Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №742/3327/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/712/26

Єдиний унікальний № 742/3327/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від УПП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з матеріалів протоколу - непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 р. о 12 год. 51 хв. в м. Прилуки по вул. Пирятинська, 80 водій ОСОБА_1 , повторно, будучи протягом року притягнутим до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, здійснював керування транспортним засобом ISUZU TFS 87 д.н.з./Locker/, при цьому будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.1 «а» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки та додатково телефонограмою.

З урахуванням положення ст.268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також вимоги ст.277 КУпАП в частині строків розгляду, з огляду на вжиті заходи для належного інформування про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п.2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.

В силу положень ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683671 від 04.06.2026 р., який складено уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, містить опис обставин правопорушення та зазначення вимог ПДР, які були порушені; відеозаписом до даного протоколу, яким безпосередньо зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ISUZU TFS 87 (д.н.з. /Locker/), факт його зупинки працівниками поліції; постановою серії ЕНА №5186596 від 10.07.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП, яка вказує на наявність кваліфікуючої ознаки правопорушення - повторність протягом року; постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зач.2 ст. 130 КУпАП, яка підтверджує юридичний факт позбавлення особи права керування транспортними засобами;довідкою начальника ВАП УПП від 05.06.2026 р., про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія отримував серії НОМЕР_1 від 03.08.2012 р.; довідкою начальника ВАП УПП від 05.06.2026 р. про те, що транспортний засіб ISUZU TFS 87 д.н.з. /Locker/ не зареєстрований на території України.

З переглянутого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 в безпосередньо здійснював керування транспортним засобом ISUZU TFS 87 д.н.з. /Locker/ та на пропозицію інспектора поліції, одразу після зупинки автомобіля під його керуванням, підтвердив відсутність у нього посвідчення, попередньо вилученого у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Тобто, незважаючи на попереднє притягнення до відповідальності за аналогічне правопорушення та усвідомлюючи заборону, встановлену п.2.1 «а» ПДР, ОСОБА_1 свідомо продовжив керування транспортним засобом, не маючи права керування ним, що свідчить про стійке небажання виконувати правила дорожнього руху та зневажливе ставлення до визначених законом обов`язків.

Суд звертає увагу, що на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, а відтак був обізнаний із забороною керування транспортними засобами та правовими наслідками її порушення. Незважаючи на це, він свідомо продовжив керування транспортним засобом за відсутності права керування, що свідчить про умисний характер його дій.

Щодо клопотання ОСОБА_1 стосовно неналежності відеозапису як доказу з підстав відсутності у протоколі про адміністративне правопорушення конкретного найменування технічного засобу, на який здійснювалася фіксація, суд зазначає наступне.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683671 від 04.06.2026 р. у графі доданих до протоколів матеріалів міститься відмітка про долучення відеозапису. Сама по собі відсутність у тексті протоколу буквено-цифрової назви відповідного серійного номера портативного відеореєстратора є суто формальним технічним недоліком оформлення матеріалів, який за наявності самого відеозапису у матеріалах справи не спростовує його автентичності та не позбавляє його статусу належного і допустимого доказу.

Безпосереднім дослідженням відеозапису в судовому засіданні судом встановлено, що фіксовані на ньому події за часом, місцем, учасниками та обставинами повністю відповідають даним, відображеним у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.06.2026 р.

Клопотання ОСОБА_1 про витребування з Управління патрульної поліції в Чернігівській області внутрішніх документів щодо обліку, видачі, використання портативного відеореєстратора, а також процедур копіювання та збереження відеозапису, суд розцінює критично та вважає таким, що не підлягає задоволенню

Зазначені документи не стосуються обставин, які підлягають встановленню під час розгляду справи відповідно до ст. 280 КУпАП. Наданий органом поліції відеозапис безпосередньо досліджено судом у судовому засіданні; будь-яких об`єктивних даних, що свідчили б про його фальсифікацію, монтаж, зміну змісту чи інші обставини, які ставлять під сумнів автентичність та цілісність запису, судом не встановлено, а особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, таких доказів не надано.

Посилання ОСОБА_1 на окремі висновки Верховного Суду суд не приймає до уваги, оскільки наведена практика сформована з урахуванням конкретних фактичних обставин інших справ і не свідчить про безумовну недопустимість відеозапису в даній справі лише через відсутність окремих документів щодо внутрішнього обліку технічного засобу.

Крім того, суд враховує, що предметом розгляду у даній справі є встановлення наявності чи відсутності події адміністративного правопорушення та винності особи, а не перевірка дотримання органом поліції внутрішнього порядку обліку та використання технічних засобів. За відсутності доказів того, що можливі недоліки оформлення внутрішньої документації вплинули на достовірність чи цілісність відеозапису, підстав для витребування запитуваних документів суд не вбачає.

В ході судового розгляду не встановлено незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість надати ОСОБА_1 письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Будь-яких заперечень з приводу складеного ОСОБА_2 не висловлював.

Сам по собі факт незгоди ОСОБА_1 із протоколом про адміністративне правопорушення не спростовує встановлених судом обставин справи, не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення та не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Ключовим аргументом суду є те, що ОСОБА_1 не заперечує сам факт керуваннятранспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, будучи при цьому обізнаним про позбавлення його права керування.

Вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП визначено, що суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При призначенні адміністративного стягнення суд враховує дані про особу правопорушника. Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за ч. 2 ст. 130 та ч. 4 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ст. 35 КУпАП повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню, є обставиною, що обтяжує відповідальність.

Надана ОСОБА_1 довідка з військової частини підтверджує факт перебування останнього на військовій службі. Разом з тим, зазначена обставина не спростовує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та не позбавляє надані органом поліції докази їх належності та допустимості.

Наявність статусу військовослужбовця не передбачає спеціального імунітету від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не звільняє особу від обов`язку неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.

З врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутності обставин, що пом`якшують та наявність обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті з позбавленням права керування транспортним засобом.

Санкцією ч.5 ст.126 КУпАП також передбачено оплатне вилучення транспортного засобу. Враховуючи, що автомобіль ISUZU TFS 87 д.н.з. /Locker/, яким керував ОСОБА_1 , не зареєстрований на території України,підстав для застосування стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу суд не вбачає.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн, оскільки учасниками судового провадження будь-яких інших даних про те, що особа звільнена від сплати судового збору надано не було.

Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.5 ст.126, ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, в сумі 40 800 /сорок тисяч вісімсот/ грн з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 /п`ять/ років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 /шістсот шістдесят п`ять/грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г.Павлов