Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №520/868/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. Справа № 520/868/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.02.26 по справі № 520/868/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.09.2024 до 19.09.2024, з 26.09.2025 до 14.10.2025, з 17.10.2025 до 31.10.2025 під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні з приводу поранення, отриманого 20.02.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.09.2024 по 19.09.2024, з 26.09.2025 по 14.10.2025, з 17.10.2025 по 31.10.2025 під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні з приводу поранення, отриманого 20.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він був мобілізований до Збройних Сил України і отримав поранення, у зв`язку з яким перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я. За час перебування на лікуванні він має право на отримання додаткової винагороди, втім відповідач її безпідставно не виплатив.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.09.2024 до 19.09.2024, з 26.09.2025 до 14.10.2025, з 17.10.2025 до 31.10.2025, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з приводу отриманого поранення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.09.2024 до 19.09.2024, з 26.09.2025 до 14.10.2025, з 17.10.2025 до 31.10.2025, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з приводу отриманого поранення.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. У Військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив військову службу з 16.03.2024 року по 11.12.2025 року, що підтверджується наказами командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.03.2024 №77 та від 11.12.2025 №359. Отже, поранення 20.02.2023 року отримане позивачем в період проходження ним військової служби в іншій військовій частині, що визнається позивачем у позовній заяві. Однак, критично важливою обставиною, яку суд першої інстанції залишив поза увагою, є те, що зазначеної довідки про обставини травми (поранення, каліцтва) від 08.07.2024 №7062 позивач до Військової частини НОМЕР_1 не надав. Від Військової частини НОМЕР_2 така довідка відповідачу також не надходила. В періоди з 16.09.2024 по 19.09.2024, з 26.09.2025 по 14.10.2025, з 17.10.2025 по 31.10.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними наказами по стройовій частині. У зв`язку з ненаданням позивачем такої довідки в період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , у командира підрозділу, якому він підпорядковувався, не було правових підстав для подання рапорту командиру військової частини про виплату позивачу зазначеної додаткової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні. Враховуючи імперативні положення пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу є саме довідка про обставини травми, у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за вказаний період, оскільки сам по собі факт перебування на лікуванні, підтверджений медичними документами та наказами про вибуття, не є достатньою підставою для такої виплати без документа, що встановлює причинно-наслідковий зв`язок між цим лікуванням та захистом Батьківщини. Після звільнення з військової служби позивач також не звертався до відповідача із заявою про виплату йому додаткової винагороди, надавши необхідні документи. Наведене вище свідчить про те, що на дату звернення з позовною заявою до суду позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату йому додаткової винагороди, і, відповідно, командиром Військової частини НОМЕР_1 це питання не вирішувалося і наказ за результатами його вирішення не видавався. За таких обставин відсутній сам предмет судового розгляду – протиправна бездіяльність, оскільки відповідач не мав законної можливості діяти (видати наказ) через відсутність обов`язкового для цього документа (довідки). Посилався на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, фактично перебрав на себе дискреційні повноваження командира військової частини, підмінивши собою суб`єкта владних повноважень. Він не перевірив наявність обов`язкової передумови для виникнення обов`язку відповідача (отримання довідки) та своїм рішенням зобов`язав вчинити дії (включити до наказу), які, за відсутності цієї передумови, є неможливими та суперечать встановленій процедурі.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходив військову службу у відповідача з 16.03.2024, який прибув із військової частини НОМЕР_3 , що підтверджено копією витягу із наказу відповідача від 16.03.2024 №77.

11 грудня 2025 року позивач виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджено копією витягу із наказу відповідача від 11.12.2025 №359.

Напередодні проходження військової службу у відповідача, позивач проходив службу, зокрема у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.

Під час проходження служби у Військовій частині № НОМЕР_4 позивач 20 лютого 2023 року отримав вогнепальне поранення лівого плеча. За обставин: 20.02.2023 року приблизно о 13:40 в районі населеного пункту Бахмут, Донецької області у складі групи, старший солдат ОСОБА_1 виконував бойове завдання, внаслідок стрілецького бою 3 противником отримав травмування. Травмування/поранення військовослужбовця вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства. Підстава наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 20.06.2024 №5456. Дані обставини підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_2 від 08.07.2024 №7062 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.06.2024 №5456, який був підставою для видачі вищевказаної довідки, установлено, що поранення військовослужбовця, який знаходився в підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_2 , згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 92 від 22.02.2023 року старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 від 18.09.2024 №1599, проведено медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією хірургічного профілю військової частини НОМЕР_5 18 вересня 2024 року старшого матроса ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після операції - видалення дистального блокуючого гвинта з металоконструкцією лівого плеча, видалення стороннього тіла (кулі) з м`яких тканин лівого плеча (16.09.2024) з приводу міграції металоконструкції лівого плеча (дистального блокуючого гвинта), 09.07.2023) відкритої репозиції, БІОС лівої плечової кістки із пластикою кісткового дефекту імплантатом-решіткою, внаслідок вогнепального поранення лівого плеча (20.02.2023) з тимчасовим порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. (Підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 від 08.07.2024 №7062). На підставі статті 65 графи ІІ Розкладу хвороб потребує лікування (реабілітації) у клінічному санаторії " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 ), терміном на 21 календарних днів.

Позивач у період з 16.10.2024 до 19.10.2024 перебував на стаціонарному лікування, що підтверджено випискою із медичної карти амбулаторного хворого №9490.

У період з 26.09.2025 до 14.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 102021.

У період з 17.10.2025 до 31.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено випискою із медичної карти амбулаторного хворого №4808.

Періоди перебування позивача на стаціонарному лікування були пов`язані з отриманим пораненням 20.02.0023, що підтверджено відомостями, які зазначено у вищевказаних медичних документах.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2024 №265 позивач вибув з району виконання бойових завдань за призначенням в польових умовах з 16.09.2024 року.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 №269 позивач прибув з лікувального закладу і приступив до виконання бойових завдань 19.09.2024 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2025 №277 позивач вибув на лікування з 25.09.2025, знятий з котлового забезпечення 26.09.2025.

Згідно з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2025 №299 позивач з 15.10.2025 року прибув з лікування.

16 жовтня 2025 року знову вибув на лікування до клінічного санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", з якого прибув 01.11.2025 року. Дані обставини підтверджено наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 №300 та від 01.11.2025 №317.

Отже дійсно позивач в періоди з 16.09.2024 по 19.09.2024, з 26.09.2025 по 14.10.2025, з 17.10.2025 по 31.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними медичними документами та наказами командира військової частини.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з абз. 4 п. 1 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, Міністр оборони України прийняв Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Відповідно до пункту 7 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), – з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько - експертної комісії).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

Згідно із підпунктом "а" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Як встановлено вище, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, підлягають включенню особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в тому числі: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

З матеріалів справи встановлено, що 20.02.2023 позивач отримав поранення, у зв`язку із чим перебував на лікуванні. Поранення, травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно з пунктом 1 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналізуючи вищевказані норми права, колегія суддів дійшла висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини перебували на лікуванні.

Факт поранення та перебування позивача на лікуванні після поранення за висновками (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, встанволено під час судовго засідання, та відповідачем не спростовано.

Серед іншого в матеріалах справи також міститься довідка ВЛК від 18.09.2025 № 1599, яка була підставою для подальшого прийнята відповідачем наказів про вибуття позивача на лікування у певні періоди, що також є оспорюваним періодами у цій справі.

Відповідно до п. 12 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отримане позивачем поранення 20.02.2023 під час виконання бойового завдання, підтверджується довідкою від 08.07.2024 №7062.

Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку чітко зазначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про обставини травми, виданої командиром військової частини, де перебував у відрядженні позивач.

Посилання апелянта на не подання позивачем рапорту на ім`я командира про включення останнього до наказу про виплату додаткової винагороди за оспорювані періоди, є безпідставними, оскільки підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у зв`язку із перебуванням на лікуванні є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), медичні документи про перебування на лікуванні, накази командира про вибуття позивача у відпустки для лікування, довідка ВЛК від 18.09.2024 №1599 - всі ці документи підтверджують необхідні умови для набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168.

Посилання апелянта на те, що поранення 20.02.2023 отримане позивачем в період проходження ним військової служби в іншій військовій частині, є безпідставними, оскільки вказане не виключає право позивача на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.09.2024 до 19.09.2024, з 26.09.2025 до 14.10.2025, з 17.10.2025 до 31.10.2025, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з приводу отриманого поранення, зарахованого до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у спірний період.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.09.2024 до 19.09.2024, з 26.09.2025 до 14.10.2025, з 17.10.2025 до 31.10.2025, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з приводу отриманого поранення та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.09.2024 до 19.09.2024, з 26.09.2025 до 14.10.2025, з 17.10.2025 до 31.10.2025, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з приводу отриманого поранення.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 520/868/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова