Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №585/65/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/65/26

Номер провадження 22-ц/816/2341/26

Категорія - 37

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Петен Я.Л.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

в присутності представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Маляра Миколи Васильовича

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми та в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області, ухваленого під головуванням судді Машини І.М., у цивільній справі № 585/65/26 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У січні 2026 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 180663,08 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2025 о 12:30 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем JEEP, н/з НОМЕР_1 не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, при зміні напрямку руху не переконався у безпеці руху, чим порушив вимоги п. 2.3.А ПДР України, скоїв наїзд на автомобіль PEUGEOT, н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказав, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2025 водія ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Зазначив, що згідно даних ЄЦБД МТСБУ (http://www.mtsbu.ua/ua/ ) не містять підтвердження, що на момент ДТП, транспортний засіб, JEEP, н/з НОМЕР_1 був забезпечений договором ОСЦПВВНТЗ, відсутні відомості, що ОСОБА_2 підпадає під норму п.13.1 ст.13 Закону №3720-IX.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була забезпечена чинним договором ОСЦПВВНТЗ серія ЕР/ 224323141 (дія з 25.10.2024 року по 24.10.2025 року), страховик – АТ «СГ «ТАС», відомості внесенні в ЄЦБД МТСБУ.

Вказав, що ОСОБА_3 , який є власником КТЗ PEUGEOT, н/з НОМЕР_2 , на підставі ст. ст.32, 33, п.43.1 ст. 43 Закону № 3720-IX, звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП від 25.05.2025 (зареєстровано справу МТСБУ: 124339) та з заявою на виплату страхового відшкодування від 25.05.2025.

10.06.2025 в м. Запоріжжя проводився огляд пошкодженого автомобіля за участі оцінювача, експерта ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на огляд пошкодженого автомобіля не з`явився.

Відповідно до Звіту №18-07-25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 20.07.2025, оцінювачем визначено: ринкову вартість досліджуваного автомобіля на момент пошкодження – 1003796,37 грн.; вартість відновлювального ремонту, яка складає 213112,09 грн; коефіцієнт фізичного зносу – 0,0; вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 213112,09 грн. з урахуванням ПДВ.

06.08.2025, МТСБУ, на підставі ст.43 Закону №3720-IX, перерахувало потерпілому ОСОБА_3 суму відшкодування у розмірі 176913,08 грн.

Крім того, МТСБУ сплатило ТОВ «СОС Сервіс Україна» за збір документів по справі та проведення огляду пошкодженого у ДТП автомобіля 3750,00 грн.

А тому просив суд стягнути з відповідача фактичні витрати МТСБУ на відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою по страховому випадку, які складають в сумі 180663,08 грн.

Відповідач в добровільному порядку не відшкодував Позивачу витрати, що порушує його законні права і інтереси, а тому представник вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені витрати у розмірі 122493, 66 грн.; компенсувати Моторному (транспортному) страховому бюро України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати на оплату судового збору у розмірі 2053, 05 грн; в іншій частині позову – відмовлено.

Крім того, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 2066, 62грн.

Рішення суду мотивоване тим, що наявність вини в діях ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.05.2025, додатковому доказуванню не підлягає.

Суд першої інстанції під час оцінки доказів дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині відшкодування понесених позивачем, проте задоволив частково в розмірі 122493,66 коп, який був визначений висновком експерта.

Суд пославшись на ч.ч. 1-3, 6-7 ст. 102 ЦПК України, вказав, що висновок експертизи є одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами. Зазначив, що висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу «PEUGEOT-3008», д.н.з. НОМЕР_3 , який поданий стороною позивача спростовано висновком експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ, а тому позовні вимоги позивача задоволені частково на суму - 122493,66 грн.

Крім того, суд в своєму рішенні послався на Положення п. 34.2., 34.4. ст.34, п. 40.3. статті 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють повноваження МТСБУ, яким передбачено лише обов`язок страховика (МТСБУ) відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) в разі, якщо потерпілий самостійно обирає аварійного комісара або експерта. Будь-яких інших випадків, коли витрати на аварійного комісара, експерта або юридичну особу, у штаті якої аварійні комісари чи експерти, підлягають відшкодуванню, вказаним Законом не передбачено. А тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про відшкодування витрат на оплату послуг аваркома у розмірі 3750 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України не погоджуючись з рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив частково рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, надав належні та допустимі докази на обґрунтування своїх позовних вимог та докази на підтвердження фактичних виплат потерпілому ОСОБА_3 суми страхового відшкодування в розмірі 180663,08 грн, а саме: копія платіжної інструкції №25544 від 08.08.2025 на суму 176913,08 грн та № 0038773 від 15.12.2025 на суму 3750 грн, а тому регламента виплата по страховому випадку складає -180663,08 грн.

Вказав, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу «PEUGEOT-3008», д.н.з. НОМЕР_3 , який поданий стороною позивача спростовано висновком експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ.

В своїх доводах посилається на те, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламента) виплата), відшкодовується страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, відповідно до п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Звернув увагу апеляційного суду, що відповідно до висновку експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ, вартість відновлювального ремонту складає 194167,92 грн., коефіцієнт фізичного зносу -0,44, а тому з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вартість відновлювального ремонту складає 122493,66 грн. При цьому вказав, що автомобіль «PEUGEOT-3008», д.н.з. НОМЕР_3 – 2018 року випуску, а тому до нього в силу ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено урахування зносу (коефіцієнту фізичного зносу). Отже вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути матеріальну шкоду, з урахуванням коефіцієнту зносу.

Крім того, вказав, що відповідно до п. 3 ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У зв`язку з чим, для забезпечення необхідних дій для урегулювання страхового випадку, МТСБУ залучило ТОВ «СОС Сервіс України», і за їх послуги перерахувало кошти в розмірі 3750,00, які входять до регламентних виплат.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 08.06.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

19.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Маляра М.В. через «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просив рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи представник позивача та Максименко Б.Ю. не з`явилися.

Від представника Моторного (транспортного) страхового бюро України адвоката Чепікова О.О. надійшла заява, в якій останній просив справу розглядати у його відсутність.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного матеріального та процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 15.05.2025 о 12:30 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем JEEP, н/з НОМЕР_1 , не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, при зміні напрямку руху не переконався у безпеці руху, чим порушив вимоги п. 2.3.А ПДР України, скоїв наїзд на автомобіль PEUGEOT, н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 01.07.2025 у справі № 333/4686/26, яка набрала законної сили 14.07.2025, ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, обмежившись усним зауваженням (а.с.8, 21).

Згідно відповіді НПУ учасниками ДТП 15.05.2025 стали JEEP, н/з KA3978OP, та PEUGEOT, н/з НОМЕР_2 (а.с.13-14).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , який керував PEUGEOT, н/з НОМЕР_2 була забезпечена чинним договором ОСЦПВВНТЗ серія ЕР-224323141 (дія з 25.10.2024 по 24.10.2025), страховик – ПАТ «Страхова Група «ТАС» , відомості внесенні в ЄЦБД МТСБУ (а.с.53).

25.05.2025 року ОСОБА_3 подав до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.45-46).

ОСОБА_3 , як власник PEUGEOT, н/з НОМЕР_2 , подав до МТСБУ заяву, в якій просив визначити розмір належної йому регламентної виплати на підставі наявних документів/розрахунку МТСБУ та провести регламенту виплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок (а.с.22-23).

Згідно звіту № 18-07-25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 20 липня 2025 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість ( розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу PEUGEOT 3008, н/з НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 213112 грн. 09 коп. (а.с.24-36).

За наказом начальника управління МТСБУ про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих у відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП та на підставі Довідки №1 від 29.07.2025 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих(а.с.38) позивачем ОСОБА_3 було виплачено 176913,08 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2025(а.с.44).

Крім цього, стороною позивача долучена платіжна інструкція від 15.12.2025 про оплату послуг аваркома (експерта) по справі №124339, згідно рах. №5702 від 18.08.2025, т.з. НОМЕР_3 (а.с.43).

До матеріалів справи додана ремонтна калькуляції № 124339 від 21.07.2025 (а.с.48-50).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/119-26/3475-АВ від 24.04.2026, розмір (вартість) матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «PEUGEOT-3008», д.н.з. НОМЕР_3 , у результаті його пошкодження внаслідок ДТП станом на 15.05.2025 року, становив 122493,66 грн. (а.с.120-135).

Мотивувальна частина та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).

В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У даній справі МТСБУ прийняло рішення про здійснення відшкодування регламентної виплати потерпілому у ДТП ОСОБА_3 за страховика винної особи ОСОБА_2 з посилання на те, що цивільно-правова відповідальність останнього на момент скоєння ДТП не була застрахованою.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті).

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 1.2. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Згідно з абзацом 2 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ передбачено статтями 41 та 42 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У вказаних нормах визначено, що МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, передбачених цим Законом.

Підставою заявлених вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу позивачем визначено із посиланням на приписи статей підпункту 38.2.1. пункту 38.2 статті 38, пункт 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обставини перерахуванням ним в порядку статті 41 зазначеного Закону потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП не була застрахована.

Згідно з пунктом 38.2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом першої інстанції встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_2 , був пошкоджений автомобіль PEUGEOT, н/з НОМЕР_2

Цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ЕР-224323141 (дія з 25.10.2024 по 24.10.2025), страховик – ПАТ «Страхова Група «ТАС», відомості внесенні в ЄЦБД МТСБУ.

На час скоєння вказаного ДТП водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 25.05.2025 звернувся із заявою про отримання страхового відшкодування до МТСБУ. На підставі зазначеної заяви було прийнято рішення про здійснення виплати грошових коштів у розмірі 176913,08, які виплачено 08.08.2025, що підтверджується платіжною інструкцією, що дає підстави для зворотньої вимоги до винної особи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наявність вини ОСОБА_2 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.05.2025, встановлена і додатковому доказуванню не підлягає, проте звіт про оцінку транспортного засобу «PEUGEOT-3008», д.н.з. НОМЕР_3 , який поданий стороною позивача, спростовано висновком експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ, а тому позовні вимоги позивача задоволені на суму - 122493,66 грн із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись в повній мірі, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції в основу свого рішення поклав висновок експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ, і колегія суддів погоджується, що даний доказ є належним та допустимим.

Разом з тим, відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.

Як вбачається з висновку експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ, останній провівши розрахунки, встановив вартість відновлювального ремонту автомобіля «PEUGEOT-3008», 2018 року виготовлення, станом на 15.05.2025 в розмірі 194167,92 грн, разом з тим під час встановлення матеріального збитку застосував коефіцієнт фізичного зносу, визначивши розмір матеріального збитку – 122493,66 грн.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку висновку експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ, дійшов висновку, що саме сума в розмірі 122493,66 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) підлягає відшкодуванню з винного.

Колегія суддів, звертає увагу, що відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки).

У пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі складові підлягали заміні, суд першої інстанції не вірно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15, суд дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, від 22.04.2020, у справі №756/2632/17, від 22.04.2021 у справі №759/7787/18, від 11.08.2021 у справі №554/8473/19.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу в порядку регресу фактичну вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу).

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №761/41395/16-ц.

Колегія суддів звертає увагу, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

З позовної заяви представника Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що останній просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача в порядку регресу 176913,08 грн, які були сплачені потерпілому ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди. Згідно висновку експерта від 24.04.2026 № СЕ-19/119-26/3475-АВ, останній провівши розрахунки, встановив вартість відновлювального ремонту автомобіля «PEUGEOT-3008», 2018 року виготовлення, станом на 15.05.2025 в розмірі 194167,92 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування виплаченої потерпілому шкоди з фонду захисту потерпілих в розмірі 176913,08 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення вартості на послуги аварійного комісара в розмірі 3750 грн, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 8 Порядку провадження діяльності аварійних комісарів, які з`ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України «Про страхування», залучення моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.02.2006 № 5417 (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 № 671), МТСБУ здійснює оплату послуг представників МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду (на момент проведення оцінки матеріального збитку автомобіля - в редакції пункту 9 «МТСБУ здійснює оплату послуг аварійних комісарів за рахунок коштів фонду захисту потерпілих»).

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховиком у разі пошкодження транспортного засобу. До цього переліку не віднесено витрат страхувальника на проведення експертиз.

Крім того, пунктом 7 вищевказаного Порядку передбачено, що МТСБУ зобов`язане відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) лише у разі, якщо представник МТСБУ не з`явився у визначений у пункті 6 цього Порядку строк та потерпілий скористався своїм правом відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що потерпілий звертався до МТСБУ з приводу встановлення розміру збитків і представник останнього не з`явився у встановлений строк, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати МТСБУ в розмірі 3750,00 грн не входить до суми страхового відшкодування, оскільки такі витрати не є складовою регламентної виплати.

Судові витрати

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з майновим спором, за подання позовної заяви, позивач сплатив 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 0039619 від 23.12.2025 (а.с. 54).

Під час апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 97,92 %.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає стягненню судовий збір у сумі 2965,02 грн.

Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України Моторного (транспортного) страхового бюро України сплатив судовий збір у розмірі 4542,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 0010059 від 25.05.2026 (а.с.174).

Апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволена на 97,92 %.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4447,53 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни (до яких належать учасники бойових дій), забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №373/86/21 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 у справі №9901/70/20 вказала, що за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду з вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Цей висновок підтверджується ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №567/79/23.

Зазначений висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах також наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №727/9199/16-ц, від 26.05.2021 у справі №282/1874/18, від 24.11.2021 у справі №761/1004/20, від 23.06.2022 у справі №748/912/20.

Аналіз викладених положень закону з урахуванням правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що в кожному випадку суди мають враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до неї особи).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є захист прав Моторного (транспортного) страхового бюро України у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 в добровільному порядку не повернув кошти, які були сплачені потерпілому дорожньо-транспортної пригоди, винним якої був відповідач.

Тому цей позов не стосується питань соціального і правового захисту ОСОБА_2 , як учасника бойових дій, за відсутності інших підстав для звільнення його від сплати судового збору скаржнику слід сплатити судовий збір у загальному порядку.

Крім того, оскільки позовні вимоги в частині відшкодування виплаченої позивачем потерпілому шкоди з фонду захисту потерпілих задоволені в розмірі 176913,08 грн., колегія суддів вважає, що підстави для відшкодування витрат за проведення експертного дослідження за клопотанням ОСОБА_2 відсутні.

Приймаючи рішення, колегія суддів враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому є підстави для його скасування та ухвалення нового.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367; 376; 381-382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, НОМЕР_5 в АТ Укрексімбанку м. Києва) в порядку регресу відшкодування виплаченої потерпілому шкоди в розмірі 176913,08 грн

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, НОМЕР_5 в АТ Укрексімбанку м. Києва) судові витрати в розмірі 7412,54 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 23.07.2026

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

Я.Л. Петен