Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 22 липня 2026 р.
Справа: №496/3101/26
Суддя: Громік Р. Д.
Номер провадження: 33/813/1532/26
Номер справи місцевого суду: 496/3101/26
Головуючий у першій інстанції Шаньшина М. В.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.
Не погодившись з даною постановою, 06 липня 2026 року адвокат Бессараба П.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року, мотивуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що:
1) судом першої інстанції неналежним чином повідомлено про розгляд справи, оскільки ОСОБА_1 участі в судовому засіданні не брав, та навіть не заходив до зали судового засідання, а лише секретар судового засідання повідомила, що останньому необхідно сплатити судовий збір та штраф, а повний текст постанови видадуть після 30.06.2026;
2) оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав лише 02 липня 2026 року.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції неналежним чином повідомлено про розгляд справи, оскільки ОСОБА_1 участі в судовому засіданні не брав, та навіть не заходив до зали судового засідання, а лише секретар судового засідання повідомила, що останньому необхідно сплатити судовий збір та штраф, а повний текст постанови видадуть після 30.06.2026, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про розгляд справи, призначений на 17 червня 2026 року шляхом телефонограми, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.16).
Крім того з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що «17.06.2026 року ОСОБА_1 прибув до суду та зазначив, що адвоката не залучав, інших клопотань не заявляв.»
Тобто ОСОБА_1 безпосередньо був присутній у судовому засіданні 17 червня 2026 року, а тому останньому були відомі результати розгляду справи.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що твердження про те, що повний текст постанови буде видано лише після 30 червня 2026 року не є переконливими, з огляду на те, що з 17 по 30 червня 2026 року ОСОБА_1 не вжито жодних заходів з метою отримання копії тексту оскаржуваної постанови, оскільки з такою заявою звернувся лише 02 липня 2026 року, тобто зі сплином тривалого часу з моменту обізнаності про ухвалення повного тексту оскаржуваної постанови.
Таким чином, вказані твердження скаржника є безпідставними, а тому такі причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Доводи клопотання щодо поновлення строку про те, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав лише 02 липня 2026 року, не можуть бути прийняти до уваги апеляційним судом з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що копію постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року отримано ОСОБА_1 02 липня 2026 року, що підтверджується розпискою про отримання на заяві про видачу копії постанови (а.с.22).
Однак, положення ст. 294 КУпАП пов`язують обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови суду першої інстанції, а не з днем отримання тексту постанови суду першої інстанції або ознайомлення з матеріалами справи, а, відтак, посилання на дату отримання копії постанови апеляційного суду не може бути достатньою підставою для поновлення строку на її оскарження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У зв`язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому немає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року та апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua