Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №480/5914/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Справа № 480/5914/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/5914/25 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервісінвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Британська, 2,м. Суми, 40004) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервісінвест" (вул. Нижньосироварська, 67, кв. 60,м. Суми, 40007), в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервісінвест" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 40950,99 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервісінвест" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1064,96 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 10 осіб, а тому, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, відповідача повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. За таких обставин, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2024 році, відповідач до 15.04.2025 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 40950,99 грн. Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надіслана відповідачу за адресою.

Ухвалу про відкриття провадження – відповідачем отримано 28.07.2025 через систему «Електронний суд»

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, зазначивши, що наведена позивачем середньооблікова чисельність штатних працівників у кількості 10 осіб не відповідає фактичним обставинам. Так, відповідно до податкових розрахунків за І–IV квартали 2024 року середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила від 3 до 4 осіб. При цьому щомісяця на підприємстві було працевлаштовано 12 осіб, з яких 8 осіб працювали за сумісництвом та на умовах неповного робочого часу, що підтверджується відповідними наказами про прийняття на роботу та повідомленнями із зазначенням ознаки сумісника. Оскільки працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, не включаються до облікової кількості штатних працівників, відповідач вважає, що його середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році становила 4 особи, а тому обов`язок щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю у нього не виникав.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервісінвест перебуває на обліку в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

04.03.2025 позивачем до електронного кабінету відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу:

- середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 10 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1;

- фонд оплати праці штатних працівників 819019,77грн;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 81901,98грн;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 0,00;

- сума коштів адміністративно-господарської санкції 40950,99грн.

Враховуючи те, що позивачем адміністративно-господарські санкції за 2024 рік не сплачено до 15.04.2025, позивачем розраховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2025 до 06.06.2025 (52 дні), що становить 1064,96 грн.

Оскільки вищезазначені суми адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі: 42015,95 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році у добровільному порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875-ХІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порядок обчислення середньооблікової кількості працівників регламентує Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі по тексту Інструкція 286).

Відповідно до п. 2.1 Наказу № 286 передбачено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Відповідно до п. 2.6 Наказу № 286 передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, зокрема:

2.6.1 прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

2.6.2 залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).

2.6.3 переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб`єктами господарювання;

2.6.4 учні, навчальних закладів, слухачі професійно-технічних які проходять виробниче навчання та виробничу практику підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць для зазначених цілей; на

2.6.5 особи, направлені підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, які одержують за рахунок коштів цих підприємств тільки стипендію;

2.6.6 особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які будуть вводитися в дію;

2.6.7 працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення попередження які припинили роботу виключаються із облікового складу строку або без попередження адміністрації. Вони працівників з першого дня невиходу на роботу.

Таким чином, для визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються штатні працівники підприємства, водночас до цього показника не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, тобто зовнішні сумісники.

Як убачається з долучених до матеріалів справи податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2024 році становила:

- за І квартал 2024 року — 4 особи;

- за ІІ квартал 2024 року — 3 особи;

- за ІІІ квартал 2024 року — 4 особи;

- за IV квартал 2024 року — 4 особи.

При цьому з додатків до зазначених податкових розрахунків убачається, що протягом кожного місяця 2024 року на підприємстві було працевлаштовано 12 осіб, з яких 8 осіб працювали за сумісництвом та на умовах неповного робочого часу, а саме:

ОСОБА_1 — відповідно до наказу від 03.02.2021 № 2-к та повідомлення про прийняття працівника від 04.02.2021 з ознакою сумісника;

- ОСОБА_2 — відповідно до наказу від 15.02.2022 № 5-к та повідомлення про прийняття працівника від 04.02.2021 з ознакою сумісника;

- ОСОБА_3 — відповідно до наказу від 03.02.2021 № 1-к та повідомлення про прийняття працівника від 04.02.2021 з ознакою сумісника;

- ОСОБА_4 — відповідно до наказу від 15.02.2022 № 1 та повідомлення про прийняття працівника від 04.02.2021 з ознакою сумісника;

- ОСОБА_5 — відповідно до наказу від 15.02.2022 № 3 та повідомлення про прийняття працівника від 04.02.2021 з ознакою сумісника;

- ОСОБА_6 — відповідно до наказу від 15.02.2022 № 2 та повідомлення про прийняття працівника від 04.02.2021 з ознакою сумісника;

- ОСОБА_7 — відповідно до наказу від 15.02.2022 № 4 та повідомлення про прийняття працівника від 04.02.2021 з ознакою сумісника;

- ОСОБА_8 — відповідно до наказу від 29.05.2023 № 2 та повідомлення про прийняття працівника від 01.06.2023 з ознакою сумісника.

Таким чином, оскільки особи, які у 2024 році перебували у трудових відносинах із відповідачем на умовах сумісництва, не підлягають окремому включенню до середньооблікової кількості штатних працівників, розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю мав здійснюватися без урахування таких працівників.

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2024 році не перевищувала 4 осіб, тобто була меншою ніж 8 осіб, а тому відповідно до статті 19 Закону № 875-XII у відповідача не виник обов`язок щодо створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю у 2024 році.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Таким чином, нарахування Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервісінвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець