Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №200/402/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року справа №200/402/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/402/26 (головуючий І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Позивча, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 01.01.2026 із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання згідно Диплому серії НОМЕР_1 від 27.06.1984 та періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 01.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким що підлягає скасуванню позивач звернулася до суду із цим позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/402/26 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.01.2026 № 056550007079 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 05.08.1984 та період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01.01.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж складає 27 років 09 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 05.08.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки вбачається виправлення року заповнення трудової книжки, що є порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників;

- період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 у зв`язку із розбіжністю прізвища в свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_3 від 20.07.1985 з прізвищем згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 19.02.1997.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).

Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637).

І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач в рішенні від 05.01.2026 № 056550007079 зазначив, що до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 05.08.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки вбачається виправлення року заповнення трудової книжки, що є порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників;

- період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 у зв`язку із розбіжністю прізвища в свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_3 від 20.07.1985 з прізвищем згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 19.02.1997.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 05.08.1984, суд зазначає наступне.

Станом на час оформлення трудової книжки позивача (05.08.1984), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.74 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до п. п. 2.2 Інструкції № 162 у трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Аналогічні положення містяться в п. 6 Порядку № 656.

Згідно п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

29.07.93 наказом Міністерства праці України № 58 затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Трудова книжка серія НОМЕР_2 від 05.08.1984 містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.

Суд звертає увагу, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача та первинних документів, на підставі яких записи були внесені до трудової книжки.

Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки (виправлення року заповнення трудової книжки) не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні.

Між тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містять всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження її страхового стажу враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та ухвалах Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження від 24.04.2024 по справі № 300/630/23, від 02.07.2024 по справі № 420/32760/23 та інші.

Також, суд зазначає, що в діях відповідача прослідковується непослідовність прийняття рішення про зарахування до трудового стажу періодів роботи, оскільки як вбачається із протоколу розрахунку стажу форми РС-право від 30.01.2026 до страхового стажу позивача було зараховано періоди роботи з 01.01.1998 по 30.11.2025 не зважаючи на виправлення року заповнення трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відмова відповідача у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 05.08.1984 є протиправною і рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 в цій частині є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 1981 по 1984 роки навчалася в Орловському сільськогосподарському технікумі, що підтверджується дипломом серія НОМЕР_1 від 27.06.1984.

Крім того, в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_2 від 05.08.1984 наявний запис під № 1 відповідно до якого у період з 09.1981 по 06.1984 позивач навчалася в Орловському сільськогосподарському технікумі.

У суду не виникає сумніву щодо приналежності диплому серія НОМЕР_1 саме позивачу, оскільки доказів неналежності цього диплому відповідачем на адресу суду не надано та позивач не несе відповідальність за заповнення первинних документів.

При цьому, як вже зазначалося судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Оскільки трудова книжка позивача містить запис про навчання в Орловському сільськогосподарському технікумі, цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Щодо посилання відповідача на розбіжність прізвища в свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_3 від 20.07.1985 з прізвищем згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 19.02.1997, то суд зазначає, що сам по собі факт зміни або зазначення різних варіантів прізвища у документах, виданих у різні періоди життя особи, не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу, якщо з інших належних та допустимих доказів вбачається, що такі документи стосуються однієї і тієї ж особи.

Так, суд зазначає, що на першій сторінці трудової книжки записано колишнє прізвище " ОСОБА_2 " і записано нове " ОСОБА_3 ". Вказаний запис здійснено у зв`язку із укладенням шлюбу, про що зазначено на титульному аркуші трудової книжки.

Диплом серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 видано на прізвище " ОСОБА_2 ".

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 20.07.1984 прізвище позивача було змінено з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".

Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_5 , що виданий 13.11.1998, судом встановлено, що прізвище позивача " ОСОБА_3 ", а отже факт приналежності трудової книжки серія НОМЕР_2 від 05.08.1984 та диплому серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 не потребує додаткового підтвердження в порядку окремого позовного провадження.

При цьому суд зазначає, що зауважень з боку відповідача щодо періоду навчання, окрім невідповідності прізвища, немає.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відмова відповідача у не зарахуванні до страхового стажу періоду навчання згідно диплому серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 є протиправною і рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 в цій частині також є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 05.08.1984 та період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_1 від 27.06.1984 та повторно розглянути заяву позивача від 01.01.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/402/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/402/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко