Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №440/15567/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. Справа № 440/15567/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.05.26 по справі № 440/15567/25

за позовом Професійно-технічного училища № 26 м. Кременчука

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Професійно-технічне училище №26 м. Кременчука звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП від 06 листопада 2025 р., винесену Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, якою на Професійно-технічне училище №26 м. Кременчука накладено штраф у розмірі 24000 грн.

25.05.2026 представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконання постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.11.2025 №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП, яка винесена Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці до набрання законної сили рішенням в даній справі.

Вказана заява обґрунтована тим, що незважаючи на те, що справа перебуває на розгляді і остаточне рішення по ній не ухвалено - відповідач звернувся за примусовим виконанням вказаної постанови до Крюківського ВДВС в м. Кременчуці СМРУ Міністерства юстиції.

Представник позивача наполягав на тому, що в разі задоволення позовних вимог постанова буде визнана неправомірною та буде скасованою. Це призведе до необхідності повернення стягнутих державним виконавцем коштів, що ускладнить поновлення порушених прав позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 заяву представника Професійно-технічного училища №26 м. Кременчука про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.

Забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 06.11.2025 №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП до набрання законної сили рішенням суду по справі №440/15567/25.

Копію ухвали направлено сторонам та для виконання до Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області СМУ МЮУ.

Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів, з яких вбачалося б, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. Також вказана заява не містить опису очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача або ж наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного акта.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, про доцільність задовольнити заяву представника позивача та забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 06.11.2025 №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП до набрання законної сили рішенням у даній справі, оскільки вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та є ефективним засобом до набрання законної сили рішенням прийнятим по цій справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6статті 154 КАС України).

Водночас, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Отже, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Окрім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач оскаржує постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.11.2025 №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП, винесену Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, якою на Професійно-технічне училище № 26 м. Кременчука накладено штраф у розмірі 24000 грн.

Поряд з цим, 07.01.2026 постановою державного виконавця Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області СМУ МЮУ відкрито виконавче провадження №79937540 з примусового виконання постанови від 06.11.2025 №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП.

Отже, враховуючи прийняття спірної постанови до виконання Крюківськиим ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області СМУ МЮУ та яка є предметом розгляду даної справи, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову від 06.11.2025 №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а лише тимчасово забороняє стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого документа до вирішення спору.

Дійсно, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали існували передбачені статтею 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки спірна постанова була пред`явлена до примусового виконання та перебувала на виконанні у органі державної виконавчої служби, що створювало реальну загрозу її виконання до вирішення спору по суті.

У разі невжиття заходів забезпечення позову існувала ймовірність примусового стягнення з позивача суми штрафу, а відтак у випадку задоволення позову виникла б необхідність вжиття додаткових заходів щодо повернення стягнутих коштів та відновлення порушених прав позивача, що могло істотно ускладнити їх ефективний судовий захист.

Обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та не вирішує спір по суті, а має виключно тимчасовий характер і спрямований на збереження існуючого становища сторін до набрання законної сили судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову спростовуються матеріалами справи, з яких убачається факт відкриття виконавчого провадження та реальна можливість примусового виконання оскаржуваної постанови. Саме ці обставини були належним чином оцінені судом першої інстанції та стали достатньою підставою для застосування передбаченого статтею 151 КАС України заходу забезпечення позову.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 06.11.2025 №ПНС/ПЛ/21751/АА024681/НП/СП до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 440/15567/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 440/15567/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва