Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №200/7475/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року справа №200/7475/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. у справі №200/7475/25 (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, оформленого витягом з Протоколу від 18.04.2025 № 31/в щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язання прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1січня календарного року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, оформленого витягом з Протоколу від 18.04.2025 № 31/в в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум (місцезнаходження: 03168, м. Київ. проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 11 листопада 2024 року (вх. №4697 від 15.11.2024) та прийняти рішення щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач наголошує на тому, що ним правомірно було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови слугувало те, що згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України № 2011-XII право на ОГД у разі часткової втрати працездатності мають особи, звільнені з військової служби, лише за умови, що ступінь втрати працездатності встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення. В межах спірних правовідносин втрата працездатності позивачу встановлена 31 жовтня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом преклюзивного строку.

Відповідач вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки Позивач звернувся до МСЕК 14.10.2024 (в межах строку), то затримка у прийнятті рішення МСЕК не залежала від його волі, що є підставою для задоволення позову.

Судом не враховано, що законодавець пов`язує виникнення права на ОГД у звільненої особи не з фактом подання заяви чи звернення до лікарів, а виключно з фактом встановлення ступеня втрати працездатності уповноваженим органом (МСЕК) у чітко визначений часовий проміжок.

Суд першої інстанції помилково застосував висновки, що стосуються поновлення процесуальних строків звернення до суду, до матеріального строку існування права.

Окрім того, судом не враховано, що позивач був звільнений 23.07.2024. Однак перше задокументоване звернення до органів МСЕК (Васильківська МСЕК) відбулося лише 14.10.2024 – тобто через 2 місяці та 21 день після звільнення. Звернення до компетентного органу за 9 днів до закінчення граничного строку свідчить про суб`єктивну недбалість Позивача та безвідповідальне ставлення до реалізації своїх прав.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII право на ОГД у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності виникає лише у разі, якщо травма отримана під час виконання обов`язків військової служби. Формулювання «травма, пов`язана з проходженням військової служби» (без прив`язки до виконання обов`язків або захисту Батьківщини) не є підставою для виплати ОГД згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII.

Відповідач також наголошує на тому, що суд першої інстанції, обравши спосіб захисту у вигляді зобов`язання Міноборони прийняти рішення про призначення та виплату, вийшов за межі завдань адміністративного судочинства та втрутився у дискреційну компетенцію державного органу.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.07.2024 № 207 позивач звільнений з військової служби у запас з 23.07.2024 за станом здоров`я.

Відповідно до довідки Василівської міжрайонної МСЕК від 14.10.2024 позивач оглянутий вказаною МСЕК.

Надані медичні документи в порядку консультації, без рішення, за направленням Василівської м/р МСЕК, у 3-денний строк будуть передані до обл. МСЕК № 3.

Дата огляду у обл. МСЕК № 3 Дніпропетровського ОЦ МСЕ буде повідомлена додатково за телефоном або поштою.

Згідно довідки обласної МСЕК № 3 серії 12 ААА № 031586 від 31.10.2024 позивачу встановлено 15 відсотків втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини та 10 відсотків втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із проходженням військової служби.

11.11.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової допомоги у зв`язку із втратою працездатності 15 відсотків втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини та 10 відсотків втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із проходженням військової служби.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 № 31/в позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з наступних підстав.

Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби).

Разом із тим, заявника звільнено з військової служби 23.07.2024, а 31.10.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

За нормами пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі: 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата огляду , що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З наведених приписів законодавства висновується, що при вирішенні питання про наявність у особи права на одноразову грошову допомогу, пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачене строкове обмеження щодо часу втрати особою, звільненої з військової служби, працездатності, а саме не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. При цьому, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивача звільнено з військової служби 23.07.2024. Згідно довідки обласної МСЕК № 3 серії 12 ААА № 031586 від 31.10.2024 позивачу встановлено 15 відсотків втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини та 10 відсотків втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із проходженням військової служби.

Відповідно до довідки Василівської міжрайонної МСЕК від 14.10.2024 позивач оглянутий вказаною МСЕК - 14.10.2024.

Питання щодо наявності права на отримання одноразової грошової допомоги згідно пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ у разі пропущення тримісячного строку, було предметом розгляду Верховного Суду у справі № 260/2081/23, в постанові від 26 квітня 2024 року у якій викладена наступна правова позиція «п.53…встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

55. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

56. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.».

В межах цієї справи судом встановлено, що після звільнення з військової служби 23.07.2024 позивач був оглянутий Василівською міжрайонною МСЕК - 14.10.2024, тобто, в межах встановленого тримісячного строку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для проходження МСЕК та отримання відповідної довідки у визначений законом строк після звільнення з військової служби.

Отримання такої довідки після спливу тримісячного строку від звільнення позивача з військової служби не залежало від його волевиявлення та зумовлене об`єктивними обставинами, а саме встановленим порядком направлення, розгляду документів та проведення огляду МСЕК, тривалість якого не підлягала контролю з боку позивача.

Колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин, позивач не має зазнавати жодних негативних наслідків від того, що огляд не відбувся до 23.10.2024. Суд також враховує, що пропущений позивачем строк є незначним, та становить 8 днів.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання допомоги у зв`язку з пропуском тримісячного строку, колегією суддів не прийнято до уваги.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав прийняти рішення щодо призначення позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Як вже встановлено вище, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Згідно частини 2 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У пункті 18 Порядку № 975 також визначено, що у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

Отже, за приписами наведених норм у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, серед іншого від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зобов`язав відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1січня календарного року.

Колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ».

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. у справі №200/7475/25 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. у справі №200/7475/25 – змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. у справі №200/7475/25 викласти в наступній редакції:

«Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум (місцезнаходження: 03168, м. Київ. проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 11 листопада 2024 року (вх. № 4697 від 15.11.2024) та прийняти рішення щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. у справі №200/7475/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко