Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №520/7743/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. Справа № 520/7743/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026, по справі № 520/7743/26

за позовом ОСОБА_1

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків Міністерство оборони України

про визнання неправомірною відмови (бездіяльність) та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову (бездіяльність) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, яка викладена в його листі вих. № 583/2336 від 17.03.2026 р. в організації реалізації права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області клопотання, про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова щодо відмови, яка викладена в його листі вих. № 583/2336 від 17.03.2026 в організації реалізації права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що законодавство щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями чітко визначає, що згода на виключення житла з числа службового це право, а не обов`язок виключно Міністерства оборони України, при умові, якщо відпала потреба в такому житлі, а інших підстав для виключення житла з числа службового чинне законодавство не передбачає, тож судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом розглядом встановлено, що відповідно довідки від 11.03.2026 №9/2030, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .(а.с.10)

Позивач має вислугу років на військовій службі 20 повних років, що підтверджується довідкою від 02.04.2026 №902, наданою Військовою частиною НОМЕР_1 .(а.с.11)

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.06.2015.

Позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні в загальній черзі з 21.01.2016 за №114, в першочерговій черзі з 21.01.2016 за №32, проживає в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з протоколу № 3 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2026 надати ОСОБА_1 на склад родини 4 (чотири) особи: він -1982 р.н., дружина 1987 р.н., син- 2011 р.н., син- 2013 р.н. квариру за адресою: АДРЕСА_2 (3-охкімнатна, житлова площа 50,5 кв м) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житлового фонду Міністерства оборони України з подальшим зняттям з квартирного обліку.

Відповідно до довідки, наданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова, від 17.03.2026 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні в загальній черзі з 21.01.2016 року за№ 114, в першочерговій черзі з 21.01.2016 року за№ 32. Склад родини 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син – ОСОБА_4 . Проживає в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (3-ох кімнатна, житлова площа 50,5 кв м) (а.с.12)

ОСОБА_1 .03.2026 звернувся до відповідача із заявою щодо забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службового Міністерства оборони України, але отримав відмову.

Вказана відмова КЕВ м. Харкова від 17.03.2026 р. вих. 583/2336 мотивована тим, що на даний час відповідно до рішення Міністра оборони України № 7571/з/2 від 17.12.2025 року передбачено до набрання чинності Законом України Про основні засади житлової політики та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації, командирам військових частин (установ, організацій), начальникам квартирно-експлуатаційних підрозділів, житловим комісіям (об`єднаним житловим комісіям), комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями розгляд питань щодо забезпечення постійним житлом шляхом його виключення із числа службового здійснювати виключно стосовно осіб з інвалідністю І чи II групи, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби.

Вважаючи, що вказаною відмовою відповідач порушив право позивача на отримання житла для проживання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією № 380.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII(далі по тексту Закон № 2011-XII).

Згідно зі ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Відповідно до ч. 1 п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (в подальшому - Порядок), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та члени їх сімей надається житло для постійного проживання.

Згідно із ч. 3 п. 3 Порядку, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Відповідно до п. 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 (в подальшому - Інструкція), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку з скороченням штатів, інваліди першої чи другої групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями, незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на квартирному обліку. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району встановленим порядком.

Отже, на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену п. 10 Інструкції та ч. 3 п. 3 Порядку можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Згідно зі ст. ст. 5, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як в воєнний так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, відповідно до розрахунку вислуги років військовослужбовця має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, має статус - учасник бойових дій, перебуває на квартирному обліку, що підтверджується відповідною довідкою, отже наявні усі, визначені п.10 Інструкції, умови для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що за наявності умов, визначених пунктом 10 Інструкції № 380, виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.

Так, пунктами 3-7 Інструкції № 380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

З аналізу наведених вище положень вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов`язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення, яке займає позивач.

Крім того, пунктом 11 Порядку № 1081 передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не спростовано, що витягом з протоколу № 3 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2026 вирішено зняти статус «службове» з житлових приміщень:

- надати майору ОСОБА_1 на склад родини 4 (чотири) особи: він-1982 р.н., дружина -1987, син -2011 р.н., син-2013 р.н. квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (3-х кімнатна житлова лоша 50,5 кв.м) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житлового фонду Міністерства оборони України з подальшим зняттям з квартирного обліку. Рішення прийнято.

Відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.04.2026 № 1395 «Про затвердження протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 » затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 30.03.2026 року №3.

Надати згоду на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з житлового приміщення:

- майору ОСОБА_1 на склад родини 4 (чотири) особи: він-1982 р.н., дружина -1987, син -2011 р.н., син-2013 р.н. квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (3-х кімнатна житлова лоша 50,5 кв.м) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житлового фонду Міністерства оборони України з подальшим зняттям з квартирного обліку

Отже, позивачем дотримано встановленої процедури розгляду питання про погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що не подаючи відповідне клопотання, відповідач порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом 2011-ХІІ, в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови квартирно-експлуатаційного органу у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова щодо відмови, яка викладена в його листі вих. № 583/2336 від 17.03.2026 в організації реалізації права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 та зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 520/7743/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов