Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №440/16720/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. Справа № 440/16720/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО ТРАНС-СЕРВІС" на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/16720/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО ТРАНС-СЕРВІС"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (далі – ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС», позивач, апелянт) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі – ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 8834 від 11.11.2025 р. ГУ ДПС у Полтавській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а саме на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним №990614202300608 від 21.06.2023 р. та зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію (відомості) про припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки №990614202300608 від 21.06.2023 р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 8939 від 14.11.2025 р. ГУ ДПС у Полтавській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а саме на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки №16180414202500554 від 20.02.2025 р. та зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію (відомості) про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним №16180414202500554 від 20.02.2025 р.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (вул. Вишневецьких, 4в, м. Лубни, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 43593108) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 8834 від 11.11.2025 року про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300608 від 21.06.2023 року.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію (відомості) про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300608 від 21.06.2023 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 8939 від 14.11.2025 року про припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 16180414202500554 від 20.02.2025 року.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію (відомості) про припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 16180414202500554 від 20.02.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн.

07.04.2026 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути на користь ТОВ «МКО ТРАНС СЕРВІС» витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді справи у розмірі 45900,00 грн.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 440/16720/25 задоволено частково.

Ухвалено у справі № 440/16720/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень додаткове рішення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (вул. Вишневецьких, 4в, м. Лубни, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 43593108) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне врахування обставин справи та неврахування ринкових цін на правничі послуги, просить скасувати додаткове рішення у Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі № 440/16720/25, ухвалити нове рішення, яким вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 45 900,00 грн задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 затверджено рекомендовані розміри адвокатського гонорару. Так, відповідно до рекомендацій, ведення адміністративної справу у адміністративному суді першої інстанції становить від 2 мінімальних заробітних плат. Складання позовної заяви становить від 1 мінімальної заробітної плати, участь у судовому розгляді справи становить від 1 мзп. Мінімальна заробітна плата у 2025 році становила 8000,00 грн. Так, згідно рекомендації Ради адвокатів Харківської області, членом якої являється адвокат, який представляв інтереси у суді першої інстанції: від 16 000,00 грн. ведення справи; від 8 000,00 грн – підготовка позовної заяви від 8 000,00 грн – участь у судовому розгляді. Таким чином, мінімальний гонорар у адміністративній справі складає 32 000,00 грн., не враховуючи досвід та спеціалізацію адвоката. Адвокат Чередникова А.С. має стаж роботи адвокатом з 2018 року – 8 років. Адвокат має стаж роботи у сфері нафтообігу з 2019 р., як юрист нафтопереробної компанії ТОВ «АЕС КОМПАНІ» а отже є вузьким спеціалістом саме з питань ліцензування господарської діяльності у сфері нафтообігу. Враховуючи стаж та кваліфікацію, а також ряд направлених адвокатських запитів та дії щодо підготовки документів для пред`явлення позову, гонорар між сторонами було погоджено у розмірі 45900,00 грн. Дані витрати на правничу допомогу є виправданими і такими, що понесені позивачем як необхідні для відновлення своїх прав та ліцензій.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч. 4 с. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308, пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час, необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), зазначених у акті виконаних робіт; співмірність послуг категорії складності справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми та/або значним суспільним інтересом до її розгляду); напрацювання судами України сталої судової практики з питання розгляду подібних справ, дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Полтавській області у розмірі 45900,00 грн, є завищеною щодо іншої сторони спору, а тому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями частини 1-5 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із вищезазначеного вбачається, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд перевіряє їх на предмет відповідності таким критеріям, як дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Аналіз положень статті 134 КАС України дозволяє дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Положення статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно з пунктом 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пунктом 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пунктом 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також, положеннями пункту 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) передбачено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до частини 1 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI до інших видів адвокатської діяльності, крім захисту та представництва, відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Види адвокатської діяльності визначені в статті 19 Закону № 5076-VI.

За змістом статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.01.2022 у справі № 813/2241/18.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано копії таких документів:

- договору про надання правничої допомоги б/н від 01.12.2025, укладеного між адвокатом Чередниковою А.С. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС»;

- додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025;

- акту № 1 від 02.04.2026 про надання послуг;

- квитанцій про виконання платіжної інструкції від 23.12.2025 на суму 5000 грн, від 08.01.2026 на суму 30000 грн та від 02.04.2026 на суму 10900 грн.

За змістом договору про надання правничої допомоги б/н від 01.12.2025 його предметом є:

1. Забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі: свідка, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, власника майна у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається витання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

2. Надання правової допомоги Клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні.

3. Надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

4. Представництво інтересів Клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, в апеляційній та касаційній інстанціях, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

5. Представництво інтересів Клієнта в органах державної влади та/або місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами з правом, подавати заяви, запити, документи, отримувати відповіді, витяги, вчиняти інші дії, пов`язані з предметом цього договору.

6. Виконання окремих доручень здійснюється шляхом підписання додатків до договору.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу 2 договору про надання правничої допомоги б/н від 01.12.2025 гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором і складається з суми вартості послуг, ціни та/або тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені у Додатках до цього Договору. Підставою для сплати гонорару є цей Договір та відповідні Додатки. Клієнт сплачує гонорар у строки визначені в Додатках.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 01.12.2025 Сторони погодили вартість послуг щодо представництва інтересів Клієнта у справі щодо оскарження рішень ГУ ДПС у Полтавській області про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним та ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Гонорар адвоката за підготовку та участь у справі у суді 1 інстанції - 45 900,00 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява у справі складена та підписана адвокатом Чередніковою А.С., отже факт понесення витрат на правничу допомогу є реальними та підтвердженим належними доказами і сторонами не оспорюється.

Однак, позивач не згодний з розміром витрат, який стягнув суд першої інстанції на його користь.

Апелянт посилається на рішення № 13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021, яким затверджено рекомендовані розміри адвокатського гонорару, згідно з якими мінімальний гонорар у адміністративній справі складає 32 000,00 грн., не враховуючи досвід та спеціалізацію адвоката.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки як зазначено в самому рішенні, ці рекомендації не є нормативно-правовим актом та мають рекомендаційний характер, а отже суд не зобов`язаний їх враховувати при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Щодо посилання представника апелянта на стаж та кваліфікацію колегія суддів зазначає, що вказані критерії жодним чином не впливають на розмір витрат і відповідно до норм КАС України не встановлюються та не враховуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню за рахунок іншої сторони.

Надаючи оцінку доводам про те, що витрати на правничу допомогу є виправданими і такими, що понесені позивачем як необхідні для відновлення своїх прав та ліцензій, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до акта № 1 від 02.04.2026 про надання послуг адвокат Чередникова А.С. надало ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» такі послуги:

- вивчення матеріалів – 4 год;

- консультація за результатами вивчення матеріалів та формування правової позиції – 2 год;

- підготовка та подача адміністративного позову – 12 год;

- підготовка та подача заперечень на відзив на позовну заяву – 6 год;

- підготовка на подача додаткових пояснень у справі – 3 год;

- участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 08.01.2026 – 30 хв;

- участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 17.02.2026 – 20 хв;

- участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 17.03.2026 – 1 год;

- участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 02.07.2026 – 40 хв;

- підготовка та направлення адвокатського запиту до ГУ ДПС України в Полтавській області від 08.11.2025 – 1 год.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні із здійсненою роботою адвокатом та позовними вимогами, вони не відповідають критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності.

Щодо послуг «вивчення матеріалів», «консультація за результатами вивчення матеріалів та формування правової позиції» колегія суддів зазначає, що такі послуги є складовими послуги з підготовки адміністративного позову, а тому витрати в цій частині не підлягають окремому відшкодуванню.

Щодо послуги «підготовка та направлення адвокатського запиту до ГУ ДПС України в Полтавській області від 08.11.2025» колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи такий адвокатський запит відсутній, як і відповідь на адвокатський запит з такою датою, а тому в цій частині витрати є необґрунтованими.

Щодо участі в судових засіданнях колегія суддів зауважує, що вони відбувались в режимі відеоконференції. Крім того, зі змісту протоколів судових засідань встановлено, що вони відбувались коротший час, ніж той, що зазначила представник апелянта в акті, а саме: судове засідання 08.01.2026 тривало 20 хв, 17.02.2026 – 5 хв, 17.03.2026 – 40 хв, 02.04.2026 – 30 хв. Тобто, загалом представник позивача витратила 1 год 35 хв на судові засідання у справі, а не 2 год 30 хв, як зазначено в акті.

Щодо послуги «підготовка та подача заперечень на відзив на позовну заяву» колегія суддів зазначає, що текст відповіді на відзив частково дублює подану позовну заяву, а тому зазначений час на її підготовку 6 год є явно завищеним.

Щодо послуги «підготовка та подача додаткових пояснень» колегія суддів зазначає, що ці додаткові пояснення складають фактично з однієї сторінки, а тому зазначення часу на їх підготовку 3 год є явно завищеним.

З урахуванням наведеного, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, практика судів адміністративної юрисдикції у подібних правовідносинах є однозначною та численною, тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 5000 грн.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО ТРАНС-СЕРВІС" - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року по справі № 440/16720/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова