Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №520/31565/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. Справа № 520/31565/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.04.26 по справі № 520/31565/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 28 березня 2025 року №262840025066 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 весь трудовий стаж, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.08.1988р., включаючи спірні періоди навчання та роботи, а саме:

1) період денного навчання на факультеті проблем фізики та енергетики Московського фізико-технічного інституту з 01.09.1982р. по 30.06.1988р. згідно диплома НОМЕР_2 від 30.06.1988р.;.

2) період з 01.11.1994р. по 17.12.1999р. згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1988р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 березня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням наданих позивачем доказів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 25.03.2025 №262840025066 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період денного навчання на факультеті проблем фізики та енергетики Московського фізико-технічного інституту з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплома НОМЕР_2 від 30.06.1988 та період робот з 01.11.1994 по 17.12.1999, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1988 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року. Отже, законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії за віком, до страхового стажу не зараховано: період навчання 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплома НОМЕР_5 від 30.06.1988, оскільки відсутня дата рішення екзаменаційної комісії та період 01.11.1994 по 17.12.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1988, оскільки відсутня назва посади відповідальної особи, яка завірила запис про звільнення.

Таким чином, відповідач вважає, що ним було правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з урахуванням ст. 26 Закону № 1058-IV, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 21.03.2025 позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.03.2025 року №262840025066 було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В зазначеному рішенні вказано, що до загального страхового стажу не зараховані період навчання 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплома НОМЕР_5 від 30.06.1988, оскільки відсутня дата рішення екзаменаційної комісії та період 01.11.1994 по 17.12.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1988, оскільки відсутня назва посади відповідальної особи, яка завірила запис про звільнення (а.с.10).

Крім того зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить - 24 років 05 місяців 26 днів.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу період денного навчання на факультеті проблем фізики та енергетики Московського фізико-технічного інституту з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплома НОМЕР_2 від 30.06.1988 та період роботи з 01.11.1994р. по 17.12.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1988, тому позовні вимоги позивача щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.03.2025 №262840025066 підлягають задоволенню.

Суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважав за можливе зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період денного навчання на факультеті проблем фізики та енергетики Московського фізико-технічного інституту з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплома НОМЕР_2 від 30.06.1988 та період робот з 01.11.1994 по 17.12.1999, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1988 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ) та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 15 до 25 років.

Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі – персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплома НОМЕР_2 від 30.06.1988 через відсутність дати рішення екзаменаційної комісії, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із пунктом “д” статті 56 Закону України №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Позивачем до матеріалів справи надано копію диплома серії НОМЕР_2 від 30.06.1988, з якого вбачається, що позивач у період з 01.09.1982 по 30.06.1988 навчався в Московському фізико-технічному інституті. Рішенням державної екзаменаційної комісії позивачу присвоєно кваліфікацію “інженера-фізика”. У вказаному дипломі, який виданий на спеціальному бланку міністерства вищої та середньої спеціальної освіти РРФСР, Московський фізико-технічний інститут, міститься підпис голови державної екзаменаційної комісії, ректора та секретаря, а також печатка інституту (а.с. 12).

При цьому до диплома додано витяг із залікової відомості (реєстраційний №563 від червня місяця 1988 р.), у якому також присутні усі необхідні реквізити та який завірений підписами декана (ректора) інституту та секретаря факультету.

Також, як установлено з матеріалів справи, позивач звернувся до керівництва ДНУ “Київський академічний університет” (який є правонаступником Фізико-технічного навчально-наукового центру НАН України, правонаступника Київського відділення Московського фізико-технічного інституту), із заявою щодо підтвердження періоду навчання ним у вищому навчальному закладі за документами, які могли зберігатися у архівних документах Фізико-технічного навчально-наукового центру HAH України.

Листом від 08.09.2025р. за №224/01-6/326 за підписом керівника вишу академіка НАН України було повідомлено, що ОСОБА_1 закінчив повний курс денного навчання на факультеті проблем фізики та енергетики Московського фізико-технічного інституту за спеціальністю Автоматика та електроніка. Термін навчання: з 01.09.1982 р. по 30.06.1988 р. Рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація інженера-фізика та виданий Диплом про вищу освіту ПВ №343755 від 30.06.1988 за реєстраційним номером 563 (а.с. 20).

Крім того, у листі №20.4.2/740 від 17.10.2025, що надійшов у відповідь на адвокатський запит №85/2025 від 06.10.2025р., директор Державного підприємства “Інформаційно-іміджевий центр” Міністерства освіти та науки України, поміж іншого, повідомив, що відсутність у дипломі НОМЕР_2 від 30.06.1988р. інформації щодо дати та/або номеру рішення екзаменаційної комісії не є підставою для прийняття компетентним органом з визнання рішення про відмову у визнанні диплома (а.с. 22).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що у дипломі НОМЕР_2 від 30.06.1988 відсутня дата рішення екзаменаційної комісії не позбавляє позивача права на зарахування спірного періоду навчання до загального страхового стажу, оскільки диплом виданий встановленого зразка в якому наявна серія та номер диплому, підпис ректора інституту та печатка навчального закладу.

Отже, період навчання позивача на факультеті проблем фізики та енергетики Московського фізико-технічного інституту з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 30.06.1988 підлягає зарахуванню до страхового стажу, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.11.1994 по 17.12.1999 з підстав відсутності назви посади відповідальної особи, яка завірила запис про звільнення, колегія суддів зазначає таке.

Вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

За положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Колегія суддів зауважує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачкою, більше того, недоліки заповнення її титульної сторінки не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивачки за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також доречно зазначено судом першої інстанції про те, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення трудової книжки.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист.

Так, з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 15.08.1988 встановлено, що першій (титульній) сторінці зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача, дата заповнення 15 серпня 1988, його підпис і підпис відповідальної особи за заповнення трудової книжки та стоїть печатка відповідного підприємства та в даній трудовій книжці позивача містяться відомості про те, що він: із 01.11.1994 по 17.12.1999 працював у Закритому акціонерному товаристві “Пайове кредитне товариство”.

Відсутність назви посади відповідальної особи, яка завірила запис про звільнення, на чому наголошує відповідач в оскаржуваному рішенні, не може бути підставою для неврахування страхового стажу, оскільки чинним законодавством не встановлено такої вимоги при заповненні записів про причини звільнення.

Таким чином, пенсійним органом безпідставно відмовлено у врахуванні періоду трудової діяльності позивача з 01.11.1994 по 17.12.1999 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 .

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів враховує, що суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно пенсійному органу.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірне рішення було прийнято ГУ ПФУ в Харківській області, то суд першої інстанції, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, дійшов правильного висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період денного навчання на факультеті проблем фізики та енергетики Московського фізико-технічного інституту з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплома НОМЕР_2 від 30.06.1988 та період робот з 01.11.1994 по 17.12.1999, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1988 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 520/31565/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц