Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №589/2630/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/2630/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Теміров Ч. М.

Номер провадження 33/816/1394/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., за участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Безрукова Віктора Васильовича на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він 05.06.2025 о 16 год 58 хв по вул. Ушинського, 2 у м. Шостка керував автомобілем марки FIAT PALTO н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Безруков В.В. звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просив постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 року змінити в частині накладення стягнення й не застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами строком 1(один) рік.

В обґрунтування поважності причин пропуску звернення з апеляційною скаргою, захисник посилається на те, що оскаржувана постанова була винесена за відсутності ОСОБА_1 , а отримана ним лише 30.06.2026 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що постанова судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 року постановлена без врахування всіх обставин справи. Зокрема, захисник зазначає, що ОСОБА_1 за все своє життя жодного разу не притягувався а ні до кримінальної, а ні до адміністративної відповідальності. Має позитивну характеристику з місця роботи, де працює машиністом автомобільного крану транспортної дільниці з лютого 2019 року по теперішній час. На утриманні у ОСОБА_1 перебуває неповнолітній син, дружина пенсіонерка та донька, яка була вимушена виїхати за кордон. Позбавлення його водійських прав автоматично позбавить його посади за місцем роботи та можливості утримувати себе та свою сім`ю.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності– ОСОБА_1 скаргу підтримав із мотивів, зазначених у ній, додатково просив закрити адміністративне провадження на підставі ст.38 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 про розгляд скарги був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Процесуальні строки це встановлені законом проміжки часу, у межах яких учасники провадження в справі про адміністративні правопорушення зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Правило дотримання встановленого процесуальною нормою КУпАП строку на звернення до суду з апеляційною скаргою має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення в апеляційній інстанції розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає заінтересованій особі, яка має право на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову судді суду першої інстанції, більш ніж достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати таку скаргу або не подавати, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція апеляційного суду не здійснюється.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати клопотання (заяву, скаргу) у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка повинна була звернутись до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута за його відсутності. Відомості щодо направлення копії постанови на адресу ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. На а.с.35 міститься розписка відповідно до якої Шаповал отримав копію постанови безпосередньо у суді першої інстанції 30.06.2026. Надалі 02.07.2026 до справи доєднався захисник Безруков В.В., який ознайомився із матеріалами справи та подав апеляційну скаргу 09.07.2026 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта, щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. За таких обставин строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних (об`єктивних) причин, що не залежали від волі особи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Доведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та кваліфікація дій вчинених ОСОБА_1 апелянтом не оспорюються, тому апеляційний суд не вдається до оцінки висновків суду в даній частині.

Апелянт просить змінити постанову судді в частині накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Проте, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

Вочевидь таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

При цьому, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Тобто, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, функція суду при обранні стягнення за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, при визнанні особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП суд апеляційної інстанції не має законних підстав накладати інше адміністративне стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, не призначати обов`язковий вид стягнення або ж перейти до іншого виду стягнення.

Крім того, варто зазначити, що до цих правовідносин не може бути застосована аналогія закону з кримінально-процесуальним законодавством щодо призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом.

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права, обов`язковим є дотримання декількох умов, одна з яких встановлює, що аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм, що регламентують конкретні правовідносини.

У той же час, в КУпАП детально регламентовано накладення стягнення та санкція конкретної статті, а тому аналогія закону в даному випадку застосуванню не підлягає.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП та вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за ст.38 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке не є триваючим, вчинене ОСОБА_1 05 червня 2025 року, а адміністративне стягнення накладене постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 03.06.2026 року, тобто в межах строку притягнення до відповідальності. Зважаючи на це, підстав для закриття провадження по справі на підставі ч.6 ст.38 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Безрукову Віктору Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 року.

Постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Безрукова Віктора Васильовича на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Янголь