Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №484/1009/26 — Миколаївський апеляційний суд

23.07.26

22-ц/812/1260/26

Справа №484/1009/26

Провадження № 22-ц/812/1260/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Колосовою. О.М.,

за участі позивача - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шикерею І.А., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2025 року з відповідача стягуються аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31 березня 2025 року і до закінчення навчання - 30 червня2026 року, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що на сьогоднішній день значно змінився її матеріальний стан, так як вона вступила на платне навчання до закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" і вартість освітньої послуги становить 104000 грн, а також вона витрачає кошти на проїзд до м. Києва, проживання та харчування. Крім того, вона проживає із матір`ю, яка є ФОП і отримує дохід, в сумі 80000 грн на місяць. По її підрахункам, з урахуванням придбання продуктів харчування, засобів гігієни, одягу, проїзду мати витрачає на неї близько 8000 грн. на місяць, а тому вважає за доцільне змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів та задовольнити її позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просила збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів з 1/6 частки до 1/4 частки з усіх видів доходів останнього і до закінчення навчання - 22 березня 2030 року, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав про недоведеність позивачкою обставин, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Так, суд зазначав, що позивачка необхідність зміни розміру стягуваних аліментів пов`язує зі вступом на платне навчання до закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", вартість освітньої послуги у якому становить 104000 грн.

Разом з тим, остання не надала до суду належних та допустимих доказів наявності у неї доходів, як станом на дату винесення рішення суду про стягнення аліментів, так і станом на дату звернення до суду із даним позовом, доказів здійснення нею витрат на які вона посилається як на підставу зміни розміру аліментів. Крім того, до позову не додано доказів про розмір отримуваних нею аліментів від відповідача у грошовому еквіваленті, що унеможливлює його порівняння із витратами, на які вона посилається.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, встановленим судом обставинами, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просила про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову.

Зазначає, що підставою для звернення до суду щодо зміни розміру аліментів є погіршення матеріального становища позивача, оскільки в зв`язку із вступом до вищого навчального закладу їй необхідно сплатити за освітню послугу 104000 грн, і щозими та щоліта додатково витрачати майже 16000 грн. для відвідування місця розташування навчального закладу для здачі екзаменаційних сесій.

Вважає, що висновок суду про відмову в зв`язку із ненаданням до суду належних та допустимих доказів наявності у позивачки доходів, як станом на дату винесення рішення суду про стягнення аліментів, так і станом на дату звернення до суду із даним позовом, доказів здійснення нею витрат на які вона посилається як на відстану зміни розміру аліментів, не відповідає обставинам справи та позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №753/5643/23 щодо погіршення матеріального становища позивачки та висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, про те, що інтереси дитини переважають над майновим становищем платника аліментів.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №79405297 вбачається, що за період з 31.03.2025 року по 01.03.2026 року з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 було стягнуто аліментів в розмірі 58718,03 грн., а саме: за квітень 2025 - 10843,33 грн.; за травень 2025 - 14661,19 грн.; за червень 2025 - 10888,68 грн.; за липень 2025- 10033,12 грн.; за серпень 2025 - 4558,31 грн.; за вересень 2025 ~ 6485,73 грн.; за жовтень 2025 - 12427,71 грн.; за листопад 2025 - 4761,45 грн.; за грудень 2025 - 14613,42 грн.; за січень 2026 - 9687,44 грн.; за лютий 2026 — 1822,53 грн.

Оскільки рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2025 року набуло законної сили 24 вересня 2025 року після перегляду Миколаївським апеляційним судом, то відповідач ОСОБА_4 за період з квітня 2025 по листопад 2025 в рахунок сплати аліментів нічого не сплачував, що говорить про недобросовісність відповідача. Так, у грудні 2025 разом із сумою аліментів за грудень було стягнуто заборгованості в розмірі 20132,78 грн., в лютому 2026 - 56895,50 грн.

Згідно податкової декларації за 2025 рік, загальна сума доходу ОСОБА_5 за звітний період становить 150 000 грн.

Таким чином, розмір доходів позивачки складають аліменти в сумі 58718,03 грн. за 11 місяців та її матері ОСОБА_5 - в сумі 150000 грн. за 2025 рік, що в середньому на місяць відповідно складають у позивачки 5338 грн та її матері - 12500 грн.

Сукупний дохід сім`ї із двох осіб в місяць складає 17838 грн, якого не вистачить на щоденне навчання позивачки на денній формі навчання у Первомайському медичному фаховому коледжі та заочній формі Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" у м. Києві, а тим паче, на проїзд, харчування, одяг, взуття, предмети особистої гігієни, навчальні витрати тощо.

Жодного висновку щодо доходів відповідача ОСОБА_4 судом першої інстанції зроблено не було. Лише вказано, згідно довідки в/ч НОМЕР_1 № 1451/22/3291, за період з 01.04.2025 по 31.01.2026, ОСОБА_4 отримав 69326,42 грн. Крім того, ним отримано грошову допомогу на оздоровлення за червень 2025 року в сумі 30679,75 грн.

Посилання представника відповідача - адвоката Чобану В.В. на те, що дохід відповідача не є постійним та стабільним, має мінливий характер і безпосередньо не залежить від нього особисто, враховуючи поточну економічну ситуацію та рівень інфляції, доходи відповідача ледве покривають його базові потреби, тому стягнення аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів доходу значно погіршить його фінансовий стан і унеможливить забезпечення власних життєвих потреб, не відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18, про те, що інтереси дитини переважають над майновим становищем платника аліментів.

Вважає, що відповідач ОСОБА_4 має достатній рівень доходу, щоб забезпечувати себе самостійно, а також можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка навчається у двох закладах освіти, у збільшеному розмірі.

Щодо наявності нерухомого майна відповідача ОСОБА_4 , то судом першої інстанції встановлено, що за даними реєстру нерухомості, відповідач ОСОБА_4 не має у власності будь- якого рухомого/нерухомого майна (а.с.27).

Крім того, відповідач ОСОБА_4 згідно витягу з реєстру Первомайської територіальної громади від 13.10.2022 року №2022/0008047399 з 13.10.2022 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане житло належить йому, однак не було оформлене на його ім`я оскільки були побоювання щодо звернення стягнення в рамках примусового виконання рішень суду.

При цьому, суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що він проходить лікування, а також про вартість такого лікування, неможливість лікування у державному закладі, в тому числі у шпиталі ЗСУ. Навпаки, позивач зазначає, щовідповідач має стабільний дохід, так як проходить службу в ЗСУ та отримує заробітну плату понад 100 000 грн, тобто він є працездатною особою, не має інвалідності і розмір матеріального забезпечення не зменшився, а навпаки збільшився.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , діючи через свого представника ОСОБА_3 зазначає, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2025 року є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта безпідставними. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області залишити без змін.

Про розгляд справи апеляційним судом відповідач повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився. Справу розглянуто за його відсутності, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.

У судовому засіданні позивачка та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.4).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2025 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 31 березня 2025 року і до закінчення навчання - 30 червня 2026 року, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15-16).

21 серпня 2025 року між Закладом вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір №09522-пп про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців.

Вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 104000 грн або по 26000 грн за кожен навчальний рік. Оплата вноситься замовником у безготівковій формі один раз на семестр; щосеместрово - до початку семестру, але не пізніше 25 серпня за перший семестр та не пізніше 25 січня за другий семестр кожного навчального року ( пункти 1,2,5 розділу ІІІ Договору) (а.с.6-9).

Згідно довідки закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 15.10.2025 № 03.01.01/19-7116, ОСОБА_1 навчається у закладі вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на 1-му курсі заочної форми навчання, ступеня вищої освіти "бакалавр" за спеціальністю С2 Політологія. Термін закінчення навчання 30 червня 2029 року (а.с.5).

Із довідки Підгороднянського старостинського округу від 08.02.2026, вбачається,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).

Згідно податкової декларації за 2025 рік, загальна сума доходу ОСОБА_5 за звітний період становить 150000 грн. (а.с.12-14).

За інформацією з Державного реєстру нерухомості, за відповідачем ОСОБА_4 право власності на будь-якого нерухомого майна не зареєстровано (а.с.27).

Згідно довідки в/ч НОМЕР_2 № 1451/22/3291, за період з 01 квітня 2025 року по 31 січня 2026 року ОСОБА_4 отримав грошове забезпечення у розмірі 69326,42 грн. Крім того, ним отримано грошову допомогу на оздоровлення за червень 2025 року у сумі 30679,75 грн. (а.с.27 зворотній бік).

Згідно довідки ВЛК від 19 серпня 2025 року, відповідач ОСОБА_4 має хронічні захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, що також підтверджується медичною документацією (а.с.28-35).

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина 3 статті 3 Закону України "Про освіту").

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У частині 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Враховуючи зміст статей 181, 192, 199 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з частиною 4 статті 272 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже як норма матеріального права, якою регулюються правовідносини сторін, зокрема стаття 192 СК України, так і норма процесуального права, якою передбачена можливість пред`явлення нового позову після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, про зміну їх розміру, пов`язують можливість такої зміни (розміру аліментів чи інших періодичних платежів) саме з обставинами, які виникли після набрання законної сили рішенням про присудження аліментів чи інших періодичних платежів.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи встановлений частиною 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування, у справах про зміну розміру аліментів, позивач повинен довести, як наявність обставин, передбачених статтею 192 СК України, так і те, що ці обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів та існують на момент звернення з позовом.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів на підставі статті 192 СК України (зміна матеріального або сімейного стану), позивач намагалася це обґрунтувати нормою частини 2 статті 182 СК України.

Дійсно, частина 2 статті 182 СК України встановлює, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проте, вказана норма не може слугувати підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів, оскільки вказана норма стосується початкового визначення розміру аліментів.

У цьому випадку, між сторонами виник спір, при цьому захист прав позивача, за принципом змагальності сторін, має базуватися на підставах, передбачених статтею 192 СК України.

Так, аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, присуджені з ОСОБА_4 05 червня 2025 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка необхідність зміни розміру стягуваних аліментів пов`язує зі вступом на платне навчання до закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", вартість освітньої послуги у якому становить 104000 грн.

Тобто, у цій справі позивачка мала довести, що у зв`язку із цими обставинами погіршилося її, як отримувача аліментів, матеріальне становища.

Дійсно, за умовами укладеного 21 серпня 2025 року між Закладом вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та ОСОБА_1 договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 104000 грн.

Між тим, договором визначено вартість освітньої послуги за кожен навчальний рік - 26000 грн. Також договором передбачено, що оплата за навчання може бути внесена одноразово, щороку, щосеместрово, раз на три місяці, раз на місяць. У випадку з позивачем - оплата вноситься замовником у безготівковій формі один раз на семестр, тобто щосеместрово - до початку семестру, але не пізніше 25 серпня за перший семестр та не пізніше 25 січня за другий семестр кожного навчального року , тобто двічі на навчальний рік: 13000 грн за перший семестр, 13000 грн за другий семестр.

Відтак вступ до ще одного навчального закладу на контрактній основі на заочну форму навчання, з можливістю щосеместрової оплати за навчання, а це 13000 грн, з врахуванням отримання аліментів від відповідача, виконання обов`язку щодо надання матеріального утримання матір`ю, не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів, без доведення зміни матеріального становища отримувача аліментів.

Дослідивши надані позивачем докази, суд першої інстанції правильно констатував, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення її майнового становища, зокрема, за відсутності в матеріалах справи доказів наявності у неї доходів, як станом на дату винесення рішення суду про стягнення аліментів, так і станом на дату звернення до суду із цим позовом, доказів здійснення нею витрат на які вона посилається як на підставу зміни розміру аліментів, доказів про розмір отримуваних нею аліментів від відповідача у грошовому еквіваленті, що унеможливлює його порівняння із витратами, на які вона посилається.

За такого суд першої інстанціїз дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що відповідач проживає в квартирі, яка належить йому, але не була оформлене на його ім`я, оскільки були побоювання щодо звернення стягнення в рамках примусового виконання рішень суду, є припущеннями позивачки і жодними доказами не підтверджено.

Доводи апелянтки, що відповідач має реальну фінансову можливість забезпечити належний та достатній рівень утримання дитини, оскільки отримав понад 100000 грн. за 10 місяців, однак суд не надав належної оцінки вказаним обставинам та їх впливу на обсяг обов`язку відповідача щодо матеріального забезпечення дитини є необґрунтованими.

Так, стягуючи з відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу(заробітку), суд першої інстанції врахував його працездатний стан, спроможність надавати матеріальну допомогу. Разом з тим, сам по собі мінливий характер грошового забезпечення військовослужбовця (коливання розміру виплат через участь у бойових діях, ротації чи виконання інших завдань), яке отримує відповідач, ще не свідчить про зміну його фінансових можливостей в бік покращення майнового стану, та не може бути підставою для автоматичної зміни розміру аліментів.

Більш того, обставинами зміни майнового стану відповідача, позивачка позов не обґрунтовувала.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вважає інші аргументи позивачки, викладені у апеляційній скарзі, слушними.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, бо воно є законним та обґрунтованим.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.