Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №754/4195/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №754/4195/25

Номер провадження 22-ц/816/2363/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2026 року ухваленого під головуванням судді Курбанової А.Р., у цивільній справі № 754/4195/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У березні 2025 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 40000,00 грн та судові витрати.

Позовна заява вмотивована тим, що 09.12.2023 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії №1314-5110 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписавши його у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За вказаним договором позивач зобов`язався надати грошові кошти відповідачу в сумі 8000,00 грн на умовах зворотності, платності, строковості на 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,00 % від суми кредиту за кожен день користування та з пільговою процентною ставкою в розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування на пільговий період 21 день.

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, в свою чергу в зв`язку з порушенням умов договору та не сплатою боргу у відповідача утворилась заборгованість за Договором № №1314-5110 від 09.12.2023у розмірі 40000 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредита – 8000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 32000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.05.2026 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 1314-5110 від 09.12.2023 року в розмірі 40000 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконав, а тому позивач має право вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми позичених коштів та процентів за користування ними. Разом з тим, суд першої інстанції не погоджуючись з розрахунком позивача здійснив перерахунок нарахованих відсотків у відповідності до положень Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (який набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону N 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX), який стосується максимального розміру денної процентної ставки, проте сума відсотків за вказаним перерахунком виявилась більшою ніж сума заявлених позовних вимог, а тому суд задовольнив позов в межах заявлених вимог.

Стягнуто судові витрати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник скаржника вважає, що рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.05.2026 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вказав, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази, порушуючи норми матеріального та процесуального права.

Скаржник, вважає, що нарахування відсотків в сумі 32000,00 грн в той час коли основна сума боргу становить 8000,00 грн, порушує розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Посилаючись на норми ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», практику Верховного Суду (справа №902/417/18 та 679/1103/23 від 12.02.2025), просив зменшити заборгованість по відсоткам, вважаючи що справедливим буде стягнення відсотків відповідно до суми боргу. Наголосив, що спірний договір має декілька строків повернення кредитних коштів, що є незрозумілим до якого часу мають нараховуватись відсотки.

Виходячи з наведеного просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку частково, а саме: в розмірі суми основного боргу – 8000,00 грн, зменшеної суми відсотків – 8 000,00 грн.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 11.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.05.2026 - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що кредитні зобов`язання ОСОБА_1 перед банком підтверджуються договором, який підписаний шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та погоджено істотні умови договору. Позивач виконав умови договору, надав відповідачу кошти відповідно до укладення договірних відносин кредитування, проте останній свої зобов`язання не виконує. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Позиція апеляційного суду

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

09.12.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1314-5110 продукту «CreditKasa» (а.с. 9-16).

Відповідно до п.2.2 Договору сторони домовилися, що кредитодавець відкриває кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

В умовах п. 4.1, 4.12 Договору розмір кредиту був визначений стронами в сумі 8000 грн., а строк кредитування - протягом 300 календарних днів, з терміном повернення до 03.10.2024 Також за умовами п. 4.10 Договору відповідачем прийняте на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою (3,00 %) за кожен день користування кредитом.

Передбачено пільгову та стандартну процентну ставку. Пільгова процентна ставка становить 0,01%, за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, який становить 21 день ( з 30.12.2023 по 29.12.2024). Стандартна процентна ставка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом (з 30.12.2023 по 03.10.2024).

На підтвердження змісту умов договору, позивач надав також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», Паспорт споживчого кредиту, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1314-5110 (графік платежів за договором) (а.с. 25-35).

На виконання зазначених вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Правил відкриття кредитної лінії, затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 83-П від 16.11.2023, Позичальнику було надіслано одноразовий ідентифікатор С6295 для підписання Договору № 1314-5110 від 09.12.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, яким останній підписав вказані документи.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, про що свідчить отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що підтверджено листом АТ КБ «Приват банк» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019.; довідкою про перерахування суми кредиту № 1314-5110 від 09.12.2023 року ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay на номер платіжної картки НОМЕР_1 , номер платежу 2401652048, сумою 8000 грн (а.с. 20-24).

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 09.12.2023 по 03.10.2024 позивачем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом щоденно у розмірі 240,00 грн., що становить 3,0% від тіла кредиту на день. Погашень заборгованості за тілом у цьому періоді не було. У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача утворилась заборгованість в загальній сумі 80000,00 гривень, з яких – 8000,00 грн тіло кредиту та 72000,00 - заборгованість по відсоткам (а.с. 36-38).

Разом з тим, банком застосовано до відповідача програму лояльності та зменшено суму відсотків з 72000,00 грн до 32000,00 грн.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики та проценти) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість разом з тим не погоджуючись з сумою процентів здійснив їх перерахунок.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідач факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів в сумі 8 000,00 грн не оспорює, а тому апеляційним судом в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

З приводу фактичного отримання кредитних коштів

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо недоведеності позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у зв`язку з не наданням первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, з огляду на таке.

Кошти кредиту надавалися позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, про що свідчить отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що підтверджено листом АТ КБ «Приват банк» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».; довідкою про перерахування суми кредиту № 1314-5110 від 09.12.2023 ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay на номер платіжної картки НОМЕР_1 (а.с. 20-24).

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 8000,00 грн за № 1314-5110 від 09.12.2023 саме на картку відповідача підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк», де зазначено перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на рахунок НОМЕР_1 (номер платежу 2401652048, сумою 8000 грн) (а.с.20 – 22,24).

Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий позивачем розрахунок, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази отримання таких коштів відповідачем за кредитним договором.

Доказів протилежного суду надано не було.

Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером йому не належить.

Відповідач, зазначаючи про відсутність доказів про отримання ним кредиту, не надав жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не звертався до суду із позовом про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, не надав відомостей щодо неналежності йому банківської картки, зазначеної у договорі, або виписки з рахунку, з якого б вбачалось не отримання коштів тощо.

Водночас ОСОБА_1 не надав виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 09.12.2023 кредиту в сумі 8000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Відповідно до пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Окрім того, відповідно до пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у цій справі, сукупність наданих позивачем доказів на підтвердження надання/ перерахування відповідачу кредитних коштів на суму 8000,00 грн не викликає сумніву, а тому позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору, так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає, що і доводи апеляційної скарги щодо незрозумілості договору з приводу непропорційно великої суми процентів по відношенню до суму кредиту та застосування норм ЗУ «Про захист прав споживачів» є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Разом з тим, ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог щодо визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з можливим порушенням вимог Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», не спростовується відповідачем, а тому апеляційний суд вважає доводи скаржника про порушення позивачем статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставними, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом та строку кредитування

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 8 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період – 21 деньпільгова % ставка – 0,01% в день; стандартна % ставка – 3,00 % в день.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Базовий період сплати відсотків (далі– Базовий період) – проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена Сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Відповідно до п. 4.8. кредитного договору № 1314-5110 від 09.12.2023 р. - Базовий період складає 21 (двадцять одна ціла, нуль сотих ) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 4.12. Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Надання додаткових грошових коштів Позичальнику у рахунок Кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює Строк кредитування. Дата повернення (виплати) Кредиту 03.10.2024 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Згідно п.4.10. та п.10.1 Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.06.2026 14 фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною процентною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промо ставкою та/ або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). Пільгова процентна ставка становить 0,01% (нуль цілих, одна відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця.

Отже договором прямо передбачено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику, дата повернення кредиту 03.10.2024. Зазначений строк в 21 день, це строк базового періоду.

Надаючи правову оцінку договору про відкриття кредитної лінії від 09.12.2023, колегія суддів враховує, що при укладенні даного договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 фактично було погоджено всі істотні умови договору враховуючи строк кредитування. Позивачем надано окрім договору правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», Паспорт споживчого кредиту, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача за договором № 1314-5110 (графік платежів за договором), які містить інформацію до договору та містять електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором С6295, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника та повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» .

Судом першої інстанції проаналізовано порядок нарахування відсотків, та згідно норм закону перераховано відсоткову ставку та розмір нарахування заборгованості.

А саме, судом взято до уваги Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону N 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX).

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5 %, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1 %. Відповідач отримав грошові кошти за вказаним договором 14.10.2023 року, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX.

Виходячи з викладеного, проценти за договором про надання грошових коштів у позику № 839-710-1 від 12.10.2023 року, суд першої інстанції розрахував за даним розрахунком:

з 09.12.2023 по 23.12.2023 (15 календарний день) розмір відсотків розраховується за відсотковою ставкою, визначеною у кредитному договорі: 3,0% на день і становить 3600 грн. (8 000*3,0%*15 день);

із 24.12.2023 по 22.04.2024 включно - 2,5 % (120 днів), відсотки нараховані у розмірі 24000 грн (8 000 грн х 120 днів х 2,5 %).;

із 23.04.2024 по 20.08.2024 - 1,5 % (120 днів), відсотки нараховані у розмірі 14400 грн (8000 грн х 120 днів х 1,5 %);

із 21.08.2024 по 03.10.2024 - 1% (44 дні), відсотки нараховані у розмірі 3520 грн (8 000 грн х 44 дні х 1 %), що в загальному розмірі становить 45520,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визначення граничної відсоткової ставки.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що при здійсненні перерахунку, з врахування відсоткової ставки відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та з врахуванням відсоткової ставки за період з 09.12.2023 по 29.12.2023 ( 16,80 грн.) загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками становить – 40736,80 грн, проте позивачем заявлена до стягнення сума становить 32000,00 грн, а тому місцевий суд відповідно до ст. 13 ЦПК України задовольнив вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по процентам у розмірі 32000 грн. 00 коп., тобто в межах заявлених вимог.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до норм ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

З приводу застосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 справа № 902/417/18, апеляційний суд зазначає наступне.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 справа № 902/417/18 вирішувалось питання щодо можливості зменшення 3% та штрафних санкції відповідно до ст. 625 ЦК України, проте у справі, яка переглядається апеляційним судом правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з кредитно-договірних зобов`язань.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З приводу застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 справа № 679/1103/23, апеляційний суд зазначає наступне, у зазначеній справі було встановлено, що умовами договору передбачені завищені відсотки та не враховано фактичну сплату боргу, в рішенні що оскаржується судом зроблено перерахунок відсоткової ставки відповідно до норм ЗУ «Про споживче кредитування», відсутня сплата заборгованості та зменшено суму заборгованості за відсотковою ставкою.

Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 27.01.20120 у справі №754/6091/2018, від 08.07.2020 у справі №607/1516/18, від 07.12.2022 у справі №303/4566/20… колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовим обґрунтуванням та правовим висновкам, викладеним у наведених в апеляційній скарзі постановах.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст.368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2026 року у цивільній справі № 754/4195/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23.07.2026.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко