Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №184/1351/25 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1351/25

Номер провадження 2/184/128/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Коваленко В.О.,

за участю секретаря судового засідання – Руденко М.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, яка потребує домашнього догляду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та потребує домашнього догляду, в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 25.06.2025, протягом всього часу проживання з дитиною та опікування нею, до досягнення дитиною шестирічного віку. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.02.2022 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. На даний час в Покровському міському суді Дніпропетровської області перебуває справа про розірвання між ними шлюбу. Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач проживає окремо, припинив надавати позивачу матеріальну допомогу на виховання їх спільної доньки. Крім того, донька за медичними показами потребує постійного домашнього догляду, про що свідчить довідка №581 від 18.06.2025. Позивач наразі не має можливості працювати з вищезазначених обставин. Донька повністю перебуває на її утриманні, відповідач ухиляється від утримання та виховання дитини. Позивачу важко одній утримувати доньку та забезпечувати усім необхідним, оскільки на даний час вона не має заощаджень, а дитина потребує щоденного догляду та матеріального забезпечення.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав наведених у позові. Крім того, зазначила, що мати відповідача не може допомагати їй у догляді за дитиною, оскільки постійно здійснює догляд за своїм чоловіком після інфаркту.

Представник відповідача адвокат Гуцало П.С. у судовому засіданні зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає, заперечує щодо стягнення аліментів на утримання дружини, оскільки критично ставиться до інформації, зазначеної у позовній заяві та пояснень позивача. Зазначив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має відмінне здоров`я, про хворобу доньки відповідач дізнався лише з копій медичних документів, які вважає, не відповідають нормам чинного законодавства України.

Крім того, 22.07.2026 представник відповідача адвокат Гуцало П.С. в судовому засіданні зазначив, що позиція відповідача щодо пред`явленого позову є неоднозначною та остаточно не визначеною. З одного боку, він не висловлює категоричної незгоди з обов`язком утримувати дитину, проте з іншого — не погоджується із тим, що дитина потребує домашнього догляду, що свідчить про відсутність у нього чіткої та остаточної правової позиції у справі.

Суд вислухавши позивача, представника відповідача, свідка, перевіривши письмові докази долучені сторонами до матеріалів справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, 08.02.2022 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Покровським відділом реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №21.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Покровським відділом реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 шлюб, зареєстрований 08.02.2022 Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що складено відповідний актовий запис № 21, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвати.

Згідно судового наказу Покровського міського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи від дня звернення до суду, тобто з 07.05.2025р. та до повноліття дитини.

Як зазначено у позовній заяві та не оспорюється відповідачем малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідками №645 від 03.12.2025, №581 від 18.06.2025, №718 від 09.06.2026, виданими КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради» Дніпропетровської області» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку з 2025 року та потребує домашнього догляду. Захворювання, на яке хворіє дитина – JI31.1 (код за МКХ-10).

Відповідно до повідомлення адміністрації КНП «ЦПМСД Покровської міської ради» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має укладену декларацію з сімейним лікарем ОСОБА_5 . Заклад охорони здоров`я діяв у межах повноважень та відповідно та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110 (зі змінами) та Наказу МОЗ України від 11.06.2012 №430, яким затверджено форму первинної облікової документації №080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді» та інструкцію щодо її заповнення. Довідки від 03.12.2025 №645 та від 18.06.2025 №581 оформлені на підставі даних первинної медичної документації, що ведеться відповідно до встановлених вимог, результатів клінічного огляду та обстеження дитини, а також встановлення діагнозу згідно класифікацією МКХ-10. Рішення про визначення потреби у домашньому догляді прийнято лікарсько – консультативною комісією колегіально, у межах її компетенції з урахуванням медичних показів та стану здоров`я дитини. Вказане рішення оформлено належним чином, підтверджено підписами членів ЛКК та завірено печаткою закладу. Порушень порядку оформлення та видачі зазначеної довідки не встановлено. Відсутні підстави вважати довідку недійсною або такою, що видана з порушенням вимог законодавства.

Крім того, на виконання ухвали Покровського міського суду Дніпропетровської області адміністрацією КНП «ЦПМСД Покровської міської ради» надано належним чином засвідчені копії наявної медичної документації, що стосується діагностування захворювання, проведення оглядів, призначення лікування, рекомендації лікарів, медичних працівників, які здійснювали огляд та надавали медичну допомогу дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що остання має всі профілактичні щеплення згідно індивідуального календаря щеплень. Мати добросовісно виконує рекомендації лікарів стосовно лікування та оздоровлення дитини. Дитина перебуває на «Д» обліку з 2025 року з приводу частих гострих респіраторно – вірусних інфекцій, хронічного назофарингіту. Встановлення точної дати початку захворювання «хронічний назофарингіт» та однозначних причин його виникнення на підставі наявної медичної документації не є можливим, оскільки розвиток хронічних захворювань формується поступово та залежить від сукупності медичних факторів.

Згідно довідки виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 17.06.2026 №1785/15, ОСОБА_6 (яка є матір`ю позивача) станом на 17.06.2026 перебуває на обліку в УПСЗН як одержувач компенсаційної виплати за надання соціальних послуг особі, не здатній до самообслуговування – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перод дії рішення з 01.09.2025 по 31.08.2026.

В судовому засідання свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надала пояснення, що вона є матір`ю відповідача ОСОБА_3 . Вказала, що вона та її чоловік мають змогу та бажання допомагати у вихованні онуки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ЇЇ чоловік після інфаркту, інвалідності не має, вона раніше працювала на хлібопекарні, зараз перебуває на пенсії. Останній раз бачила онуку пів року тому. Син, відповідач по справі, працює далекобійником, знаходиться у тривалих рейсах. Свідок з позивачем не підтримують спілкування.

Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Позивач посилається на те, що відповідач не надає допомоги на утримання матері дитини, яка потребує такої допомоги, проте може її надавати.

Згідно ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року (далі- Конвенція), Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно статті 84 СК України «Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», ч.1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч.2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч.4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч.5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч.6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини, суд виходить з положень ст. 84 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та беручи до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Суд звертає увагу, що у Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. При цьому, суд при прийнятті рішення враховує прожитковий мінімум та кошти, що необхідні на життєві потреби особи.

Слід зазначити, що аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Суд при прийнятті рішення в кожному конкретному випадку має виходити із матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Як встановлено судом, позивачка не працює, здійснює догляд за малолітньою дитиною, яка потребує домашнього догляду, їй матеріально важко утримувати себе. Відповідач відповідних коштів на утримання дружини добровільно не надає.

Оцінивши подані сторонами докази кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач є працездатною особою з постійним доходом, а отже, має об`єктивну можливість надавати допомогу на утримання позивачки. Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача на утримання позивача аліментів до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти на утримання одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

В силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Суд вважає вказані вище документи належними та достатніми доказами в розумінні статей 77 та 80 Цивільного процесуального кодексу України, та вважає, що наведені документи підтверджують наявність потреби дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у домашньому догляді.

Позицію сторони відповідача в тій частині, що дитина, не потребує постійного домашнього догляду, суд не приймає до уваги, оскільки вказане твердження є особисто зробленим висновком сторони відповідача та не підтверджено відповідними медичними висновками в розумінні статей 77 та 80 Цивільного процесуального кодексу України.

Посилання сторони відповідача щодо щомісячної сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є обставиною для відсутності підстав стягнення з нього аліментів на утримання матері дитини. передбачених статтею 84 Сімейного кодексу України.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо неможливості сплати аліментів на утримання матері дитини до досягнення останньою шестирічного віку і спростування позиції позивача матеріали справи не містять.

Суд враховує ті обставини, що у зв`язку з доглядом за дитиною, позивач не має змоги працювати і утримувати себе; відповідач є особою працездатного віку та, на думку суду, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки. Суд також враховує, що даний вид аліментних зобов`язань є недовготривалим, а тому позивач може надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною шести років.

Водночас суд бере до уваги стан здоров`я дитини, яка потребує додаткового лікування, спеціального харчування та постійного догляду, що підтверджується матеріалами справи, а також значний обсяг витрат, які несе позивач. Наведені вищевикладені письмові докази у своїй сукупності узгоджуються між собою, є взаємопов`язаними, підтверджують факт наявності у дитини захворювання (стану), що потребує домашнього догляду.

А відтак, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини.

З урахуванням всіх цих обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною шести років задовольнити та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання дружини, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, з 25.06.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відтак, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.

Позивача звільнено від сплати судового збору, тому згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду пропорційно розміру задоволених позовних вимог у мінімальному розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позову майнового характеру - 1331 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 84, 91, 180, 182, 183 СК України, ст.ст. 10, 12, 258, 259, 263, 264, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, яка потребує домашнього догляду.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітної плати (доходів) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи з 25.06.2025 до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 22.07.2026.

Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко