Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №303/5829/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/5829/26

2а/303/69/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді Мирошниченка Ю. М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕГА № 1777411 від 24 травня 2025 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивачка не здійснювала завідомо неправдивого виклику поліції. Зазначає, що звернулася на спецлінію «102» у зв`язку із зникненням належної їй курки, яку, на її переконання, викрала сусідка. На момент звернення вона була переконана у достовірності повідомлених обставин та потребі втручання поліції. Сам факт того, що під час перевірки повідомлення не було підтверджено або викрадену курку не виявлено, сам по собі не свідчить про завідомо неправдивий характер виклику.

Крім того, позивачка посилається на порушення порядку притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки, на її думку, поліцейським не було всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано обставини події, не зібрано належних доказів, які б підтверджували наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, а висновок про завідомо неправдивий виклик ґрунтується виключно на припущеннях.

Також позивачка зазначає, що копію постанови у день її винесення вона не отримувала, про її існування дізналася лише після застосування заходів примусового виконання, у зв`язку із чим одночасно з позовною заявою звернулася із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначив, що 24 травня 2025 року позивачка звернулася на спецлінію «102» із повідомленням про викрадення курки сусідкою. За результатами перевірки працівниками поліції зазначені відомості свого підтвердження не знайшли, у зв`язку з чим уповноваженим поліцейським було винесено постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183 КУпАП.

На думку відповідача, постанова винесена уповноваженою службовою особою в межах наданих законом повноважень, з дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а висновок про наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Крім того, відповідач заперечив проти поновлення строку звернення до суду, вказуючи, що постанова була належним чином направлена позивачці засобами поштового зв`язку, про що, на його думку, свідчать долучені до відзиву документи, а тому підстави для поновлення процесуального строку відсутні.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду

Відкриваючи провадження у цій справі, суд задовольнив заяву позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, дійшовши висновку про те, що пропуск установленого частиною другою статті 286 КАС України строку був зумовлений неврученням позивачці копії постанови та відсутністю відомостей про її існування, а після фактичного отримання копії постанови 19 червня 2026 року вона без невиправданої затримки звернулася до суду з адміністративним позовом. Такі обставини підтверджувалися поданими до суду доказами, зокрема постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 16 квітня 2026 року.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження висновок щодо поважності причин пропуску строку був передчасним і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з тим відповідач не надав нових доказів, які б спростовували встановлені ухвалою суду обставини щодо моменту, коли позивачка фактично дізналася про існування оскаржуваної постанови, або свідчили про отримання нею копії постанови у 2025 році. Надані відповідачем документи підтверджують лише факт направлення поштового відправлення, однак самі по собі не доводять вручення позивачці копії постанови.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від процесуального висновку, викладеного в ухвалі від 07 липня 2026 року, а тому вважає, що строк звернення до адміністративного суду поновлено обґрунтовано, підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України немає.

Щодо суті спору

З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2025 року позивачка звернулася на спеціальну лінію «102» із повідомленням про те, що сусідка викрала належну їй курку.

Внаслідок реагування працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області було проведено перевірку зазначеного повідомлення, за результатами якої інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області 24 травня 2025 року винесено постанову серії ЕГА № 1777411 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183 КУпАП і накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

У постанові зазначено, що позивачка здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, оскільки повідомлена нею інформація про викрадення курки під час перевірки не підтвердилася.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем до суду подано копію постанови про адміністративне правопорушення, картку реєстрації повідомлення на спецлінію «102», матеріали перевірки повідомлення, документи щодо направлення копії постанови поштовим зв`язком, а також довідку про відсутність відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів поліцейських у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що позивачка заперечує наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183 КУпАП, тоді як відповідач вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у зверненні до відповідної спеціальної служби за відсутності потреби у її реагуванні, тоді як його суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. Отже, обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, є встановлення того, що особа на момент звернення до спеціальної служби усвідомлювала неправдивість повідомленої інформації та бажала безпідставного виїзду відповідної служби.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Водночас стаття 280 КУпАП покладає на орган (посадову особу), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, обов`язок з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

За правилами статей 73 та 74 КАС України суд бере до уваги лише належні й допустимі докази, які стосуються предмета доказування та отримані у спосіб, передбачений законом.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Разом із тим у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, відповідно до частини другої цієї статті, саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення.

Отже, у цій справі відповідач повинен довести не лише сам факт звернення позивачки на спецлінію «102» та непідтвердження повідомлених нею відомостей під час перевірки, а й наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, зокрема того, що на момент звернення до поліції позивачка усвідомлювала неправдивість повідомленої інформації. Лише встановлення таких обставин на підставі належних, допустимих та достатніх доказів може свідчити про правомірність оскаржуваної постанови.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, а тому саме він повинен надати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження всіх обставин, які стали підставою для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для винесення постанови стало те, що повідомлення позивачки про викрадення курки під час перевірки не знайшло свого підтвердження.

Разом із тим сам по собі факт непідтвердження повідомленої інформації не свідчить про завідомо неправдивий виклик спеціальної служби.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП необхідним є встановлення не лише того, що повідомлена інформація не підтвердилася, а й того, що особа на момент звернення до поліції усвідомлювала її неправдивість.

Саме ця обставина є визначальною для встановлення суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Досліджені судом матеріали справи не містять належних доказів того, що під час звернення на спецлінію «102» позивачка знала про відсутність події, щодо якої повідомляла, або бажала безпідставного виїзду працівників поліції.

Оскаржувана постанова містить лише висновок поліцейського про те, що повідомлення не підтвердилося під час перевірки. При цьому будь-яких фактичних даних, які б свідчили про обізнаність позивачки щодо неправдивості повідомленої інформації або підтверджували наявність у неї прямого умислу на здійснення безпідставного виклику поліції, постанова не містить.

Подані відповідачем картка реєстрації повідомлення на спецлінію «102» та інші матеріали перевірки також підтверджують лише факт надходження повідомлення, здійснення реагування та результати перевірки, однак не містять відомостей, які б дозволяли зробити висновок про наявність у діях позивачки ознаки завідомості.

Крім того, відповідач повідомив суд про відсутність відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів поліцейських у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. За таких обставин матеріали справи не містять жодного об`єктивного технічного доказу, який би підтверджував обставини спілкування поліцейських із позивачкою, її пояснення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення або інші обставини, які могли б свідчити про усвідомлення нею неправдивості повідомлення.

Водночас суд звертає увагу, що відсутність таких доказів не може покладатися у негативні наслідки на позивачку, оскільки саме відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність прийнятого рішення.

Висновки суду

Оцінюючи подані відповідачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони підтверджують лише факт звернення позивачки до поліції та подальшу перевірку повідомлення, однак не підтверджують наявності обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, а саме завідомого характеру неправдивого виклику.

Отже, висновок відповідача про наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення ґрунтується переважно на тому, що повідомлення не підтвердилося, тоді як сам по собі цей факт не є достатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Такий висновок узгоджується з усталеною судовою практикою, відповідно до якої непідтвердження повідомлення, за результатами його перевірки, саме по собі не свідчить про завідомо неправдивий виклик спеціальної служби, якщо суб`єктом владних повноважень не доведено, що на момент звернення особа усвідомлювала неправдивість повідомленої інформації. Наявність прямого умислу є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, а обов`язок доведення цієї обставини покладається на орган, який прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності у діях позивачки всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183 КУпАП, зокрема не надав належних і допустимих доказів того, що на момент звернення до поліції вона усвідомлювала неправдивість повідомленої інформації.

За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 72-77, 241-247, 250, 255, 258, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 183, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА № 1777411 від 24 травня 2025 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО