Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №750/4481/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/4481/26 Головуючий у 1 інстанції Кулініч Ю. П.

Провадження № 33/4823/570/26

Постанова

іменем України

23 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Парфененко О. Я., з участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Сірого І. О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сірого Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

встановив:

1. Короткий зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 травня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд першої інстанції встановив, що 10 квітня 2026 року о 14 годині 17 хвилині, ОСОБА_1 , у місті Чернігові по проспекту Перемоги, 93, керував транспортним засобом «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, вираження тремтіння пальців рук, та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник Сірий І. О. не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну скаргу. Захисник, посилаючись на положення статті 62 Конституції України, статті 7 КУпАП, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Апеляційну скаргу захисник обґрунтував тим, що: суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не надав оцінку підставам для зупинки транспортного засобу, вказав розбіжні підстави зупинки транспортного засобу; ознаки наркотичного сп`яніння, які встановив працівник поліції, є удавані; ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується результатами лабораторних досліджень; працівник поліції повідомив ОСОБА_1 недостовірні відомості щодо можливості проходження огляду на стан сп`яніння за самозверненням; відеозапис, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення є небезперервним, переривається, тому є недопустимим доказом; суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому і огляд на стан сп`яніння стосовно нього повинен був здійснюватися відповідно до статті 266-1 КУпАП, натомість працівник поліції огляд на стан сп`яніння провів формально в порядку статті 266 КУпАП.

3. Позиції учасників провадження.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисник підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на обставини та доводи які викладені у скарзі.

4. Мотиви та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з матеріалів справи, стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення від 10 квітня 2026 року за частиною першою статті 130 КУпАП, згідно з яким: 10 квітня 2026 року о 14 годині 17 хвилині, ОСОБА_1 , у місті Чернігові по проспекту Перемоги, 93, керував транспортним засобом БМВ520І, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, вираження тремтіння пальців рук, та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою з дотриманням вимог статей 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, істотні недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом – відсутні, достовірність відомостей, які зазначені у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано спілкування поліцейського із ОСОБА_1 . Зокрема поліцейський назвав причину зупинки транспортного засобу: «Надходження повідомлення про керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не пристебнутий пасок безпеки». Поліцейський повідомив про ознаку наркотичного сп`яніння - тремтіння пальців рук, та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння поліцейський роз`яснив неодноразово. Поліцейський надав ОСОБА_1 можливість отримати юридичну консультацію телефоном. ОСОБА_1 упродовж більше ніж 20 хвилин не вийшов з автомобіля, тобто відмовився виконувати пропозицію поліцейського.

Згідно із документом «Результати лабораторних досліджень», який подав ОСОБА_1 , слідує, що 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 був обстежений у ТОВ «Медична лабораторія» і результат тестування на наявність наркотичних речовин в сечі – негативний.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку цьому доказу зазначив, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, в даному випадку - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, не залежить від наявності стану сп`яніння.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за керування в стані сп`яніння, а й за відмову пройти встановлений огляд, обов`язок якого прямо закріплено в пункті 2.5. Правил дорожнього руху.

Пункт 2.5. Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання пункту 2.5. Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Поліцейський не повинен умовляти водія пройти огляд, достатньо пред`явити одну вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відмова водія від огляду на стан сп`яніння, запропонованого поліцейським у встановленому порядку, сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП і не залежить від того, чи був водій фактично у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння.

Посилання водія на відсутність ознак сп`яніння або суб`єктивну впевненість у своїй тверезості не звільняють його від відповідальності, якщо зафіксовано належну відмову від огляду, оскільки правове значення має саме невиконання законної вимоги поліцейського, а не результат потенційного медичного огляду.

ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння не висловлював пряму відмову, натомість його дії свідчили про небажання проходити огляд у закладі охорони здоров`я, оскільки ОСОБА_1 упродовж більш ніж 20 хвилин не вийшов із власного автомобіля, демонструючи таким чином тривалу безпідставну бездіяльність щодо виконання інструкцій поліцейського, тобто фактично поведінка ОСОБА_1 свідчила про його відмову виконати вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння.

З огляду на такі обставини, апеляційний суд відхиляє доводи захисника, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння.

Також апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що стосовного ОСОБА_1 як військовослужбовця, який керував транспортним засобом, передбачено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння – за статтею 266-1 КУпАП, виходячи з наступного.

У статті 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема, відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

У зв`язку з цим, твердження захисника про порушення поліцейським порядку огляду військовослужбовця на стан сп`яніння, є помилковим.

Отже, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення із доданими до нього відеозаписом із нагрудної камери поліцейського та іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд першої інстанції призначив стягнення ОСОБА_1 у відповідності із вимогами статті 33 КУпАП, відповідно до санкції частини першої статті 130 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Сірого Івана Олександровича - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Я. Парфененко