Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №480/4606/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Справа № 480/4606/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4606/25 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Британська, 2,м. Суми,Сумська область,40004) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в якій просить:

- стягнути з фізичноїособи-підприсмця ОСОБА_1 на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно- господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 32843,75 грн;

- стягнути з фізичної особи-підприсмця ОСОБА_1 на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 361,24 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, а тому, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, відповідача повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. За таких обставин, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2024 році, відповідач до 15.04.2025 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 32843,75 грн. Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 12.06.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надіслана відповідачу за адресою.

Ухвалу про відкриття провадження – відповідачем отримано 23.06.2025

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, зазначивши, що викладена позивачем інформація про те, що протягом 2024 року відповідачем не було створено жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, не відповідає дійсності. Так, у жовтні 2024 року відповідачем було працевлаштовано одну особу з інвалідністю, що підтверджується копією трудового договору від 01.10.2024, довідками до актів огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 764373 та серії 12 ААГ № 765111, а також пенсійним посвідченням особи з інвалідністю № 2602519700. У зв`язку із цим відповідач вважає, що ним не було порушено вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також відповідач наголосив, що позивачем не надано доказів проведення територіальним органом Держпраці планової або позапланової перевірки щодо виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відсутній і акт такої перевірки, яким було б установлено факт порушення відповідачем вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». На думку відповідача, звернення позивача до суду виключно на підставі відомостей інформаційно-аналітичних баз даних, без установлення компетентним органом факту невиконання нормативу, є передчасним.

Крім того, відповідач зазначив, що позовну заяву подано без додержання вимог частини другої статті 161 КАС України, оскільки позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення або в електронній формі через електронний кабінет. Посилання позивача на відсутність фінансування для здійснення поштового відправлення не підтверджене жодними доказами та не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання встановленого законом обов`язку. Також відповідач звернув увагу, що наявне в матеріалах справи поштове відправлення було направлено не за адресою відповідача, унаслідок чого останній його не отримав, а зміст такого відправлення неможливо встановити.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

04.03.2025 позивачем до електронного кабінету відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу:

- середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1;

- фонд оплати праці штатних працівників 52 5500 грн;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 65687,5 грн;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 0,00;

- сума коштів адміністративно-господарської санкції 32843,75 грн.

Враховуючи те, що позивачем адміністративно-господарські санкції за 2024 рік не сплачено до 15.04.2025, позивачем розраховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2025 до 07.05.2025 (22 дні), що становить 361,24 грн.

Оскільки вищезазначені суми адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі: 33204,99 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році у добровільному порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875-ХІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частинами 5, 7 статті 19 Закону № 875-XII в цій же редакції виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Статтею 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 9 ст. 20 Закону № 875-ХII спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 Закону № 875-XII, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Разом з тим, Порядок № 466 визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Предметом проведення перевірки, відповідно до п. 2 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX(далі - Закон № 2682), яким внесені зміни до частини третьої статті 18 і до статті 19 Закону № 875-XII.

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

За новою частиною шостою статті 19 Закону № 875-XII всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду надає Пенсійний фонд України, а саме :- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

За частинами сьомою-дев`ятою статті 19 в новій редакції Закону № 875-XII отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, у т. ч. підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

У постанові від 21.11.2022 по справі №400/3957/21 Верховний Суд зазначив, що саме Держпраці та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17. З огляду на вищезазначене, відповідач наголошує на тому, що матеріалами справи не підтверджено, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 2 статті 218 ГК України).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19, від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

Водночас, такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічна позиція викладена також і у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 р. у справі № 480/3367/24, від 12 березня 2025 р. у справі № 480/5349/24, від 23 квітня 2025 р. у справі № 480/5570/23, від 24 червня 2025 р. у справі № 480/5345/24 (у справах, у яких позивачем є Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю) та інших постановах Другого апеляційного адміністративного суду.

У контексті обставин цієї справи закон пов`язує необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який у цьому випадку, з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників від 8 до 25 осіб, становить одне робоче місце.

Відповідачем не заперечується, що середньооблікова чисельність його штатних працівників за 2024 рік становила 8 осіб.

Отже, відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII, у відповідача протягом 2024 року мала працювати одна особа з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним.

Водночас із наявних у матеріалах справи доказів суд убачає, що у жовтні 2024 року відповідачем було працевлаштовано одну особу з інвалідністю.

Так, 01.10.2024 між відповідачем та працівником укладено трудовий договір, відповідно до якого останнього прийнято на роботу, що підтверджується копією зазначеного договору.

Наявність у працівника інвалідності підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 764373, відповідно до якої інвалідність установлено за результатами огляду від 17.08.2021, довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 765111, виданою за результатами повторного огляду від 07.08.2024, а також пенсійним посвідченням особи з інвалідністю № 2602519700.

Позивачем не надано деталізованих відомостей, на підставі яких середньооблікову чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, визначено в кількості 0 осіб, зокрема розрахунку відповідного показника за кожний місяць 2024 року. Також позивачем не наведено причин, з яких працевлаштована відповідачем особа з інвалідністю не була врахована під час формування розрахунку.

Крім того, позивачем не обґрунтовано, яким чином фактичне працевлаштування особи з інвалідністю з 01.10.2024 впливає на визначення періоду невиконання нормативу та розмір заявлених до стягнення адміністративно-господарських санкцій. Натомість санкції визначено у повному розмірі - 32 843,75 грн, без урахування та оцінки зазначеної обставини.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАСУ суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

У позовній заяві позивач зазначає, що не має можливості направити позовну заяву листом з описом вкладеного у зв`язку з відсутністю фінансування, проте не надає жодного доказу стосовно відсутності такого фінансування.

При цьому, КАСУ не передбачає випадків звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку, передбаченому ч. 2 ст. 161 КАСУ при поданні адміністративного позову в паперовій формі додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Отже, позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАСУ. Більш того, як вбачається із поштового чеку (а.с. 5), поштове відправлення (зміст якого невідомий та вже не може бут встановлений, т. я. вказаний лист не був вручений відповідачу) було відправлено не на адресу відповідача (вул. Героїв Крут, будинок 52, квартира 3, 40005), а на адресу: 40005 Суми.

Згідно п. 5 ст. 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно п. 5 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ) щодо всіх питань, пов`язаних із тлумаченням і застосуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (ст. 1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р.).

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Таким чином, нарахування Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець