Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №591/174/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/174/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/300/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Моісеєнка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Моісеєнка В.В. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2025 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 02 січня 2025 року о 23 год. 00 год. в м. Суми по вул. Володимирська, керував автомобілем «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 7510, показник 1,02 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився, однак прослідувати до найближчого закладу охорони здоров`я категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Моісеєнко В.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2025 року, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що у даній справі належними та допустимими доказами не підтверджено те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була законною та що він перебував за кермом у стані алкогольного сп`яніння, долучений до протоколу оптичний диск, не засвідчений електронним цифровим підписом, а пристрій, за допомогою якого здійснювався його запис, не ідентифікований і копії Акту та направлення, які наявні в матеріалах справи останньому не вручались.

Крім того, апелянт зауважує, що у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі відсутні дані, що він є військовослужбовцем, при цьому, поліцейські не звернули уваги на те, що останній не спав більше 30 годин, був втомленим та безпідставно склали протокол, не роз`яснивши вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Крім того, апелянт зазначає, що від запропонованого проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не відмовлявся та просив направити його до медичного закладу, але поліцейські його туди не доставили, не повідомили підстави для проходження такого огляду, порядок його проведення, а лише зазначили, що у лікарні в любому випадку встановлять, що він вживав алкогольні напої та просили його від цього відмовитись.

Крім того, апелянт наголошує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу, на час зупинки виконував службове завдання, про що повідомив працівників поліції, так як порядок проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовця визначений ст. 266-1 КУпАП і за таких обставин вимога працівника поліції про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння щодо військовослужбовця була незаконною.

Доповівши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Моісеєнка В.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, перевіривши матеріали даної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що захисник ОСОБА_2 надаючи свої пояснення в судовому засіданні вказував на те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки при складанні протоколу, проведенні огляду та оформленні матеріалів, працівниками поліції допущено ряд порушень, а саме, їх вимога щодо проходження огляду була безпідставною і при незгоді останнього з висновками приладу, не забезпечено проходження огляду в медичному закладі, при цьому, поліцейські наполягали та переконували його відмовитись від проходження такого огляду.

Проте, незважаючи на таку позицію захисника, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення була встановлена суддею суду першої інстанції з врахуванням наявних у справі доказів, а саме, протоколу від 02 січня 2025 року серії ЕПР1 № 211537, результату приладу газоаналізатору Drager з показником 1,02 проміле, Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, довідки відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 07 січня 2025 року, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції», ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 30 вересня 2022 року та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складеного адміністративного матеріалу.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх сумнівність, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, вказаний відеозапис було проглянуто і апеляційним судом, в порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду.

Саме зазначеним доказом, на спростування доводів захисника, підтверджується законність зупинки транспортного засобу «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , оскільки його водій здійснював рух у комендантську годину, що в умовах воєнного стану, який діє на даний час, заборонено. Працівниками поліції було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, що і стало підставою для пропозиції пройти огляду на визначення такого стану на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager. ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд, однак, допускав некоректне використання газоаналізатору, на що отримував неодноразові зауваження, і у решті решт було встановлено результат, який виявився позитивним - 1,02 проміле, при допустимій нормі 0,2 проміле. Оскільки з таким результатом ОСОБА_1 був незгоден, працівники поліції запропонували останньому проїхати до закладу охорони здоров`я з метою проходження огляду на визначення стану сп`яніння, на що останній погодився і на службовому автомобілі поліцейські його мали доставити до найближчої лікарні. Однак, під час руху, ОСОБА_1 у категоричній формі відмовився проходить огляд у лікарні і поліцейські повернулись до того місця, де залишився автомобіль останнього і склали відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, відеозаписом підтверджується і те, що зі змістом складеного протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз`яснені, але останній підписувати його та складати в ньому свої заперечення відмовився.

Крім того, на спростування доводів апелянта, апеляційний суд зауважує, що обставин, за яких можливо було б дійти висновку про порушення працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп`яніння, встановлено не було.

Що стосується посилань захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього могла проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління ВСП у Збройних Силах України відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст.266-1 КУпАП, а не поліцейські, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до правопорушень, вчинених, зокрема, під час керування транспортними засобами.

У свою чергу, ст. 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за ст. 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - по правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків (ст. 44, ч.2,3 ст. 123, ст. 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185, 185-7 КУпАП).

Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 затверджено Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено, що органи Військової служби правопорядку (ВСП) здійснюють оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбаченні статей 172-10-172-20 КУпАП.

У п. 3 Постанови КМУ № 32 від 12 січня 2024 року зазначено, що огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такі положення також узгоджуються із нормами ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, відповідно до якої огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто із системного аналізу наведеного законодавства слідує, що Військова служба правопорядку є належним органом по складанню протоколу відносно лише тих військовослужбовців, які безпосередньо в момент вчинення (припинення або виявлення) правопорушення виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відеозаписом підтверджується те, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими у м. Суми по вул. Володимирська, і під час розмови з ними лише повідомив, що є військовослужбовцем, однак доказів на підтвердження виконання будь-яких військових обов`язків та несення служби на той час, не надав, такі докази, також, відсутні і у матеріалах вказаної справи.

Таким чином, з врахуванням вищезазначених положень та встановлених обставин, працівники поліції є належним суб`єктом складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , і у даному випадку застосування положень статті 266-1 КУпАП, на що посилається захисник, є помилковим.

Що стосується доводів апелянта про те, що відеозапис, який було враховано суддею при прийнятті оскаржуваного рішення не можна вважати належним та допустимим доказом, з посиланням на те, що він не засвідчений електронним підписом та не оформлений належним чином, то вони не заслуговують на увагу, оскільки КУпАП не містить норм, які передбачають обов`язок подання відповідних доказів, зокрема, отриманих за допомогою технічних засобів відеозаписів, з використанням електронного цифрового підпису. При цьому, є очевидним те, що цей запис здійснювався поліцейським, який, у подальшому, складав відносно ОСОБА_1 протокол, і саме у протоколі зазначені його посада, прізвище та ім`я по-батькові, і доказів на підтвердження того, що на вказаному відеозаписі зафіксовані обставини, які не стосувались останнього, чи що він є спотвореним чи сфальсифікованим, апеляційному суду надано не було.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин встановлено не було.

За таких обставин, всупереч доводів апелянтів, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, не вбачає підстав для її скасування, а тому, вказане рішення судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Моісеєнка В.В. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.