Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/16904/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16904/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ПЕРСПЕКТИВА» Слобожанської селищної ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 (суддя суду першої інстанції Конєва С.О.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/16904/25 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ПЕРСПЕКТИВА» Слобожанської селищної» ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

УСТАНОВИВ:

09.06.2025 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 249758,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у 2024 році не було виконано нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, що становив 2 робочих місця. Середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача у 2024 році складала 55 осіб, проте, із них особам, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є меншим ніж встановлено нормативом. Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю наведеним законом передбачена відповідальність у вигляді застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, які складають 249758,79 грн., згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, складеного позивачем та доданого до позову. Вказаний розрахунок адміністративно-господарських санкцій було надіслано відповідачеві у встановленому законодавством порядку, що підтвердженого копією квитанції від 04.03.2025р., однак, відповідач самостійно до 15.04.2025р. вказаної адміністративно-господарської санкції у розмірі 249758,79 грн. не сплатив, тому позивач просить її стягнути з відповідача у судовому порядку

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 15.09.2025 адміністративний позов задовольнив. Стягнути з Комунального підприємства “Керуюча компанія “Перспектива” Слобожанської селищної ради” (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 31, 168, код ЄДРПОУ 21946537 ) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 249758,79 грн. ( двісті сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень 79 коп.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач вжив залежних від нього дій як роботодавець для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: створив 2 робочих місця та надавав звіти про попит форми №3ПН до центру зайнятості, відтак вважає, що підстави для стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій – відсутні.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який надісланий пенсійним органом до Дніпропетровського обласного відділення соціального захисту осіб з інвалідністю, КП «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ПЕРПЕКТИВА» Слобожанської селищної ради в 2024 році мала середньооблікову чисельність працівників – 55 осіб, норматив робочих місць осіб з інвалідністю – 2 особи, працевлаштованих осіб з інвалідністю – 0 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника – 124879.4 грн, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю – 249 758.79 грн.

Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена відповідачем самостійно, Дніпропетровське відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 249 758.79 грн.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач створив 2 робочих місця для осіб з інвалідністю, однак подавав звіти про попит форми 3ПН лише щодо однієї вакансії для особи з інвалідністю.

Колегія суддів вирішуючи спір між сторонами виходить із такого.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII).

Частиною 1 статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 4 статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 6 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію, зокрема: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 12, 13 ст. 19 цього Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII).

Згідно з ч. 4 ст. 20 цього Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частинами дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 р. № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901 “Про затвердження форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання” (далі - Порядок №827-22)

Цей Порядок визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” (далі - форма № 3-ПН).

Відповідно до положень Порядку № 827-22, а саме:

п.1.4. Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

п.1.5. Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

п.1.8. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Відповідно до ч. 1 статті 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Для надання оцінки доводам сторін необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Наведеним вище Порядком № 827-22 від 12.04.2022 р. на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, законодавець не покладає на підприємства обов`язок подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існує обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий висновок щодо відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 826/11977/18.

Судом встановлено, що у Комунального підприємства “Керуюча компанія “Перспектива” Слобожанської селищної ради” у 2024 році середньооблікова чисельність працівників становила 55 осіб, що підтверджується відомостями з розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, складеного позивачем та доданого до позову. (а.с.9).

Відповідно, відповідач у 2024 році мав обов`язок щодо створення на підприємстві 2 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто, у кількості, встановленій ч.1 ст.19 Закону №875-XII, а також мав обов`язок подати Звіт до центру зайнятості про їх створення, у відповідності до вимог Наказу №827-22.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем відповідачеві були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 2 робочих місця за 2024р., виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників 55 осіб, фонду оплати праці 6868366,79 грн. та середньої річної заробітної плати штатного працівника – 124879,40 грн., такі санкції становлять у сумі 249758,79 грн. (а.с.9).

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у 2024 році відповідачем дійсно були створені 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю на посаду “Двірників”, що підтверджується копією наказу № 30-12 від 30 грудня 2023 року (а.с.47).

Таким чином, у 2024р. відповідач мав повідомити Центр зайнятості про наявність у нього вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 2-ох посад “двірників”.

Разом з тим, з січня по грудень 2024 року відповідачем щомісяця направлялася звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” до центру зайнятості, відповідно до яких відповідач інформував про наявність у нього вакансії “двірника” у кількості лише 1 (однієї) посади для працевлаштування особи з інвалідністю, що підтверджується копіями цієї звітності, наявної у справі (а.с.20-46).

Отже, відповідачем виконано в повному обсязі свій обов`язок по створенню робочого місця та працевлаштування 1 особи з інвалідністю. Водночас, обов`язок по працевлаштування ще однієї особи з інвалідністю залишився невиконаним.

Колегія суддів зазначає, що сума адміністративно-господарських санкцій розраховується з таких показників: середньооблікова кількість працівників підприємства, середня річна заробітна плата штатного працівника, невиконаний норматив робочих місць для осіб з інвалідністю.

В даному випадку, як встановлено судом, відповідач не виконав норматив робочих місць для осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце, адже в 2024 році підприємство створило 2 робочі місця та повідомило про попит на робітників – осіб з інвалідністю на 1 робоче місце.

Таким чином, сума адміністративно господарських санкцій в даному випадку має бути обрахована таким чином: 124879.40 грн (середня річна заробітна плата штатного працівника) х 1 = 124879.40 грн.

Водночас, як видно з розрахунку адміністративно-господарських санкцій сума санкцій становить 249 758.79 грн (124879.40 грн х 2).

Саме таку суму адміністративно-господарських санкцій просив стягнути з відповідача позивач, і саме таку суму стягнув з відповідача суд першої інстанції.

Між тим, враховуючи часткове виконання відповідачем нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 124879.40 грн. (середня річна заробітна плата 1 штатного працівника).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача суми адміністративно – господарських санкцій на суду 124879.40 грн., в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Частиною 6 ст. 139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що при поданні апеляційної скарги КП «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ПЕРСПЕКТИВА» Слобожанської селищної ради був сплачений судовий збір у розмірі 4495.65 грн., відтак враховуючи часткове задоволення судом апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на його користь судовий збір пропорційно до задоволених вимог (50%).

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ПЕРСПЕКТИВА» Слобожанської селищної ради» – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.09.2025 в адміністративній справі № 160/16904/25 – скасувати в частині задоволених позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на суму 124879.40 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 в адміністративній справі № 160/16904/25 – залишити без змін.

Стягнути на користь Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ПЕРСПЕКТИВА» Слобожанської селищної ради» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, у розмірі 2247.82 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник

суддя А.В. Шлай