Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №182/3041/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3041/26

Провадження № 2/0182/4903/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.07.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 04.08.2008 року його син ОСОБА_2 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11390299000 про надання кредиту у розмірі 26 000 доларів США. При цьому, до кредитного договору був укладений договір поруки, згідно до якого він та ОСОБА_3 виступили поручителями перед ПАТ «УкрСиббанк» за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 03.09.2015 року у справі № 182/46/14-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість на загальну суму 31 730 доларів 23 цента США, що складається з: 23 779, 57 доларів США - заборгованість за кредитом; 7 950,66 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 21 151 грн. 87 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 44 964 грн. 30 коп. - пеня за прострочення сплати процентів. Також стягнуто і з нього на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 3 654 грн. Рішенням Дніпропетровського апеляційного суду від 17.12.2015 року у справі № 182/46/14-ц рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості було скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення та стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , солідарно, з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 11390299000 від 04.08.2008 року заборгованість по сплаті за кредитним договором, станом на 28.10.2015 року, у розмірі 31 730.23 доларів США, з яких: 29 779, 57 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 950, 66 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 21 151.87 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 44 964.30 грн. - пеня за прострочення сплати процентів. Цим же рішенням суду стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , з кожного окремо, по 913, 50 грн. в рахунок відшкодування судового збору. Постановою державного виконавця ДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 06.04.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/0182/826, виданого 18.01.2016 року, на підставі рішення суду від 03.09.2015 року. Однак, позивач вказує, що, оскільки його син ОСОБА_2 не виконав рішення суду у добровільному порядку, йому та іншим поручителям була направлена постанова старшого державного виконавця Логвиненко Т.М. від 12.04.2016 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 86 028, 54 грн. Впродовж жовтня, листопада та грудня з його заробітку утримувалась зазначена в постанові ДВС сума і 14.12.2016 року він отримав лист ПАТ «УкрСиббанк» № 31-1-61/142 від 28.10.2016 року, в якому повідомлялось, що заборгованість перед банком у розмірі 192 670, 41 грн. та судові витрати в розмірі 7 673,40 грн. погашена та цим же листом стягувач повідомив про анулювання суми основного боргу у розмірі 23 779, 57 доларів США, що складає 607 158,7 0 грн.; суми процентів у розмірі 6 401, 44 доларів США, що складає 163 446,40 грн.; суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у розмірі 66 116, 17 грн. Таким чином, стягувачем було прийнято рішення про анулювання заборгованості з нього за кредитним договором № 11390299000 від 04.09.2008 року, у зв`язку з добровільною сплатою боргу за кредитом в сумі 126 554, 24 грн.

В березні він вирішив переукласти договір про оренду земельної ділянки, однак, при вчиненні реєстраційної дії йому стало відомо, що на все його нерухоме майно накладено арешт та рекомендовано було звернутись до виконавчої служби з письмовою заявою про зняття арешту та вилучення обтяження з електронних реєстрів. 31 березня 2026 року він з письмовою заявою про зняття арешту та вилучення обтяження з електронних реєстрів звернувся до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на яку отримав письмову відповідь № 56098 від 31 березня 2026 року, в якій зазначено, що перевіркою даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Нікопольському ВДВС відсутні виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 є боржником, а, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що арешт був накладений в межах виконавчого провадження № 52953673 з примусового виконання постанови від 12 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу. В листі також повідомляється, що, відповідно до вимог чинного законодавства, завершені виконавчі провадження підлягають знищенню після трьох років зберігання в архіві відділу та, у зв`язку з викладеним, запропоновано з питання зняття арешту з майна звернутись до суду в порядку ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Тому, на підставі викладеного, змушений звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким зняти арешт з усього нерухомого майна яке належить йому, і на яке було накладено арешт, згідно постанови № 50726147 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 квітня 2016 року в рамках виконавчого провадження № 52953673, Номер запису про обтяження: 14109067, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження № 14109067 від 06 квітня 2016 року.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2026 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.16-17).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався (а.с.19).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стали обставини, які полягають в тому, що на майно позивача накладено арешт, згідно постанови № 50726147 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 квітня 2016 року в рамках виконавчого провадження № 52953673, Номер запису про обтяження: 14109067 (а.с.10).

При цьому, матеріали справи містять докази про те, що позивач в позасудовому порядку намагався вирішити питання щодо скасування арешту, проте, у відповідності до відповіді № 56098 від 31 березня 2026 року, стороною відповідача у проведенні виконавчих дій, зокрема, щодо зняття арешту було відмовлено з повідомленням про те, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Нікопольському ВДВС відсутні виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 є боржником, а, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що арешт був накладений в межах виконавчого провадження № 52953673 з примусового виконання постанови від 12 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу, проте, завершені виконавчі провадження підлягають знищенню після трьох років зберігання в архіві відділу (а.с.10).

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, судом встановлено, що на майно позивача накладено арешт, який, в даному випадку, свідчить про той факт, що наявність вищевказаного арешту (заборони) порушує його права або в іншому випадку позбавляє можливості щодо проведення відповідних реєстраційних дій щодо вищевказаного майна.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.60 ЗУ "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє, на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на час звернення з позовом до суду, за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості у повному обсязі користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що обґрунтування позивача знайшло своє підтвердження та є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна – задовольнити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), який було накладено, згідно постанови № 50726147 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 квітня 2016 року в рамках виконавчого провадження № 52953673, Номер запису про обтяження: 14109067.

Вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження № 14109067 від 06 квітня 2016 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал