Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №340/3947/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3947/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 в адміністративній справі №340/3947/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, в якій позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.05.2025 року № 18389/03-16 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру, зазначеного в довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 26.03.2025 року за № 52, обчисливши з 01 січня 2023 року із розміру 2684 гривні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; за № 53, обчисливши з 01 січня 2024 року із розміру 3028 гривень прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 в адміністративній справі №340/3947/25 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що оскільки після 2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що оскільки після 18.02.2020 року (дата прийняття Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020) розмір складових суддівської винагороди не змінювався, правові підстави для проведення спірного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. З огляду на викладене, вважає, що рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.05.2025 № 935250824715 прийнято правомірно, в межах наданих повноважень без порушення чинних норм законодавства, а отже не підлягає скасуванню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (надалі позивач) звільнена з посади судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у зв`язку з виходом у відставку на підставі Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII Про звільнення суддів (а.с.95-100).

Наказом в.о. голови Ленінського районного сулу м. Кіровограда №411-К від 23 вересня 2016 року позивачку відраховано з 23 вересня 2016 року зі штату Ленінського районного суду м.Кіровограда у зв`язку із звільненням з посади у відставку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Кіровоградській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

26.03.2025 ТУ ДСА в Кіровоградській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №52 із зазначенням складових суддівської винагороди, станом на 01.01.2023 року.

26.03.2025 ТУ ДСА в Кіровоградській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №53 із зазначенням складових суддівської винагороди, станом на 01.01.2024 року.

Позивачем подано до пенсійного органу заяву про призначення/перерахунок пенсії від 08.05.2025 року, до якої долучені довідки ТУ ДСА в Кіровоградській області для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області та рішенням №18389/03-16 від 15.05.2025 відмовлено у перерахунку грошового утримання, яке мотивоване тим, що починаючи з січня 2021 було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів суддів в розмірі 2102 грн.

Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VІІІ).

Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб (пункт 2 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб:

- у 2023 році встановлено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX, якою установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

- у 2024 році встановлено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, якою установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум застосовується для формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів (абзац сьомий частини першої статті 2 Закону № 966-XIV).

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік (стаття 4 Закону № 966-XIV).

Відповідно, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено у довідках, виданих уповноваженим органом, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з покликанням на встановлення законом про державний бюджет прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, який є незмінним з 2021 року.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21 сформував наступні правові висновки про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд зазначив, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ.

При цьому будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За викладених обставин, судова колегія дійшла висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки та про наявність у позивача права на перерахунок довічного утримання судді у відставці.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

При цьому, обов`язок відновлення порушеного права може бути спрямований тільки до ГУ ПФУ в Донецькій області, як органу, що вирішував питання про перерахунок щомісячного довідного грошового утримання судді та прийняв спірне рішення. Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання здійснення перерахунку довічного грошового утримання позивача, заявлені до відповідача - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, не підлягають задоволенню.

Натомість належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру, зазначеного в довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 26.03.2025 року за № 52, обчисливши з 01 січня 2023 року із розміру 2684 гривні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; за № 53, обчисливши з 01 січня 2024 року із розміру 3028 гривень прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Враховуючи пункт 4.10 Порядку №22-1, встановлені обставини у справі та досліджені докази, колегія суддів вважає, що підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру, зазначеного в довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 26.03.2025 року за № 52, обчисливши з 01 січня 2023 року із розміру 2684 гривні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; за № 53, обчисливши з 01 січня 2024 року із розміру 3028 гривень прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду на підставі ст. 317 КАС України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, яка передбачає стягнення судових витрат на правову допомогу на користь позивача у разі задоволення позовних вимог.

За змістом ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги – 1816,80 грн, відтак, з урахуванням обсягу задоволених позовних вимог розмір сплаченого судового збору – 3028 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 в адміністративній справі №340/3947/25,- задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 в адміністративній справі №340/3947/25,- скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії –задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.05.2025 року № 18389/03-16 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру, зазначеного в довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 26.03.2025 року за № 52, обчисливши з 01 січня 2023 року із розміру 2684 гривні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; за № 53, обчисливши з 01 січня 2024 року із розміру 3028 гривень прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру, зазначеного в довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 26.03.2025 року за № 52, обчисливши з 01 січня 2023 року із розміру 2684 гривні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; за № 53, обчисливши з 01 січня 2024 року із розміру 3028 гривень прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко