Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №520/5910/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. Справа № 520/5910/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.04.26 по справі № 520/5910/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач) в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо зменшення максимального розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом невиплати з 01.03.2026 суми індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату нарахованої індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обмеження з 01.03.2026 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром всупереч Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, а також Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 01.03.2026 виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 без будь-якого обмеження її максимальним розміром та без обмежень сумою - 39640,98 грн., та виплачувати пенсію у повному нарахованому розмірі, не обмежуючи виплату максимальною величиною та з подальшим перерахунком пенсії виплачувати пенсію без будь-якого обмеження її максимальним розміром;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо застосування з 01.03.2026 до пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”)

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області виплачувати з 01.03.2026 ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, та з подальшим перерахунком пенсії без будь-якого урахування коефіцієнтів зменшення пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області виплатити з 01.03.2026 ОСОБА_1 заборгованість пенсії по день повного фактичного розрахунку з урахуванням раніше виплачених сум;

- заборонити ГУ ПФУ в Харківській області під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 вчиняти протиправні дії щодо застосування всупереч Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром та будь-яких коефіцієнтів зменшення пенсії;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості за один місяць, а саме виплату протиправно недоплаченої за березень 2026 року частини пенсії однією сумою у розмірі 10777,47 грн. (39640,98 грн. - 28863,51 грн. = 10777,47 грн.).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 позов задоволено частково.

Судом вийдено за межі предмету позову.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати з 01.03.2026р. із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно з ст.30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 01.03.2026р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з ст.30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 з урахуванням раніше проведених платежів.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати станом на 01.03.2026р. сумою - 36.327,03 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 01.03.2026р. в частині основного розміру пенсії, в частині щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 у межах 1.500,00грн, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 у межах 1.500,00грн, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2026р. №236 у межах 2.595,00грн, в частині збільшення основного розміру пенсії (25%) та підвищень як особі з інвалідністю 3 гр. внаслідок війни без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та без обмежень сумою - 36.327,03 грн.

Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу в якій просив у цій частині судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, знаючи про судові рішення, і те, що відповідач вже в дев`ятий раз умисно ігнорує та не виконує їх, повинен був заборонити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 вчиняти протиправні дії щодо застосування всупереч Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром та будь-яких коефіцієнтів зменшення пенсії.

Вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги щодо протиправного обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним розміром та протиправного застосування відповідачем до пенсії обмеження максимальною величиною 39640,98 грн.

Зазначив, що виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії в повному обсязі.

Також вважає, що оскільки присуджені виплати пенсії здійснюються з Державного бюджету України, а не за рахунок коштів солідарної пенсійної системи, суд першої інстанції повинен був дійти висновку про необхідність допустити до негайного виконання рішення суду в межах виплати суми пенсії за один місяць

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання вимог ст.30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1778, згідно з приписами якої застосовано коефіцієнти обмеження до пенсії позивача.

Вказує, що вищевказана постанова обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою.

Зазначає, що обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути цілеспрямованим і масовим, однак очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права.

Отже, пенсійне забезпечення позивача здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області без задоволення.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що позивач обліковується в ГУ ПФУ в Харківській області як пенсіонер по лінії Міністерства оборони України, отримує від означеного суб`єкта владних повноважень пенсію у порядку Закону України від 09.04.1992 р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.01.2012р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 р. у справі № 520/6427/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсії у неповному розмірі, з обмеженням її максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2024 з урахуванням індексації, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” без обмеження розміру індексації максимальним (граничним) розміром 1500 грн., передбаченого пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” та без обмеження максимальним розміром пенсії з 01.03.2024 року, здійснивши виплату заборгованості, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 р. у справі № 520/30479/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру розрахункової величини для визначення розміру індексації та базового ОСНП за 2022 рік та 2023 рік під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01 березня 2023 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням сум індексації базового ОСНП 2022 - 2867,73 грн. (виходячи із розрахунку 20483,76* 0,1400 з урахуванням рішення суду у справі № 520/5069/24), індексації базового ОСНП 2023 - 4600,24 грн. (виходячи із розрахунку 23351,49* 0,1970 з урахуванням рішення суду у справі № 520/10079/23), з урахуванням вже виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 р. у справі № 520/2268/25 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та обмеження максимальним розміром при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 р. у справі № 520/8217/25 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2025 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 р. по справі № 520/8217/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 520/8217/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2025 виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 без будь-якого обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. Прийнято в цій частині постанову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2025 виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 без будь-якого обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №520/8217/25 залишено без змін.

За викладеними в позові твердженнями, з 01.03.2026 р. відповідач допустив обмеження пенсії максимальним розміром. З урахуванням положень постанови КМУ від 30.12.2025р. №1778 сума пенсії до виплати була обчислена суб`єктом владних повноважень у 30.101,11 грн.

Окрім того, з 01.03.2026 р. відповідач нарахував індексацію пенсії у порядку постанови КМУ №236 від 25.02.2026 р. у розмірі 2.595,00 грн, проте обмежив її виплату.

Станом на 01.03.2026 р. пенсійний орган обчислив пенсію заявника у розмірі - 39.640,98 грн. (16.387,01 грн основного розміру пенсії як 70% від суми грошового забезпечення 23.410,02 грн + 2.867,73 грн індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 + 4.600,24 грн індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023 р. № 168 + 1.500,00 грн індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 р. № 185 + 1.500,00 грн індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025 р. № 209 + 2.595,00 грн індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2026 р. № 236 + 2000,00 грн щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021 р. № 713 + 7.362,50 грн збільшення 25% від 29.449,98 грн + 778,50 грн підвищення інвалідам війни + 50,00 грн доплата інваліду війни 3 гр.).

При цьому, сума пенсії в межах максимального розміру була обчислена пенсійним органом у 36.327,03 грн.

З урахуванням положень постанови КМУ від 30.12.2025 р. №1778 сума пенсії до виплати була обчислена у 30.101,11 грн.

Не погодившись з таким діями відповідача щодо обчислення розміру пенсії до виплати з 01.03.2026 р. відповідно до постанови КМУ від 30.12.2025 р. № 1778, обмеження пенсії максимальним розміром та невиплату нарахованої індексації пенсії у порядку постанови КМУ № 236 від 25.02.2026 р., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу пенсії з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, є протиправною.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з ст.30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 з урахуванням раніше проведених платежів та провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026р. в частині основного розміру пенсії, в частині щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 у межах 1.500,00грн, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 у межах 1.500,00грн, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2026р. №236 у межах 2.595,00грн, в частині збільшення основного розміру пенсії (25%) та підвищень як особі з інвалідністю 3 гр. внаслідок війни без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та без обмежень сумою - 36.327,03 грн.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх передчасність.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Колегія суддів враховує, що у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) є спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі та які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з преамбулою вказаного Закону, останній визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Приписами ч.1 та ч.3 ст.1-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, слід дійти висновку, що умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими саме відповідно до цих законів.

Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що "Обчислення пенсії" особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ визначено розділом V (статті 43-47) Закону №2262-ХІІ, а "Виплата пенсій" та "Порядок перерахунку пенсій" - розділами VII (статті 52-62) та VIII (статті 63-66) Закону №2262-ХІІ відповідно.

Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до , зокрема "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" від 30.12.2025 року № 1778 (далі - Постанова №1778), яка набрала чинності 01 січня 2026 року та застосовується з 1 січня 2026 року.

Пунктом 1 Постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Пунктом 3 Постанови №1778 визнано такими, що втратили чинність, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм законодавства слідує, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії.

Тобто, приписами ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та Постанови №1778 запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, отже вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262-ХІІ та “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що в свою чергу суперечить приписам вже згаданої вище норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Окрім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та п.1 Постанови №1778 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Таким чином, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів №2262-ХІІ та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Судом встановлено, що розмір пенсії позивача, за наслідками перерахунку з 01.03.2026 із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром та застосуванням коефіцієнтів пониження суми пенсії, передбачених Постановою №1778, зменшився з 39 640, 98 грн до 30 101, 11 грн (а.с. 39).

Колегія суддів зазначає, що такий перерахунок і виплата пенсії не пов`язані із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Відповідач застосувавши до пенсії позивача понижувальні коефіцієнти, передбачені вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України діяв всупереч положенням спеціального Закону №2262-ХІІ, який регулює порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та іншим особам, які мають право на пенсії за цим Законом.

Отже, застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, є протиправним.

А отже доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині вимог не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.09.2025 року у справі №120/1081/25 в подібних правовідносинах.

Окрім того, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21, від 08.09.2022 у справі № 380/6429/20, від 28.11.2022 у справі № 340/5306/21, від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19, від 04.12.2024 у справі №380/24300/23 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону України №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Отже, відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1778.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про те, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування по відношенню до позивача, є необґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що виплати здійснюються у межах виділених асигнувань колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не спростовують правильності висновків суду.

Щодо обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21, від 08.09.2022 у справі № 380/6429/20, від 17.09.2024 у справі № 300/2387/23, від 23.10.2024 у справі № 560/2041/22.

Внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.

З огляду на викладене, ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Поряд із тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 без обмеження максимальним розміром, з огляду на таке.

Колегією суддів з протоколу перерахунку пенсії станом на 01.03.2026 встановлено, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 39 640, 98 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії – 36 327, 03 грн, з урахуванням пониження суми 36327,03 грн згідно ПКМУ №1778 – 30 101, 11 грн (а.с. 39).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем внаслідок перерахунку пенсії позивача безпідставно обмежено її максимальним розміром, у той час як ст. 43 Закону № 2262-XII не містила таких приписів, дії відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, слід визнати такими, що не ґрунтуються на законі, тобто є протиправними.

З огляду на що, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", колегія суддів зазначає, що права позивача в цій частині вимог не є порушеними, оскільки під час проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2026 пенсійним органом нараховано індексацію за 2026 рік у розмірі 2595,00 грн. Отже, відповідач з 01.03.2026 здійснив нарахування індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України за №236, однак безпідставно обмежив розмір пенсії до виплати. Отже, право позивача в частині не проведення індексації його пенсії грошового забезпечення не є порушеним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу виплачувати (а не виплатити) пенсію, колегія суддів зазначає, що ці вимоги спрямовані наперед у часі, стосуються майбутніх правовідносин, котрі наразі відсутні в умовах об`єктивної дійсності та щодо яких матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру на недотримання вимог чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист шляхом звернення до суду, особа викладає у позовній заяві власне суб`єктивне бачення щодо свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу та спосіб його захисту. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, у зв`язку із чим, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на момент звернення особи до суду таких не існує.

Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Отже, поновленню підлягають порушені права позивача.

Стосовно вимоги про заборону ГУ ПФУ в Харківській області вчиняти протиправні дії щодо застосування обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром та будь-яких коефіцієнтів зменшення пенсії суд також зазначає, що приписами ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки згадані вище вимоги спрямовані наперед у часі, стосуються майбутніх правовідносин, котрі наразі відсутні в умовах об`єктивної дійсності та відносно яких матеріали справи не містять доказів існування у суб`єкта владних повноважень незмінного наміру на недотримання вимог чинного законодавства України.

Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком, у межах суми стягнення за один місяць, колегія суддів зазначає таке.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не визначає конкретний розмір пенсійної виплати, що належить до виплати позивачу, судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер, підстави для задоволення вимог позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.

Згідно із ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив наявність з боку відповідача протиправних дій (бездіяльності), однак неповно з`ясував обставини справи, що призвело до помилкових висновків в частині ефективного захисту прав позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни рішення суду першої інстанції в резолютивній частині.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 520/5910/26 - змінити, виклавши абзац 5, 6 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 в такій редакції:

“Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) щодо обмеження з 01.03.2026 розміру пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ) максимальним розміром всупереч Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, а також Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 01.03.2026 виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 без обмеження її максимальним розміром”.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 520/5910/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц