0 км/год. В дорожній ситуації, що склалась, водій автомобіля «Шкода Октавіа A5» мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), виконуючи вимоги п. п.12.3 Правил дорожнього руху України. Виходячи із ракурсу відео зйомки камери зовнішнього відео спостереження, встановити : «Чи водій автомобіля марки «Шкода Октавіа А5», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 гальмував (зменшувала швидкість) до наїзду на пішохода?» не видається можливим. Оскільки водій автомбіля «Шкода Октавіа А5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти даній ДТП з моменту виникнення небезпеки, то в даному випадку його дії не відповідали вимогам п. 12.3ПДР. Вирішення питання відповідності/невідповідності дій водія ОСОБА_4 після скоєння наїзду на пішохода залежить від психофізичного стану водія та його професіоналізму, що не входить в компетенцію досліджень автотехнічної експертизи. З технічної точки зору, причиною настання даної пригоди стали дії водія ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 2.3 (підпункти «б», «д») , п. 12.3 ПДР. Виходячи з відповіді на запитання № 1 з технічної точки зору, причиною настання даної пригоди стали дії водія ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 2.3 (підпункти «б», «д»), п. 12.3ПДР. В дорожній ситуації, що склалась, з моменту початку падіння, водій автомобіля «Шкода Октавіа А5» ОСОБА_4 , не мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), виконуючи вимоги п. п. 12.3 Правил дорожнього руху України (т. 2 а.с. 124-130),

-Висновком експерта за результатами повторної автотехнічної експертизи дослідження обставин наїзду автомобіля Skoda Octavia від 06.08.2025 року № 2558-34-25 від 06.08.2025 року відповідно до якого встановлено наступне. За даними відеозапису пригоди пішохід не закінчив перехід проїзної частини. За даними відеозапису пригоди швидкість руху автомобіля Skoda Octavia A5 при початку його маневру повороту ліворуч складала приблизно 4.8 км/год. Швидкість руху правої бічної частини автомобіля Skoda Octavia A5 перед наїздом на пішохода та в момент наїзду складала приблизно 7.0 км/год. Лінійна ж швидкість руху автомобіля Skoda Octavia A5 перед наїздом і в момент наїзду на пішохода була трохи менше 7 км/год. Визначити більш точну величину швидкості руху автомобіля Skoda Octavia A5 на даній ділянці (перед і в момент наїзду на пішохода) не представляється можливим внаслідок відсутності для цього на відеозапису розмірних параметрів. Виходячи з даних відеозапису та розрахунків, швидкість руху автомобіля Skoda Octavia A5 перед початком його повороту ліворуч, у момент маневру повороту, у момент наїзду на тіло пішохода була практично незмінною. З моменту виникнення небезпеки для руху дії водія автомобіля Skoda Octavia A5 per-ламентувались вимогами пункту 12.3 ПДР, згідно з якими він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Водій автомобіля Skoda Octavia А5 виконанням вимог пункту 12.3 ПДР мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода гальмуванням. Дії водія автомобіля Skoda Octavia A5, які не відповідали вимогам пункту 12.3 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку з ДТП. Оцінка ж дій водія автомобіля Skoda Octavia A5 в частині поновлення руху вже після наїзду на пішохода та зупинки, з наступним переїздом тіла пішохода не потребує спеціальних знань у галузі (т. 3 а.с. 3-11),

При цьому суд визнає визначальним останній висновок експерта № 2558-34-25 від 06.08.2025 року як такий, що в повній мірі відповідає зібраним у справі доказам та обставинам справи, з огляду на наступне.

Отримавши попередній висновок експерта від 18.09.2024 року № 4978-Е, в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_13 (щодо наданого ним висновоку № 4978-Е). В судовому засіданні було з?ясовано, що останній не погодившись із моментом виникнення небезпеки для водія ОСОБА_4 , запропонованого як стороною обвинувачення, так і стороною захисту (відповідно до Ухвали суду), повинен був про це зазначити у своєму висновку і проводити подальші дослідження, як із моментами виникнення небезпеки, які зазначені в ухвалі суду про призначення експертизи, так із моментом виникнення небезпеки, який він визначив самостійно. Що ним зроблено не було. Вказані обставини стали підставою призначення повторної судової автотехнічної експертизи, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (т. 2 а.с. 193-195). При призначенні експертизи були враховані всі зауваження та пропозиції, щодо вихідних даних, як сторони обвинувачення так і захисту, щодо визначення моменту небезпеки та інших питань перед експертом.

Щодо позиції сторони захисту.

Під час судового розгляду та судових дебатів захистник ОСОБА_5 просив визнати недопустимими докази надані стороною обвинувачення.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України), -у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

Стосовно висновків експерта № KCE-19/114-22/4478 від 18.04.2022 року (т. 1 а.с. 76) та висновок якої КСЕ-19/114-22/4748 від 28.04.2022 року (т. 1 а.с. 78-83)

Відповідно до вимог ст.101 КК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Вказані експертизи були виконані експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС ОСОБА_14 .

На виконання вимог ст.102 КПК України, експертом було зазначено, що він має вищу технічну освіту за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство», кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових автотехнічних експертиз по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (свідоцтво № 15680, видане ЕКК МВС 17.10.201 7року), 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (свідоцтво № НОМЕР_3 , видане ЕКК МВС 19.03.2018 року), 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» (свідоцтво № 17072, видане ЕКК МВС 12.09.2019 року) та 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» (свідоцтво № НОМЕР_4 , видане ЕКК МВС 28.10.2020 року). Жодна з наявних у експерта ОСОБА_14 кваліфікацій судового експерта не надає йому право проводити технічне дослідження матеріалів відеозапису.

Наказом МВС № 675 від 21.09.2020 року затверджено Положення про експертно-кваліфікаційну комісію МВС та порядок проведення атестації судових експертів Експертної служби МВС. В додатку № 2 до вказаного положення вказано перелік видів судової експертизи та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта в Експертній службі МВС. Згідно вказаного переліку, наявність експертної спеціальності 6.1 надає експертові право на проведення дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення в межах проведення фототехнічної, портретної експертизи та експертизи голографічних зображень. Натомість проводити технічне дослідження матеріалів відеозапису має право експерт, у якого наявна експертна спеціальність з індексом 7.1 в межах проведення судової експертизи відео-, звукозапису. Таким чином судовий експерт Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_14 не мав права проводити експертизу, призначену постановою слідчого ОСОБА_15 04.04.2022 року, оскільки поставлене перед експертом запитання виходило за межі його компетенції. (т. 1 а.с.233-250, т. 2 а.с. 1-10)

Вказані обставини, в судововому засіданні допитаний експерт ОСОБА_14 не спростував. Прокурор, заявляючи клопотання про призначення експертиз в ході судового розгляду, посилався на вказану обставину (визнаючи її), як одну з підстав.

Таким чином висновок експерта N?KCE-19/114-22/4478 від 18.04.2022 року (т. 1 а.с.76) є недопустимим доказом, а враховуючи використання вихідних даних цієї експертизи при проведенні послідуючої то і висновок експерта КСЕ-19/114-22/4748 від 28.04.2022 року (т. 1 а.с. 78-83) також не береться судом до уваги як допустимий доказ.

Стосовно відеозапису «1648396770482150» на електронному носії DVD+R 6Р164 ємкістю 4,7 Gb (т. 1 а.с. 49).

При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Так, судом враховується непредставлення стороною обвинувачення документів або інших відомостей про процесуальне походження «1648396770482150» на електронному носії DVD+R 6Р164 ємкістю 4,7 Gb (т. 1 а.с. 49). Разом з тим, зміст цього відеозапису, на спростування якого спрямовані доводи сторони захисту відповідають змісту всіх обставин та доказів у справі, в тому числі повністтю співпадють з –відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, який було отримано ОСОБА_8 від керівника ОСББ «Вигоди 21» ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 207), що підтверджено послідуючими експертними дослідженнями під час судового розгляду.

Крім того, визнаючи допустимость вказаного доказу, суд звертає увагу на наступне.

Принцип диспозитивності (ст. 26 КПК України), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень.

Захист не лише має вказувати на помилки, на його думку, сторони обвинувачення при збиранні доказів, а й обґрунтовувати, яким чином це завдало істотної шкоди правам людини. Доводи ж сторони захисту не свідчать про отримання зазначених доказів внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також, що вони здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок таких порушень. За відсутності доведеності стороною вишенаведених обставин, суд не знаходить належних підстав для визнання недопустимим доказом вказаного відеозапису.

З огляду на вищевикладенне підстав ввжати інші, навіть похідні докази у цій справі відсутні.

При надання оцінки судом щодо обставин справи також враховуються докази надані стороною захисту:

-письмова консультація спеціаліста з питань дослідження обставин ДТП ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 124-141),

-акт додаткового огляду місця ДТП від 16.05.2022 року (т. 1 а.с. 142-143),

-консультативний висновок офтальмолога ОСОБА_4 без дати (т. 1 а.с. 145-146),

-акт огляду відеофайлу від 16.05.2022 року (т. 1 а.с. 147-156)

Разом з тим, вкакзані докази, були враховані судом і були однією з причин призначення судових експертиз під час судового розгляду. Вищезазначені докази враховувались експертами за висновками яких суд прийшов до переконання про винуватість ОСОБА_4 .

Окремо суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини справи, вимоги законодавства України до здоров`я та самопочуття особи, що керує транспортним засобом, довідка про встановолений у ОСОБА_4 діагноз, щодо стану його зору (т. 1 а.с. 145-146), не може визнаватись судом, підставою для сумніву в винуватості останнього.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, правильно кваліфікована та доведена у повному обсязі, підтверджується доказами, які досліджені в ході судового розгліду кримінального провадження, що не спростовані, з огляду на позицію обвинуваченого та захисника.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий (т. 1 а.с. 98), на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (т. 1 а.с. 101, 102), встановлений діагноз офтальмолога (т. 1 а.с. 145-146), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії тяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого,визнання ним фактичних обставин та наслідків заподіянного, висловлення щирого каяття та відшкодування шкоди, а також думку потерпілих осіб, які просили обвинуваченого суворо не карати.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 отримував посвідчення водія (т. 1 а.с. 103).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

Так, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення та на особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд дійшов глибокого переконання, що таке призначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2.11.2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з усіх обставин справи, думки потерпілих, якиі у поданій заяві просили призначити мінімальне покарання, волі, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення:

-автотехнічної експертизи № СЕ-19/114-22/4398-ІТ від 27.04.2022 року, становлять 1 716 грн 20 коп.;

-транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/114-22/4399-ІТ від 29.04.2022 року, становить 2 574 грн 30 коп.;

-висновок повторної судової експертизи відео-звукозапису № 1785-Е від 17.07.2022 року, становить 9 559 грн 20 коп.;

-висновок повторної судової автотехнічної експертизи № 4978-Е від 18.09.2024 року, становить 24 611 грн 60 коп.;

-висновок автотехнічної експертизи № 2558-34-25 від 06.08.2025 року, становить 25 444 грн 80 коп.

Загальна сума витрат на проведення експертиз становить 63 906 грн 20 коп.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, щодо висновків визнаних судом недопустимими, слід віднести на рахунок держави.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.03.2022 року було накладено арешт на майно, шляхом тимчасового, позбавлення права користування, розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій із автомобілем марки «Skoda Octavia A5» державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.05.2022 року було скасовано накладений арешт на майно слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова від 29.03.2022 року, а саме на транспортний засіб марки «Skoda Octavia A5» державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, шассі НОМЕР_5 , та передано вказаний транспортний засіб на відповідальне матеріальне зберігання ОСОБА_4 .

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати у розмірі – 63 906 (шістдесят три тисячи дев’ятсот шість) грн 20 коп. на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.

Судові витрати у розмірі – 3 432 (три тисячи чотириста тридцять дві) грн 40 коп. віднести на рахунок держави.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-диск із відеозаписом «1648396770482150» дорожньо-транспортної пригоди, який знаходиться на електронному носії інформації DVD-R диску із серійним номером DVD+R 6Р164 ємкістю 4,7 Gb (том 1 а.с. 84) – залишити у матеріалах кримінального провадження;

-диск із відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, який було отримано ОСОБА_8 від керівника ОСББ «Вигоди 21» ОСОБА_11 (том 1 а.с. 206) – залишити у матеріалах кримінального провадження.

-транспортний засіб марки «Skoda Octavia A5» державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, шассі НОМЕР_5 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: