Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №346/2534/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2534/26

Провадження № 3/346/663/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, складену відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , –

у с т а н о в и л а :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658107, 05.05.2026р. о 19.00 год. в с. Сопів по вул. Січових Стрільців, ОСОБА_1 керував мотоциклом «КОДІ» без д.н.з., з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР за що передбачена відповідальність за ст.130 ч.1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Згідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 1 ст. 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Судова повістка про виклик направлялася ОСОБА_1 за адресою його місця проживання, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, поштове відправлення було повернуто до суду без вручення з відміткою «невірна адреса».

Таким чином, судом було вжито відповідні заходи щодо своєчасного та належного повідомленням особи про розгляд справи.

Слід також зазначити, що, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, інформація про кожне судове засідання оприлюднюється на офіційному веб-порталі Судової влади України, у тому числі у мобільному застосунку Порталу Дія, та ОСОБА_1 не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань в суді, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).

Таким чином, суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 щодо дати, часу та місця розгляду адміністративної справи, а його неявку розцінює, як таку, що відбулася без наявності поважних причин. При цьому, суд враховує, що неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене суд вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За положеннями ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 658107 та картку обліку адміністративного правопорушення до нього, рапорт поліцейського Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Войтенко Н.М., акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, довідку чергового лікаря відділення НЕМД КНП «Коломийська ЦРЛ».

Відповідно до ст.. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши всі обставини справи, вважаю, що наявність події і винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП не підтверджується зібраною та дослідженою у суді сукупністю доказів, виходячи з наступного.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658107 від 05.05.2026 року ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме те, що він керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України №1103 від 17.12.2008 (в подальшому Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (в подальшому Інструкція).

Відповідно до пункту другого розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09листопада 2015року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/ 27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з пунктом третім розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного спяніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я ( пункт шостий розділу І Інструкції ).

В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вказано, що у ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, порушення мови.

Відповідно до ч.1-2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 3-6 Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Пунктом 1.6 Інструкції передбачено, що огляд проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС, огляд на стан сп`яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З наявного в матеріалах справи направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що ОСОБА_1 в медичний заклад – КНП «Коломийська ЦРЛ» не доставлявся, огляд на стан сп`яніння не проводився в зв`язку з відмовою.

Відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно з п. п. 5, 6, 7 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС№ 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я, висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Отже безумовним є те, що факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в будь-якому разі повинен бути зафіксованим у присутності двох свідків, або ж зафіксований за допомогою відеозапису.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС №1026 від 18.12.2018 року передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до п.1,2 розділу VІІ Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2)примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3)перешкоджання здійсненню фото-і кінозйомки, відеозапису; 4)використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Під час розгляду даної справи встановлено, що долучений до справи оптичний носій не містить відеозапису на якому було б зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння. Вказаний носій взагалі не містить жодних файлів («чистий» диск).

Таким чином, суд констатує, що працівниками поліції не було надано відеозапису на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення в нього ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких зазначений в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, пропозиція працівника поліції пройти водію огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, відмова водія від проходження даного огляду.

Також суд зазначає, що в даній справі, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення вказано, що свідки не залучалися, а до протоколу долучається відеозапис № 18159012/55, який насправді долучено не було.

Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, у випадку, що має місце у цій конкретній справі, відсутність відеозапису не дозволяє підтвердити чи спростувати обставини, на які вказують письмові докази, а відомості про наявність свідків події в матеріалах справи відсутні, адже такі фактично поліцейськими не залучалися.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що працівник поліції, який склав протокол, в порушення положень ст. 251, 266 КУпАП, не долучив до справи належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України та відповідно вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В постанові від 20.05.2020р. по справі №524/5741/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Таким чином, протягом судового розгляду справи судом встановлено, що належні та допустимі докази, які би підтвердили вину ОСОБА_1 у інкримінованому адміністративному правопорушенні, відсутні.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджена. З огляду на те, що судове рішення не може ґрунтуватися на сумнівах та протиріччях, а також за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які підлягають безсумнівному доведенню, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 130, 247, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и л а :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідально сті за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.

Суддя: Третьякова І. В.