Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №938/880/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/880/26

Провадження № 2-а/938/15/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

15 червня 2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови №R571619 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 08 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в електронному кабінеті він побачив, що його військово-обліковий документ містить порушення правил військового обліку, а саме що він не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК, а тому згідно вимог ст.279-9 КУпАП він подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, в якій повідомив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 за №R571619 від 08.06.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КпАП України та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

З даної постанови вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив(ла) порушення правил військового обліку». Однак вважає, постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з дня виявлення правопорушення 31.07.2025 по 31.10.2025, в той час, як адміністративне стягнення накладено на нього 08.06.2026, тобто після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП та з порушенням приписів п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, ст.279-9 КУпАП. А тому вважає, що постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності слід визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинського А.Б. від 19.06.2026, відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін 23.07.2026 о 09 год 30 хв., надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.07.2026 подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач заперечив позовні вимоги та просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, а відтак користується правами та несе обов`язки згідно Конституції України. 08.06.2026 року відносно позивача було винесено постанову № R571619 по справі про адміністративне правопорушення оскільки від позивача надійшла заява в електронній формі, в якій позивач повідомив про допущене порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов у встановленому порядку ВЛК. Позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав добровільну згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Таким чином позивач виявив намір як свідомий громадянин понести відповідальність та скористатися правом на сплату адміністративного штрафу у розмірі 50 відсотків розміру штрафу у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили. Крім того, позивач одразу був виключений зі списків осіб, що підлягають доставленню для складання адміністративного протоколу. Позивач був ознайомлений зі змістом постанови № R571619 від 08.06.2026, шляхом надсилання постанови в електронній формі через застосунок «Резерв+». А тому, враховуючи наведене, протокол про адміністративне правопорушення не складався, адміністративна справа у паперовій формі не відкривалася. За таких обставин, рішення у даній справі, а саме: винесення постанови R571619 від 08.06.2026, приймалося за відсутності позивача, про що позивач був належним чином поінформований.

Доводи позивача про те, що на момент винесення постанови від 08.06.2026 року сплив строк, передбачений статтею 38 КУпАП, є помилковими та грунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Позивач безпідставно ототожнює момент виникнення обов`язку пройти повторний військово-лікарський огляд із моментом виявлення адміністративного правопорушення. Сам по собі факт непройденого до 05.06.2025 медичного огляду не означає автоматичного виникнення у посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 об`єктивної можливості встановити всі елементи адміністративного правопорушення та розпочати провадження. Лише 08.06.2026, після надходження від позивача електронної заяви, в якій він особисто підтвердив факт непроходження військоволікарської комісії та добровільно визнав допущене порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, уповноваженою посадовою особою було встановлено достатні фактичні дані для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена того самого дня, коли правопорушення було встановлено уповноваженим органом, а тому вимоги статті 38 КУпАП дотримані повністю.

В судове засідання, 23.07.2026 сторони не з`явилися. Позивач 26.06.2026, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позові та просив їх задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У поданому відзиві на позов, представник просив здійснювати розгляд справи без його участі. В задоволенні позову просив відмовити.

А тому, враховуючи позицію сторін щодо розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі сторін та у відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до положень Глави 19 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту, у зв`язку із чим до нього пред`являються особливі вимоги.

Згідно із ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та суть адміністративного правопорушення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до статей 210, 210-1, 211, 235, 257, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з метою визначення процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), яке спричинило їх втрату, Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, яка набрала чинності 15.02.2024.

Пунктом 2 розділу І Інструкції передбачено, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до пунктів 8, 10 розділу ІІ Інструкції складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення (далі - справа). Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4).

Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

З ст.279-9 КУпАП вбачається, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Згідно з вимогами ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч.2 ст.283 КУпАП).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу (ч.5 ст.283 КУпАП).

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №R571619 від 08.06.2026 (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності), винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП (а.с.9).

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які стосуються оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/200 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 год 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого надалі неодноразово продовжувався, та який триває дотепер.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ) були внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». Закон №4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.

Аналіз п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX (Закону №4235-IX від 12.02.2025 року) дозволяє дійти висновку, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04 травня 2024 року, зобов`язані були до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: 1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В оскарженій постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК чим порушив п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 визнає факт не проходження ним медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, а тому ним було подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку передбаченому вимогами ст.279-9 КУпАП заяву, в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена заява подана ним 08.06.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Однак, він зазначає про те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушення строку накладення адміністративного стягнення передбаченого ст.38 КУпАП, оскільки адміністративне правопорушення виявлено ІНФОРМАЦІЯ_3 31.07.2025, в той час як постанова винесена 08.06.2026.

Так, у відповідності до ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

З копії військово-облікового документа сформованого 01.05.2026 о 18:06 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є військовозобов`язаним та знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Постановою ВЛК від 11.07.2001 його визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Також наявні відомості про причини звернення Верховинського РТЦК до Нацполіції - не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК 31.07.2025 (а.с.5).

Тобто днем вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП згідно п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» є 05.06.2025, а днем його виявлення, є 31.07.2025, а саме дата звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів Національної поліції та повідомлення про непроходження ОСОБА_1 , ВЛК.

Враховуючи наведене, суд не враховує, заперечення строни відповідача про те, що датою виявлення правопорушення є 08.06.2026, а саме день подання ОСОБА_1 згідно вимог ст.279-9 КУпАП заяви про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, оскаржувана постанова №R571619 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, у розмірі 17000,00 гривень винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 08.06.2026, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Частина 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за: відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення

З урахуванням викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не враховано встановленого законодавством строку накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, який станом на 08.06.2026 сплив, притягнув позивача до адміністративної відповідальності після спливу строку, визначеного ч.9 ст.38 КУпПАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та накладення штрафу підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

При цьому, суд відмовляє у визнанні оскаржуваної постанови протиправною, оскільки згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачено визнання постанови не правомірною (протиправною).

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд ,

у х в а л и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову №R571619 від 08.06.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, у розмірі 17000,00 гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 665 гривень 00 копійок (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Андрій БУЧИНСЬКИЙ