Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №193/735/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/735/26

Провадження № 3/193/231/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 липня 2026 року сел. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кащук Д.А., за участі секретаря судового засідання Губи О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 23.04.2026 о 12:00 годині в с.Любимівка, траса Н-11 Софіївська ОТГ, 35 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2105, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, порушення мови та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на встановлення стану сп`яніння в медичному закладі КП «КБЛПД» ДОР у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою суду від 01.07.2026 у задоволенні клопотання захисника Єланського О.Г. про зупинення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП до звільнення з військової служби ОСОБА_1 відмовлено.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином. Зважаючи на те, що у справі приймає участь його захисник – адвокат Єланський О.Г., суд вважає що право на захист ОСОБА_1 не порушено. До того ж сам захисник просив розглядати справу за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскільки останній перебуває на службі в лавах ЗСУ.

Присутній у попередньому судовому засіданні захисник Єланський О.Г. пояснив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, так як жодних ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 не було і тому не було підстав для його направлення для проходження огляду. Вказує, що цього ж самого дня ОСОБА_1 особисто звернувся до медичного закладу, з метою проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, за результатами проведення медичного огляду надав суду відповідний висновок. Просив суд закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення та доводи захисника, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.

Відповідно до ст. 130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з Розділом 1 п.2. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зазначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 4 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного спяніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 7 Розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоровя).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

До протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №647925 від 23.04.2026, працівниками поліції були додані:

- направлення на огляд водія до КП «КБЛПД» Дніпропетровської обласної ради від 23.04.2026 (а.с.2);

- рапорт працівника поліції від 23.04.2026 (а.с.3);

- довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с.5);

- диск з відеозаписом (а.с.6).

Так у протоколі, серії ЕПР 1 № 568893 від 17.01.2026, складеному за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказано, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, такі як неприродна блідість обличчя, порушення мови та поведінка яка не відповідає обстановці.

Судом оглянуто відео з нагрудних камер поліцейських, долучених до справи, згідно яких убачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, в подальшому при спілкуванні працівники поліції повідомили, що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння, такі як неприродна блідість обличчя, порушення мови та поведінка яка не відповідає обстановці, запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння в медзакладі. Водій спочатку відмовився, посилаючись на те що поспішає в місто Кривий Ріг для оформлення пенсійної справи, він домовився в четверг, а в інші дні не може бо перебуває на військовій службі. Коли поліцейські склали протокол та пояснили що справа передається в суд, водій сказав що погоджується на огляд, але йому відмовили бо протокол вже складено (Clip 2. 00:35-00:45). Водій продовжував наполягати на огляді в медичному закладі, стверджував, що він не знав своїх прав, поліцейські належним чином їх йому не роз`яснили, внаслідок чого він не зміг адекватно сприйняти обстановку, але поліцейські вказали йому що він вже відмовився і адміністративні матеріали вже складені (Clip 2. 08:20-09:20).

Відповідно до п.1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Статтею 23 названого Закону регламентовані основні повноваження поліції,серед яких виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень та вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (п.2 ч.1 цієї Статті)

Системний аналіз вказаних норм закону, вказує на те, що поліцейський, є представником органу правопорядку і має законом покладені на нього повноваження, у тому числі, з притягнення осіб до адміністративної відповідальності, а тому є очевидним, що звичайний громадянин, яким є і ОСОБА_1 , має безумовно коритися його законним вимогам та мати очікувану довіру від нього під час роз`яснення ним норм законодавства, яким він користується під час виконання своїх службових обов`язків.

Згідно п. 9 Р. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як убачається з дослідженого відео, спочатку водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, після роз`яснення наслідків відмови водій одразу погодився пройти огляд, але поліцейські йому відмовили, тому що протокол уже складений.

Суд звертає увагу, що відповідальність настає саме за відмову від проходження огляду, а не за первинне небажання чи вагання. Якщо особа до завершення оформлення погодилась пройти огляд, а поліцейські фактично позбавили її такої можливості, на думку суду такі обставини свідчать про недоведеність відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, на відео у водія ОСОБА_1 не простежуються очевидні ознаки наркотичного сп`яніння, аномальної неприродної блідості при перегляді відеозапису судом не встановлено, а отже на думку суду такі ознаки мають досить суб`єктивний характер. На вимогу поліцейських водій простягнув руки для огляду і візуально тремтіння пальців рук у ОСОБА_1 не встановлено. Щодо нехарактерної вимови, водій пояснив це відсутністю частини передніх зубів, але вимова під час всього спілкування з поліцейськими у ОСОБА_1 була чітка, логічна та послідовна. Отже, судом при перегляді відеозаписів достеменно не встановлені характерні ознаки перебування особи в стані наркотичного сп`яніння. Особа протягом двох годин самостійно звернулася до спеціалізованого медичного закладу, де ознак сп`яніння не було виявлено. Це свідчить про її намір підтвердити свою тверезість, а не ухилитися від огляду на стан сп`яніння.

Отже відеозаписи підтверджують, що водій спочатку адекватно не зрозумівши наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, в подальшому погодився пройти огляд, поліцейські безпідставно не доставили його до медичного закладу лише тому, що вже склали протокол, інших переконливих доказів сп`яніння матеріали справи не містять.

Судом також враховується, що між первинною відмовою ті повторною вимогою водія пройти огляд минуло лише близько 10 хвилин, причому він ще перебував на місці зупинки і поліцейські продовжували оформлення матеріалів, отже у суду відсутні підстави вважати відмову остаточною і безумовною. Водій не залишив місця події, не намагався уникнути спілкування з працівниками поліції, він прямо заявив, що не відмовлявся, або, принаймі, тепер наполягає на проведення огляду на стан сп`яніння. Він пояснив причину своєї поведінки що не зрозумів правових наслідків, хвилювався, поспішав в УПФУ для оформлення пенсії, для чого йому як діючому військовослужбовцю командування надало короткострокову відпустку, поліцейські не перевірили, чи дійсно він перебуває у стані сп`яніння, хоча така можливість фактично ще існувала.

Метою ст.266 КУпАП є встановлення факту наявності чи відсутності сп`яніння. Якщо особа майже одразу погодилася пройти огляд, а поліцейські відмовили лише з мотивів, що «протокол уже складено», то це може свідчити про те, що вони фактично відмовилися від отримання найбільш достовірного доказу.

Крім того судом було встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував проти проходження в медичному закладі огляду на стан спяніння, підтвердженням чого слугує долучений до справи медичний висновок від 23 квітня 2026 року № 01474 внаслідок особистого звернення такого водія, оглянутого 23.04.2026 лікарем КНТ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги ДОР», за результатами якого у ОСОБА_1 не було виявлено ознак будь-якого сп`яніння.

Самостійний медичний огляд не є тим оглядом який проводиться за направленням поліцейського відповідно до ст.266 КУпАП та інструкції МВС/МОЗ №1452/735. Тому сам по собі він не спростовує автоматично факт відмови.

Водночас, такий висновок є письмовим доказом, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами (ст..251 КУпАП). Закон не забороняє стороні захисту подавати медичні документи, отримані самостійно. Їх доказова сила оцінюється судом.

Самостійний огляд через дві години демонструє послідовність поведінки водія ОСОБА_1 , а саме те, що після відмови поліцейських у проведенні такого огляду, хоча об`єктивна можливість ще існувала, він сам звернувся до спеціалізованого медичного закладу і отримав висновок про відсутність ознак сп`яніння.

На думку суду, подальший самостійний негативний висновок медичного закладу є додатковою обставиною, яка узгоджується з позицією захисту та не спростована іншими належними доказами.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Суд наголошує, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», §182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A №73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява №10544/03, від 17 листопада 2009 року).

Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до судової практики ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), «Бочаров проти України», «Коробов проти України»).

За висновками ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинності, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, об`єктивно дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені належними та достатніми доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу данного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 247 ч.1 п. 1, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події та складу цього адміністративного правопорушення.

Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Д.А.Кащук