Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/790/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/790/26

(суддя Врона О.В.., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 у справі №160/790/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 січня 2026 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області згідно з яким, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні їй пенсії від 20.02.2025 року № 047150030658, винесене Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550030333 від 10.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, зарахувавши до її пільгового стажу періоди її роботи:

- з 03.07.1990 року по 07.02.1995 року ОСОБА_1 працювала на шкідливих роботах, що є пільговим стажем за списком №1 (що становить 4 роки 7 місяців 5 днів пільгового стажу за списком №1);

- з 08.10.1997 року по 04.02.1999 року ОСОБА_1 працювала на тяжких та шкідливих роботах що є пільговим стажем за списком №1 (що становить 1 рік 3 місяці 27 днів пільгового стажу за списком №1);

- з 05.02.1999 року по 25.03.2002 року ОСОБА_1 працювала на тяжких та шкідливих роботах що є пільговим стажем за списком №1 та була звільнена у зв`язку з доглядом за дитиною (що становить 3 роки 1 місяць 21 день пільгового стажу за списком №1);

та зарахувавши до її страхового стажу всі періоди її роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , прийняти рішення про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 03.06.2025 року, відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із врахуванням правової оцінки зазначеної Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 щодо застосування статті 13 (пункт 3 резолютивної частини Рішення КС).

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою і документами про призначення пенсії за віком за Списком №1, натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у призначенні пенсії з посилання на недосягнення пенсійного віку і недостатність пільгового стажу..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550030333 від 10.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди її роботи:

- з 03.07.1990 року по 07.02.1995 року ОСОБА_1 працювала на шкідливих роботах, що є пільговим стажем за списком №1 ;

- з 08.10.1997 року по 04.02.1999 року ОСОБА_1 працювала на тяжких та шкідливих роботах що є пільговим стажем за списком №1;

- з 05.02.1999 року по 25.03.2002 року ОСОБА_1 працювала на тяжких та шкідливих роботах що є пільговим стажем за списком №1 та була звільнена у зв`язку з доглядом за дитиною.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням правової оцінки зазначеної Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 щодо застосування статті 13 (пункт 3 резолютивної частини Рішення КС) та з урахуванням висновків суду у цій справі.

Рішення суду мотивовано тим, позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213). Також у відповідача - 1 були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оскаржило його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем не надано виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючої довідки, передбаченої пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637). Відповідно підстави для зарахування оспорюваних періодів зі шкідливими і важкими умовами праці – відсутні. За результатами розгляду документів, до страхового стажу зараховано всі періоди. Станом на дату звернення Страховий стаж становить 18 років 06 місяців 25 днів, страховий стаж з урахуванням додаткового 1 року стажу роботи за Списком №1 становить 19 років 06 місяців 25 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 01 рік 01 місяць 04 дні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 01.09.2025 через особистий кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України із заявою і документами про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 №045550030333 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058 у зв`язку з недосягненням встановленого пенсійного віку та відсутність необхідного страхового стажу.

Головним Управлінням Пенсійного фонду зазначено, що пенсійний вік згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) становить 60 років.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2025 року не менше 32 років.

Встановлено, що вік заявниці 53 роки 10 місяців.

Страховий стаж заявниці становить 18 років 06 місяців 25 днів, стаж по Списку №1 – 1 рік 1 місяць 4 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Пільговий стаж роботи за Списком №1 обчислено згідно відомостей про спецстаж індивідуальних відомостей даних РЗО за 1998-1999 по підприємству «Горлівський хімічний завод».

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого боку в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року прийнятій у справі №360/3611/20 зробила висновок про те, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, як правильно зробив висновок суд першої інстанції, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вимог в частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи за Списком №1: з 03.07.1990 по 07.02.1995, з 08.10.1997 по 04.02.1999, з 05.02.1999 по 25.03.2002, суд, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Позивачем до матеріалів справи надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.06.1990 що містить наступні записи стосовно спірних періодів роботи:

03.07.1990 прийнята електромонтером Горлівського хімічного заводу 3 р. відповідно до наказу №77 від 05.07.1990 (запис №1);

07.02.1995 звільнена за ст. 40 КЗпП України скорочення чисельності у зв`язку зі змінами в організації виробництва (запис №3);

08.10.1997 прийнята до цеху №6 Горлівського хімічного заводу електромонтером 3 розряду відповідно до наказу №106 від 06.10.1997 (запис №10);

01.10.1998 у зв`язку з реорганізацією виробництва переведена до цеху №4 електромонтером відповідно до наказу №111 від 05.10.1998 (запис №12);

04.02.1999 звільнена в порядку переведення на Горлівський казенний хімічний завод відповідно до наказу по Міністерству №392 від 27.10.1998 (запис №13)

05.02.1999 прийнята в порядку переведення до цеху №4 електромонтером 4 розряду відповідно до наказу №143-к від 04.02.1999 (запис №14);

25.03.2002 звільнена за ст. 38 КЗпП України з догляду за дитиною до 14 років відповідно до наказу №19 від 20.03.2002 (запис №15).

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (п. 20 Порядку №637).

Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує його роботу у спірний період.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17, від 29.03.2023 у справі №360/4129/20.

Щодо атестації робочих місць, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зробила висновок, який у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковим для врахування під час розгляду аналогічних спорів, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.09.2025 року, та, як наслідок, необхідності його скасування із покладенням на відповідача-1 обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 01.09.2025 року про призначення пенсії за віком за пільгових умовах.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 у справі №160/790/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов