Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №200/6260/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №200/6260/25

Суддя: Гаврищук Тетяна Григорівна

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року справа №200/6260/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Прядка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 200/6260/25 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, що полягає в не нарахуванні та невиплаті в повному розмірі додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що передбачена п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 13.08.2024 до 31.05.2025; зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період за період з 13.08.2024 до 31.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум цієї винагороди; стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року замінено відповідача у справі № 200/6260/25 Військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника Військову частину НОМЕР_1 . Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 в строк подання відзиву на позовну заяву: засвідчені належним чином копії наказів про прийняття та проходження служби стосовно ОСОБА_1 ; документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 13.08.2024 року, а саме: 1. бойові накази (бойові розпорядження); 2. журнали бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3. рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах; 4. інші документи які можуть підтверджувати безпосередню участь позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; 5. у разі відсутності вищевказаних документів обґрунтовані пояснення щодо підстав та обставин, які спричинили відсутність витребуваних документів; обґрунтовані пояснення з приводу письмового повідомлення ОСОБА_1 про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (у разі такого виключення) (з наданням відповідних доказів).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року витребувано повторно у Військової частини НОМЕР_1 документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 13.08.2024 року, а саме: 1. бойові накази (бойові розпорядження); 2. журнали бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3. у разі відсутності вищевказаних документів обґрунтовані пояснення щодо підстав та обставин, які спричинили відсутність витребуваних документів.

Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до рапортів начальника штабу -заступника командира військової частини НОМЕР_2 позивач виконував бойові завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони, які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в наступні періоди: 1, з 03 по 05, 7, 8, 10, 12, 13, 15, 16, 18, з 20 по 22, з 26 по 28, 30, 31 жовтня 2024; з 1 по 3, з 5 по 8, з 10 по 12. З 25 по 30 листопада 2024; з 1 по 5, з 7 по 11, з 13 по 15, з 17 по 30 грудня 2024; з 02 по 27, 29, 31 січня 2025; з 01 по 06, 8, з 10 по 13, з 15 по 19, з 21 по 23, з 25 по 28 лютого 2025; 1, 3, 5, з 7 по 11, 13, 15, з 17 по 21, з 23 по 28, 30, 31 березня 2025; 1, 2, 4, з 6 по 9, з 19 по 27 квітня 2025. Тобто зазначені завдання, які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. позивач виконував не усі дні, які зазначені в довідці військової частини НОМЕР_2 на яку посилається позивач, як на підставу отримання ним додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. Доказів того, що позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України із 13.08.2024 (як ним зазначено в позові) по 25.09.2024 (початок здійснення ним заходів, зазначено в довідці форми 6, долученої до позову) позивач не надав. Таких відомостей також немає і у військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, військова частина НОМЕР_2 нараховувала та виплачувала позивачу додаткову винагороду, відповідно до діючого законодавства, а саме Порядку №260 та постанови №168. Крім того, зазначив про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Крім того, відповідач надав додаткові пояснення, відповідно до яких бойові накази та розпорядження командира військової частини надаються «по команді», від командира частини до командира певного підрозділу, а вже отой доводить усно цей наказ до підлеглого складу та визначає, хто, коли та де буде виконувати його. Бойові накази (розпорядження) командира військової частини НОМЕР_2 стосувались бойових завдань, які ставилися підрозділам військової частини та не стосувалися безпосередньо позивача. Тому зазначені накази і не підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період. Крім іншого, зазначені накази є документами з обмеженим доступом. Тому надати їх відсутня можливість. Стосовно надання витягу із журналу бойових військова частина НОМЕР_1 зазначив, що в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_2 відсутні записи за вказаний період про позивача.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач наголошує на тому, шо системний аналіз норм Порядку № 260 свідчить, що виконання завдань із всебічного забезпечення підрозділами, що входять до складу військових частин, які ведуть воєнні (бойові) дії у першому ешелоні оборони, є самостійною та достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Суд першої інстанції помилково акцентував увагу на відсутності у рапортах формулювання «безпосередня участь у бойових діях на лінії зіткнення». Проте, Порядок № 260 передбачає право на виплату 100 000 грн не лише за прямий вогневий контакт, а й за виконання завдань із всебічного забезпечення у складі військових частин, які перебувають у першому ешелоні оборони.

Таким чином, суд проігнорував встановлену ним же сукупність юридичних фактів: факт перебування в/ч НОМЕР_2 у першому ешелоні оборони (лінія зіткнення); факт виконання позивачем завдань із всебічного забезпечення цієї частини.

Позивач також наголошує на тому, що відсутність поіменних записів про ОСОБА_1 у журналах бойових дій за наявності підтвердженого факту перебування його підрозділу на лінії зіткнення не є доказом відсутності, а, навпаки, є доказом неналежного ведення документації військовою частиною щодо конкретної особи.

Надані відповідачем витяги з журналів бойових дій за 2022–2025 роки самі по собі беззаперечно підтверджують факт ведення бойових дій військовою частиною НОМЕР_2 .

Позивач вважає, що оскільки у спірний період (13.08.2024 — 18.05.2025) обіймав посаду начальника групи зв`язку та кібербезпеки штабу в/ч НОМЕР_2 , а особовий склад цієї частини офіційно залучався до оборонних дій у першому ешелоні (напрямок Нью-Йорк - Пантелеймонівка), то у нього відповідно до Постанови КМУ № 168 виникло законне право на додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень.

Управління підрозділами в першому ешелоні оборони неможливе без безперервного функціонування кібербезпеки та системи зв`язку, за яку безпосередньо відповідав позивач. Перебування підрозділу в першому ешелоні оборони за визначенням означає безпосереднє зіткнення з противником або перебування під вогневим впливом.

Позивач також звертає увагу на приписи Наказів №№ 44, 566 та Роз`ясненням № 423/1932 щодо порядку підтвердження бойових (спеціальних) завдань. Згідно з цими нормами, право на отримання додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях пов`язується із чітко визначеними критеріями виконання завдань на лінії зіткнення або в районах ведення бойових дій.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на підставі відомостей посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 від 20 травня 2024 року, наказом командира військової частини НОМЕР_4 №263 від 13.08.2024 року ОСОБА_1 призначено начальником зв`язку – начальником групи зв`язку та кібербезпеки штабу в/ч НОМЕР_2 .

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.09.2024 № 270, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника зв`язку-начальника групи зв`язку та кібернетики військової частини НОМЕР_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 ( по особовому складу) від 13 серпня 2024 №263 на посаду начальника групи зв`язку та кібернетики штабу Військової частини НОМЕР_2 , оскільки посада не є вакантною допустити до тимчасового виконання службових обов`язків за посадою офіцера групи радіоелектронної боротьби штабу Військової частини НОМЕР_2 , зарахувати на всі види забезпечення і вважати таким, що з 25 вересня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.10.2024 №277, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника зв`язку-начальника групи зв`язку та кібернетики військової частини НОМЕР_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 13 серпня 2024 №263 на посаду начальника групи зв`язку та кібернетики штабу Військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що з 14 жовтня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

З наданої позивачем Виписки нарахувань (табельний номер НОМЕР_6 ) за 2024 рік вбачається, що нарахування позивачеві грошового забезпечення здійснювалось з жовтня 2024 року

Докази прийняття позивачем посади та виконання службових обов`язків у Військовій частині НОМЕР_2 саме з 13.08.2024 в матеріалах справи відсутні.

Згідно довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 30.07.2025 року №1557/4033 (додаток 6 до постанови КМУ від 23.07.23р.№887), виданої військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 начальник групи зв`язку та кібернетики штабу Військової частини НОМЕР_2 у період з 25.09.2024 по 12.11.2024 року та з 26.11.2024 по 18.05.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Донецька область, Краматорський район, Іллінівська територіальна громада, с. Бересток; Донецька область, Покровський район, Очеретинська територіальна громада, с. Пантелеймонівка; Донецька область, Покровський район, Курахівська міська громада, с. Іллінка. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «БР-119/6128Т/ОТУ від 24.07.2024, журнали бойових дій військової частини НОМЕР_2 №7Т (розпочатий 30.06.2024); № 8Т (розпочатий 01.11.2024); №9T (розпочатий 08.02.2025); №15Т (розпочатий 13.04.2025).

У довідці зазначено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Відповідно до витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 , наданого відповідачем, у період з 29.07.2024 по 18.05.2025 року особовий склад військової частини НОМЕР_2 залучений до виконання завдань з оборонних дій в першому ешелоні оборони «ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 на напрямку н.п. Нью-Йорк – Пантелеймонівка, Покровського району Донецької області.

Начальник штабу – перший заступник командира військової частини НОМЕР_2 подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 , у яких просив виплатити військовослужбовцям командування, штабу, начальникам груп/служб та командирам окремих підрозділів військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду за вересень 2024 року та за жовтень 2024 року у розмірі 30 000 гривень, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України: охорона, оборона та всебічне забезпечення розгорнутих пунктів управління та їх елементів, в тому числі і позивачу за період з 25.09.2024 по 30.09.2024 року; 02.10.2024, 06.10.2024 року, 09.10.2024 року, 11.10.2024 року, 14.10.2024 року, 17.10.2024 року, 19.10.2024 року, 23.10.2024 року по 25.10.2024 року, 29.10.2024 року;

У розмірі 100000 гривень, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованих Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), а саме під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальону включно, в тому числі і позивачу за період 01.10.2024 року, з 03.10.2024 по 05.10.2024 року, з 07.10.2024 по 08.10.2024 року, 10.10.2024 року, з 12.10.2024 по 13.10.2024 року, з 15.10.2024 по 16.10.2024 року, 18.10.2024 року, з 20.10.2024 по 22.10.2024 року, з 26.10.2024 по 28.10.2024 року, з 30.10.2024 по 31.10.2024 року.

ТВО начальника штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 , у яких просив виплатити військовослужбовцям командування, штабу, начальникам груп/служб та командирам окремих підрозділів військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду за травень 2025 року у розмірі 30000 гривень, в тому числі позивачу за період з 01.05.2025 по 18.05.2025 року.

Суд встановив на підставі карток особового рахунку, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткової винагороди до 100 000 грн в розрахунку на місяць: в грудні 2024 року в розмірі 117849,46 грн, в січні 2025 року – 87096,77 грн, в лютому 2025 року - 90322,58 грн, в березні 2025 року – 82142,86 грн, в квітні 2025 року – 74193,55 грн, в травні 2025 року – 53333,33 грн..

На звернення позивача із рапортом від 22.05.2025 року про перерахунок та виплату додаткової винагороди за період з 13.08.2024 по 12.11.2024 року та з 25.11.2024 по 18.05.2025 року, Військова частина № НОМЕР_7 надала відповідь листом від 28.05.2025 року №1557/3095, відповідно до якої командир підрозділу з 1 по 5 число кожного місяця подавав рапорт про участь позивача та позивача, безпосередньо подавав рапорт про участь його підлеглої у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати додаткової винагороди як на 30000 грн, так і на 100000 грн, який відповідає вимогам вказаних методичних рекомендацій з зазначенням таких періодів та документальних підстав, зокрема, бойових наказів (розпоряджень), записами у журналі бойових дій підрозділу та/або військової частини, підсумковими бойовими донесеннями. В період з липня 2024 по травень 2025 року позивачу виплачувалася додаткова винагорода з огляду на існуючі підтверджуючі документи, зокрема, бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій взводу зв`язку та/або військової частини та безпосередньо самих щомісячних рапортів від позивача та начальника штабу, тому виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн здійснювалася лише в ті періоди, коли позивач безпосередньо залучався до їх виконання, а не в розрахунку за безперервну участь.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За текстом пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який був введений строком на 30 діб, але згодом продовжувався й діє дотепер.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 (у редакції, яка діяла у період виникнення спірних відносин) військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

За пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у пункті 1-1 якої ( в редакції, чинної у спірний період) зазначено, що на період воєнного стану : військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

- 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

- 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);

Військовослужбовцям, зазначеним у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

За приписами пунктів 9, 10 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Отже, чинні у спірний період редакції Постанови №168 та Порядку №260 передбачали виплату на період воєнного стану додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн., 50 000,00 грн. та 30 000,00 грн. у залежності від виконуваних військовослужбовцем завдань та залученості до бойових дій або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Колегія суддів вважає, що аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

В межах цієї справи судом встановлено, що відповідно до витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 , наданого відповідачем, у період з 29.07.2024 по 18.05.2025 року особовий склад військової частини НОМЕР_2 залучений до виконання завдань з оборонних дій в першому ешелоні оборони «ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 на напрямку АДРЕСА_1 .

Як вбачається з карток особового рахунку позивачу нараховано та виплачено додаткової винагороди до 100 000 грн в розрахунку на місяць: в грудні 2024 року в розмірі 117849,46 грн, в січні 2025 року – 87096,77 грн, в лютому 2025 року - 90322,58 грн, в березні 2025 року – 82142,86 грн, в квітні 2025 року – 74193,55 грн, в травні 2025 року – 53333,33 грн..

Отже, матеріалами справи підтверджено нарахування та виплату позивачу додаткової винагороду до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Водночас, стосовно інших періодів як вбачається із поданих рапортів за вересень 2024 – травень 2025 року начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 командиром взводу закцентувано увагу саме на тому, що виплатили особовому складу командування та управління військової частини НОМЕР_8 , в тому числі і позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України: охорона, оборона та всебічне забезпечення розгорнутих пунктів управління та їх елементів, тобто у вказаному рапорті не йдеться про безпосередню участь у бойових діях на лінії зіткнення.

Вказані рапорти складені на підставі відповідних бойових розпоряджень та журналів бойових дій.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав вважати, що до позивача повинні застосовуватись положення щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за весь спірний період з 13.08.2024 по 31.05.2025 року.

Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України розроблено роз`яснення від 11.04.2023 № 423/1932 з окремих питань щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (на яке посилається позивач), згідно якого відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок), під час дії воєнного стану, додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за період виконання бойових (спеціальних) завдань виплачується, зокрема, : 2) без умови обов`язкового перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах здійснення таких заходів (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): - під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Колегія суддів вважає, що аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що саме час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону, є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень.

Висновок позивача про те, що виконання завдань із всебічного забезпечення підрозділами, що входять до складу військових частин, які ведуть воєнні (бойові) дії у першому ешелоні оборони, є самостійною та достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки не грунтується на вимогах чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прядка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 200/6260/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду 24 грудня 2025 року у справі №200/6260/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua