Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №200/8046/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року справа №200/8046/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Пивовар І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Руднєвої Вікторії Сергіївни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 200/8046/25 (головуючий І інстанції Льговська Ю.М.) розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення певних дій, -

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі № 200/8046/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення певних дій.

Судовим рішенням вирішено питання щодо розподілу судового збору: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 937, 92 грн.

У позовній заяві з посиланням на приписи частини сьомої статті 139 КАС України позивачем заявлено, що він планує понести витрати на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розрахунок яких становить 12 000 грн.

Рішення отримано представником позивача через підсистему “Електронний суд” 14 квітня 2026 року.

16 квітня 2026 року представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн.

До заяви, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по суті, додано договір про надання правової допомоги від 20 серпня 2025 року № 482, яким встановлено оплату у формі гонорару, що визначається на підставі рахунків та актів наданих послуг, додаткову угоду № 1 до договору про продовження строку його дії, рахунок від 17 вересня 2025 року № 1 на суму 500 грн (надання консультації), рахунок від 16 жовтня 2025 року № 2 на суму 12 000 грн (підготовка та подання позовної заяви), акт здачі-приймання робіт від 31 жовтня 2025 року № 1 на суму 12 500 грн, виписку з банківського рахунку про перерахування клієнтом 12 500 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 200/8046/25 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що фактично суд першої інстанції поставив реалізацію права на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у залежність виключно від форми судового провадження, чим безпідставно звузив процесуальні права позивача.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Разом з тим КАС України передбачено випадки, коли суд може вирішити питання розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

В аспекті цієї справи застосуванню підлягає частина третя статті 143 КАС України, оскільки пункт 3 частини першої статті 252 КАС України поширюється лише на випадки, коли суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, а не вирішення цього питання відкладено за ініціативою сторони.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).

Положення частини третьої статті 143 КАС України доповнюють норми частини сьомої статті 139 цього ж Кодексу, відповідно до яких розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

При виборі та застосуванні вказаної норми права суд керується правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, відповідно до якого зазначення узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (у тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

В аспекті цієї справи вказане свідчить про те, що позивач, хоч і зробив відповідну заяву, але не точно визначив розмір судових витрат, хоча міг це зробити, оскільки всі докази датовані серпнем-жовтнем 2025 року; не зазначив поважних причин, які унеможливили подання відповідних доказів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат.

Позивачем не враховано, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання, а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21 січня 20221 року № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи фактично їх сплачено чи має бути сплачено.

У межах цієї справи відсутня визначена законом передумова вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті: неможливості подання доказів розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача - Руднєвої Вікторії Сергіївни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 200/8046/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 200/8046/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Пивовар