Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №945/553/26 — Миколаївський апеляційний суд

23.07.26

33/812/314/26

Справа №945/553/26

Провадження № 33/812/314/26

Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання – Чистою В.В.,

за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ільїна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Олександра Валерійовича на постанову, яку ухвалив суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. у приміщенні цього ж суду 04 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки,

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №607947, який складений 06 березня 2026 р. о 18 год. 29 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan X-TRAIL», номерний знак НОМЕР_2 , 06 березня 2026 р. о 17:06 год. по 117 км автодороги М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» біля с. Сеньчине Миколаївського району Миколаївської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі відмовився, що зафіксовано на бодікамеру №3. Правопорушення вчинено повторно протягом року (протокол ЕПР1№242555 від 09 лютого 2025 р.). Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч. 2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повторно протягом року.

Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник були відсутні.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2026 р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Ільїн О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 проходить службу в лавах Збройних Сил України на посаді командира взводу зв`язку 2 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 . Так, постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2026 р. провадження у справі № 469/265/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення А7052 № 26 від 07 березня 2026 р. за те, що він 06 березня 2026 р. під час несення служби, в особливий період, в умовах воєнного стану за місцем розташування військової частини НОМЕР_3 о 20:45 год. виконував обов`язки військової служби з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від запропонованого йому проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Захисник щодо складання протоколу серії ЕПР1 № 607947 зауважує, що перебування ОСОБА_1 на трасі та його пересування на транспортному засобі було безпосередньо пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, тому поліцейські порушили порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що визначена Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 року № 32. Отже, ОСОБА_1 міг бути оглянутий тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. ч. 2-7 статті 266-1 КУпАП. За такого, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607947, складений працівниками поліції, які не мали повноважень на його складання, як доказ, є недопустимим і не міг бути використаний судом першої інстанції. Крім того, матеріали справи та сам протокол про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення апелянта від керування 06 березня 2026 р. транспортним засобом та передачі цього автомобіля для керування іншій особі. Однак у протоколі зазначено, що документи не вилучалися, а особу встановлено на підставі посвідчення водія. Також, захисник наголошує, що поліцейськими не були роз`яснені ОСОБА_1 належні йому процесуальні права та обов`язки, а також не було надано змогу скористатися правовою допомогою, погрожуючи при цьому застосуванням сили. До того ж адвокат наголошує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». ОСОБА_2 також зазначає, що відеозапис не є безперервним і послідовним та між фактичним часом подій, програмними даними файлів, часовими маркерами на відео та усними заявами працівника поліції існує очевидна і суттєва невідповідність. Адвокат наголошує, що транспортний засіб є безпосереднім робочим місцем та інструментом виконання військового обов`язку ОСОБА_1 , тому застосування до останнього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами повністю унеможливить виконання ним своїх безпосередніх службових обов`язків як командира взводу зв`язку Збройних Сил України, що в умовах воєнного стану та перебування підрозділу в зоні активних бойових дій завдасть суттєвої шкоди обороноздатності військової частини НОМЕР_3 й виконанню завдань із захисту територіальної цілісності України.

У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Ільїн О.В. не з`явилися.

20 липня 2026 р. захисник Ільїн О.В. надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 .

За такого апеляційний суд з урахуванням положень частини 1 статті 268, частини 6 статті 294 КУпАП, вважав за можливе розглядати справу у відсутність цих осіб.

Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП - відмова особи, яка протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, і яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що вони ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.

За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно з ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарг.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі – Правила), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п.2.5 ПДР і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульований також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі – Порядок).

Так, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналогічні положення викладені у п. 2 Порядку.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не визнавав під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, заперечення щодо цього викладені також в апеляційній скарзі.

Однак, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №607947, який складений 06 березня 2026 р. о 18 год. 29 хв., згідно якого 06 березня 2026 р. о 17:06 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan X-TRAIL», номерний знак НОМЕР_2 , на 117 км автодороги М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» біля с.Сеньчине Миколаївського району Миколаївської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився. Правопорушення вчинено водієм повторно протягом року (протокол ЕПР1№242555 від 09 лютого 2025 р.)

Від ознайомлення з вказаним протоколом, від його підписання та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що поліцейський зазначив у протоколі;

- змістом відеозапису з місця події з нагрудних реєстраторів працівників поліції та відеореєстратора, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і якими зафіксовані усі викладені в протоколі серії ЕПР1 №607947 від 06 березня 2026 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Так, відеозапис починається з того, як поліцейські їдуть за транспортним засобом «Nissan X-TRAIL», номерний знак НОМЕР_2 , після чого поліцейський автомобіль під`їжджає до цього автомобіля, який вже зупинився на узбіччі, з місця водія виходить чоловік. Далі з відеозапису вбачається, як цей чоловік сидить вже на пасажирському сидінні та спілкується з поліцейськими. Поліцейські оголошують причини зупинки транспортного засобу, а саме порушення п.2.9б Правил (неувімкнення покажчика повороту під час з`їзду на узбіччя), а також повідомляють чоловіку, що у нього виявленні ознаки алкогольного сп`яніння, перелічують, які саме, та пропонують пройти йому огляд на місці зупинки або в медичному закладі, а також просять надати документи, які посвідчують особу, на що водій, яким виявився ОСОБА_1 , відповідає «я пасажир», «на підставі чого», «просто стояв». Далі поліцейські надають можливість водієві переглянути відеозапис на підтвердження того, що саме він був за кермом зупиненого транспортного засобу, але ОСОБА_1 відповів, що він стояв. Потім ОСОБА_1 повідомляє, що викликав та чекає адвоката. Поліцейський неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, на що водій остаточно відмовляється. Після перевірки водія по базі даних поліції виявляється, що ОСОБА_1 вже позбавлений водійських прав за ч. 1 ст.130 КУпАП. Далі поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема також за ч.2 ст.122, ч.4 ст. 126 КУпАП та ознайомлюють з їх змістом ОСОБА_1 ;

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №607940 від 06 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особо, яка позбавлена права такого керування (а.с. 4);

- змістом постанови серії ЕПР1 №6780707 від 06 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення п.9.2б Правил (а.с. 3);

- змістом постанови Вітовського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме – за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.8);

- рапортом лейтенанта поліції ПОГ СВГ ВП№5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 06 березня 2026 рок (а.с.2).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

За такого, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

За встановлених обставин висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 Правил та абз.3 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп`яніння.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, і такий висновок ґрунтується на наявних у справі доказах, якими підтверджено, що останній вчинивши протягом року правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно протягом року, знову вчинив правопорушення, передбачене зазначеною статтею, - керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп`яніння після.

За такого висновок суду про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в постанові.

Встановлені судом фактичні обставини щодо вчинення правопорушення не спростовані апелянтом, а тому доводи апеляційної скарги відхиляються.

Доводи апеляційної скарги про те, що було порушено порядок огляду ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, на стан алкогольного сп`яніння, який передбачений ст. 266-1 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки положеннями вказаної статті визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Тобто, ст. 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом поза виконання ними обов`язки військової служби або поза перебування на території військових частин.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Наявні у справі докази не підтверджують, що ОСОБА_1 станом на час вчинення правопорушення – о 17 год 06 хвил. 06 березня 2026 року та складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607947 виконував обов`язки військової служби.

Також суд виходить з того, що відповідно ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються, зокрема, забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , відноситься до правопорушень, що стосуються порушення норм і правил забезпечення безпеки дорожнього руху, тому ОСОБА_1 несе відповідальність за його вчинення на загальних підставах.

Як видно з долучених до матеріалів справи відеозаписів з відеореєстраторів та нагрудної камери поліцейського 06 березня 2026 р. під час спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що водій остаточно відмовився, при цьому він не повідомляв, що у цей час виконує обов`язки як військовослужбовцем або пересувається у справах такої служби, від нього не було прохання викликати ВСП. Крім того, він перебував в цивільному одязі, наказу, розпорядження тощо командира військової частини або підрозділу, під безпосереднім керівництвом якого він перебував на той час, про те, що він виконує обов`язки військової служби (завдання) не надав.

Не спростовують обставин і факти, встановлені у постанові Березанського районного суду Миколаївської області про те, що того ж дня, 06 березня 2026 року о 20 год. 45 хвил перебував за місцем розташування військової частини НОМЕР_3 , оскільки зафіксоване у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607947 правопорушення було вчинено до того – 17 год 06 хвил.

Тому апеляційний суд доходить висновку, що працівники поліції правомірно склали протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №607947 від 06 березня 2026 року, а саме за відмову в проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, за правилами, визначеними ст. 266 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Щодо доводів апелянта про небезперервність те непослідовність відеофіксації правопорушення, апеляційний суд зауважує, що фіксація правопорушення ОСОБА_1 була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, а сам - відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.

Також апеляційним судом не приймаються посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, тому що на відеозаписах зафіксовано, що поліцейські неодноразово попереджували водія про неприпустимість керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та на необхідності викликати тверезого водія, на що ОСОБА_1 заперечував, пояснював, що він не був за кермом транспортного засобу, а також те, що зараз підійде водій і вони поїдуть.

Щодо аргументу про незабезпечення ОСОБА_3 поліцейськими права на професійну правничу допомогу.

Так, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 повідомив поліцейських, що викликав адвоката та чекає на нього. Між тим, адвокат на місце події не з`явився, хоча з моменту зупинки автомобілю під керуванням ОСОБА_3 до складання протоколу про адміністративне правопорушення (18 год 29 хвил) минуло майже півтори години. Тому відсутні підстави для висновку, що поліцейські чинили перешкоди у праві ОСОБА_1 скористатися послугами адвоката.

Щодо посилання на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і наявність права на керування транспортним засобом необхідна йому для виконання службових обов`язків..

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ч. 2 ст. 130 КУпАП, є одним з найбільш тяжких порушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не має права при визнанні особи винуватою за ч. 2 ст. 130 КУпАП призначити інше стягнення, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення за таких обставин.

Обраний судом першої інстанції вид стягнення у вигляді штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом відповідає важкості та характеру вчиненого правопорушення. Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме таке стягнення буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Не є підставою для іншого і військова служба ОСОБА_1 .

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Так, у цій справі належними та допустимими доказами доведено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та його відмова від огляду на стан такого сп`яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130КУпАП, доведена сукупністю доказів, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Ільїна Олександра Валерійовича залишити без задоволення, постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна