Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №574/455/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №574/455/26

Номер провадження 22-ц/816/2417/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Сізова Д.В., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Спасьоненка Олександра Володимировича

на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року, постановлену у місті Буринь, у складі судді Гука Т.Р., повний текст складений 21 травня 2026 року,

в цивільній за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договору дарування будинку та земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог клопотання і ухвали суду першої інстанції

05 травня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Спасьоненко О.В. звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Буринського районного суду Сумської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки, а також про скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Заява мотивована тим, що провадження у справі було закрито ухвалою суду, яка набрала законної сили, однак питання про скасування заходів забезпечення позову не вирішено. На думку заявника, потреба у забезпеченні позову відпала, інші судові спори щодо майна відсутні, а подальше існування заборони безпідставно обмежує її право власності. Також зазначено, що матеріали цивільної справи знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, а документи, на підставі яких було накладено обтяження, у нотаріальному архіві відсутні.

Ухвалою Буриньского районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що, хоча провадження у справі № 2-1047/04 було закрито, заявником не доведено, що зареєстроване обтяження нерухомого майна накладено саме на підставі ухвали суду про забезпечення позову, постановленої у цій справі. Оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів забезпечення позову саме у справі № 2-1047/04 не подано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх скасування.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Спасьоненко О.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно поклав на заявника обов`язок доводити факт вжиття заходів забезпечення позову, хоча стаття 158 ЦПК України такого обов`язку не передбачає. Зазначає, що матеріали судової справи зберігаються саме судом, а тому покладення на заявника обов`язку доводити вчинення судом власних процесуальних дій є проявом надмірного формалізму та порушує його право на доступ до правосуддя. Вказує, що чинне процесуальне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у скасуванні заходів забезпечення позову, як недоведеність заявником факту їх застосування. Крім того, апелянт зазначає, що після закриття провадження у справі необхідність у подальшому існуванні обтяження відпала, а його збереження безпідставно обмежує право власності заявника на мирне володіння та розпорядження належним йому майном, що суперечить положенням Конституції України, Цивільного кодексу України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом встановлено, що в провадженні Буринського районного суду Сумської області у 2004 році перебувала на розгляді цивільна справа №2-1047/04 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договору дарування будинку та земельної ділянки недійсним.

Ухвалою суду від 20.12.2004 року, яка набрала законної сили 05.01.2005 року провадження у даній справі було закрито в зв`язку з відмовою позивача від позову.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4266229 від 27.07.2004 року будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної, часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по частці за кожним.

Згідно сформованої 08.08.2025 року інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майне майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 27.09.2004 року за № 1333919 Буринською районною державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Буринського райсуду від 03.09.2004 зареєстровано обтяження, а саме заборону на нерухоме майно – будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Листом від 14.03.2026 року №565/01-17 Сумський обласний державний нотаріальний архів повідомив ОСОБА_1 , що документи на підставі яких було накладено обтяження на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на зберігання до архіву не передавались.

Позивачка ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27 січня 2007 року.

ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,0476 гектарів, кадастровий номер: 5920910100:00:015:0435, призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі закриття провадження у справі суд у відповідному судовому рішенні (ухвалі) зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які зберігають свою дію лише до набрання законної сили відповідною ухвалою суду.

Наведені положення закону свідчать про тимчасовий характер заходів забезпечення позову, які застосовуються виключно для забезпечення ефективного судового захисту та виконання можливого судового рішення. Після закриття провадження у справі потреба у подальшому існуванні таких заходів відпадає, якщо відсутні інші правові підстави для їх збереження.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено, що зазначене обтяження накладене саме у справі № 2-1047/04.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як установлено судом, ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 20 грудня 2004 року провадження у справі № 2-1047/04 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову. Ухвала набрала законної сили 05 січня 2005 року. Питання про скасування заходів забезпечення позову судом не вирішувалося.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 27 вересня 2004 року за реєстраційним номером 1333919 зареєстровано заборону відчуження житлового будинку, який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , підставою державної реєстрації якої зазначено ухвалу Буринського районного суду від 03 вересня 2004 року.

Матеріали цивільної справи № 2-1047/04 знищені після закінчення встановленого строку їх зберігання, а Сумський обласний державний нотаріальний архів повідомив про відсутність документів, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію відповідного обтяження.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сама лише відсутність зазначених документів не могла бути достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви.

Натомість суд першої інстанції повинен був оцінити всі наявні у справі докази в їх сукупності.

Так, зареєстроване обтяження стосується житлового будинку, який належить саме ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; підставою його державної реєстрації зазначено ухвалу Буринського районного суду від 03 вересня 2004 року; провадження у справі між тими ж сторонами щодо цього ж майна закрито ухвалою суду, яка набрала законної сили ще у 2005 році; будь-яких відомостей про існування інших судових справ щодо цього майна, у межах яких могли бути застосовані аналогічні заходи забезпечення позову, матеріали справи не містять, а судом першої інстанції таких обставин не встановлено.

Сукупність наведених доказів дає достатні підстави для висновку, що існуюча заборона відчуження є саме заходом забезпечення позову, застосованим у справі, провадження в якій закрито.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статей 319, 321 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право власності є непорушним, а будь-яке втручання у його здійснення має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Оскільки провадження у справі закрито понад двадцять років тому, позивачка померла, будь-який спір щодо зазначеного нерухомого майна відсутній, а процесуальна мета застосування заходів забезпечення позову припинилася, подальше збереження заборони відчуження нерухомого майна є невиправданим обмеженням права власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 158 ЦПК України, не надав належної оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Спасьоненка Олександра Володимировича задовольнити.

Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Спасьоненка Олександра Володимировича задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування будинку та земельної ділянки недійсним, застосовані ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 03 вересня 2004 року у справі №2-1047/04.

Скасувати заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 1333919, зареєстроване 27.09.2004 року, реєстратор: Буринська районна державна нотаріальна контора, підстава: ухвала, б\н, 03.09.2004 року, Буринський райсуд, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 , власник: ОСОБА_3 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 23 липня 2026 року.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: Д.В. Сізов

М.В. Щербаченко