Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №490/2313/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.07.26

22-ц/812/1254/26

Справа №490/2313/25

Провадження № 22-ц/812/1254/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулуп О.С., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі-ТОВ «ФК "Фінтраст Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 07 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір № 4448792 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 07.03.2024 року по 01.03.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 3000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА".

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

25 жовтня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача.

25 листопада 2024 року рішенням єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», за № 251124/1 вирішено змінити найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 30 000 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 3000 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 17475 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 127 календарних днів 9 525,00 грн., а також судові витрати у складі судового збору 2422,40 грн та оплати витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" суму заборгованості за кредитним договором № 4448792 у розмірі 30000 грн, яка складається з тіла кредиту 3000 грн; 27000 грн - сума процентів за користування кредитом.

У задоволенні вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач довів належними доказами укладання відповідачем договору про споживчий кредит № 4448792 від 07 березня 2024 року, обов`язки за яким не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано платіжних документів (платіжного доручення, квитанції тощо), які підтверджують сплату позивачем коштів в розмірі 10000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в якій просять скасувати рішення в частині відмови у задоволенні вимог відносно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути 8 000 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрат на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги.

Вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, що матеріали справи не містять документів, які свідчать про понесення витрат саме у такому розмірі та про здійснення їх оплати, а тому в частині вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн відмовив.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивачем був укладений договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року з адвокатом Столітнім М.М.

Відповідно до умов адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в будь – яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, міліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; виконання інших дій, передбачених законодавством.

Для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокат має наступні права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення щодо міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові заперечення та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також цивільні та кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, залишення позову без розгляду, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред`явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням даного договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.

Згідно із розділом 4 договору:. 4.1. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. 4.2. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; · Характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.

Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. 4.4. Послуги професійної правничої допомоги надаються адвокатом клієнту на підставі укладеної заяви на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною договору. 4.5. Строк початку та закінчення надання послуг визначений Заявкою на виконання доручення 4.6. Після виконання заявки адвокат складає акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису. 4.7. Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надається адвокату клієнту протягом 5 календарних днів після виконання заявки. 4.8. Клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.

З метою доведення належного виконання та надання правничої допомоги адвоката клієнту, до суду першої інстанції в межах справи №490/2313/25 було надано наступні документи: договір 10/12-2024 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., АКТ № 7331 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., Заявка № 7331 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., Рахунок на оплату №7331-21/03-2025 від 21 березня 2025 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9422/10. Зазначені витрати документально підтверджені та доведені.

Також зазначають, що якщо стороною документально доведено, що нею в майбутньому будуть понесені витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги №10/12- 2024 від 10 грудня 2024 року, на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, в якій клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати певний перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості. перелік послуг професійної правничої допомоги та гонорар адвоката визначений та погоджений адвокатом та клієнтом. Сума гонорару адвоката розрахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155 та статті 137 Цивільного Процесуального кодексу України, з урахуванням критерій співмірності витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката, та погоджена між клієнтом та адвокатом.

Вказують, що згідно із умовами договору, факт наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сторонами також були погоджені умови оплати за зазначеним договором, відповідно до п. 4.8 Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили. Факт наданих адвокатом послуг клієнту підтверджується АКТОМ №7331 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. та Рахунком на оплату 7331-21/03-2025 від 21 березня 2025 р., який є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2025 року, адвокат надав а клієнт прийняв послуги відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт(наданих послуг).

Згідно із Актом наданих послуг №7331 , який є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року Адвокат та Клієнт погодили обсяг наданих послуг. Для сплати зазначених послуг адвокатом було виставлено клієнтові рахунок на оплату.

3 огляду на наведене наголошують, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Рішення суду по суті спору сторонами не оскаржувалося, а відтак не є предметом апеляційного перегляду

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн, то суд апеляційної інстанції переглядає справу лише в оскаржуваній частині.

За положеннями статті 137 ЦПК України ("Витрати на професійну правничу допомогу"):

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1);

- за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2);

- для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3);

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4);

- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5);

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

За приписами статті 141 ЦПК України:

- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1);

- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2);

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 3);

- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8).

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документу на підтвердження оплати гонорару у сумі 10 000,00 грн адвокату Столітньому М.М.

Однак, суд не прийняв до уваги того, що за пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, відповідна сума витрат на правничу допомогу може бути оцінена як така, що ще не сплачена адвокату, а лише підлягає сплаті в майбутньому, але вона доведена відповідними доказами.

Такий правовий висновок зробила і Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, яка зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чном, оскільки суд першої інстанції не дослідив надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 10 000 грн, не врахував висновку щодо застосування пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, то вказане є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді першої інстанції, та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення витрат на таку правничу допомогу.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 зробив висновок, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнене з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

На вказану постанову послався Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 17.12.2025 року у справі № 757/64192/19, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Отже, у разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Верховний Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

Таким чином, з власної ініціативи, за відсутності клопотання іншої сторони суд, керуючись критеріями, що визначені у частині 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, постанова Верховного Суду від 17.12.2025 року у справі № 757/64192/19.

Серед таких критерієв є, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що у цій справі при розгляді справи в суді першої інстанції позивач ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" отримував правничу допомогу від адвоката Столітнього Михайла Миколайовича, розмір витрат на правничу допомогу склав 10 000,00 грн, це підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем; копією ордеру про надання правничої допомоги від 21 березня 2025 року серії АІ №1852754; Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю; заявкою №7331 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р.; Актом №7331 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. Позивач не сплатив адвокату кошти за надання правничої допомоги ( а.с.52,76-77,80-82,106,138-140).

Сторона відповідача не подавала заяву про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, судом було ухвалено заочне рішення.

А тому, з урахуванням наведеного, враховуючи положення частини 3 статті 141 ЦПК України, критерії пропорційності та розумності, зважаючи на те, що справа є малозначною (ч.6 ст.19 ЦПК України) та незначної складності, розглядалася в заочному порядку за відсутності відповідача, який не міг подати заяву про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд враховує надані докази отримання позивачем правничої допомоги від адвоката Столітнього Михайла Миколайовича в суді першої інстанції та вважає, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн є доведеними, на час ухвалення судового рішення позивачем не сплачено адвокату вказану суму в якості сплати витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, однак вказані витрати не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову (30000 грн) та (або) значенням справи для сторони. А тому вважає, що з урахуванням обставин справи, її складності, ціни позову (30000 грн) та (або) значенням справи для сторони, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх обсягу, розгляд справи за відсутності представиника позивача ( просив про розгляд справи без його участі у позові), відсутності відомостей заявлений розмір витрат є несправедливим тягарем і не відповідає критерію розумної пропорційності, відтак розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у цій справі має складати 6000,00 грн.

Крім того, позивачем понесено витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується: Договором про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022; ордером від № 1969745, який підтверджує представництво інтересів позивача у цій справі адвокатом Крюковій Марині Володимирівні; Звітом від 30 квітня 2026 року про надання правової допомоги згідно Договору № 07/07-2022 від 07.07.2022; Платіжною інструкцією № 8505 від 03.06.2006, якою підтверджено сплату позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" адвокату Крюковій Марині Володимирівні 8 000,00 грн за написання та подання апеляційної скарги у цій справі ( а.с. 218,220,221-222,229).

Апеляційний суд враховує надані докази отримання позивачем правничої допомоги від адвоката Крюкової Марини Володимирівни в Миколаївському апеляційному суді та вважає, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн є доведеними, на час ухвалення судового рішення позивачем вже сплачено адвокату вказану суму в якості сплати витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, однак вказані витрати не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову (30000 грн) та (або) значенням справи для сторони. А тому вважає, що з урахуванням обставин справи, її складності, ціни позову (30 000 грн), того, що рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та (або) значенням справи для сторони, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх обсягу, правова позиція позивача та фактичні обставини спору були сформовані під час розгляду справи у суді першої інстанції, апеляційний перегляд здійснювався без повідомлення учасників справи, а надані в апеляційному суді послуги полягали у правовій експертизі документів, складенні та поданні апеляційної скарги, а відтак заявлений розмір витрат у розмірі 8 000,00 грн є несправедливим тягарем і не відповідає критерію розумної пропорційності, відтак розмір витрат на правничу допомогу у цій справі в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції має складати 3000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі, що перевищує 6000,00 грн та 3000,00 грн (відповідно відносно витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції) не обґрунтовані вимогами закону та висновків суду не спростовують, адже не враховують обставини справи, малозначність справи, її складність, ціну позову (30 000 грн), значенням справи для сторони, часу, витраченого адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх обсягу в суді першої та апеляційної інстанцій. Апеляційний суд вважає, що заявлені розміри витрат (10 000,00 грн в суді першої інстанції та 8 000,00 грн в суді апеляційної інстанції) є несправедливим тягарем і не відповідає критерію розумної пропорційності, відтак розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у цій справі, як зазначено, має складати 6000 грн, а в суді апеляційної інстанції 3000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, неправильне застосування норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, слід скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді першої інстанції в розмірі 6000,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000,00 грн.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 23 липня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000(шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.