Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №741/202/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-а/741/10/26

Єдиний унікальний номер 741/202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Ляшка Р.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гордіної Н.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гунька О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до т.в.о. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 січня 2026 року т.в.о. начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 ?ялий, розглянувши матеріли справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , установив, що військовозобов?язаний громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме - правила військового обліку військовозобов?язаних, не виконав вимоги щодо проходження військово - лікарської комісії, чим порушив статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП постановою № 1180 від 22.01.2026 на нього накладено штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. Вважає, що постанова № 1180 від 22.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП т.в.о. начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 ?ялого, не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, винесена з порушенням норм КУпАП та інших нормативних актів, за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до нього відповідачем виконані вимоги ст.ст. 258, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП. Оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Про наявність постанови ОСОБА_1 дізнався 28 січня 2026 року на поштовому відділенні в м. Носівка, коли прийшов отримати посилку.

В мотивувальній частині постанови № 1180 від 22.01.2026 зазначено, що громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме - правила військового обліку військовозобов?язаних, не виконав вимогу щодо проходження військово - лікарської комісії, чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто зазначені ознаки двох окремих адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Разом з тим зазначено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

У постанові № 1180 від 22.01.2026 т.в.о. начальника А. В?ялий посилається на статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в якій передбачені ряд обов?язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Однак, в постанові не заначено, які саме вимоги щодо проходження військово - лікарської комісії, в чому полягають ці вимоги, і якими саме діями чи бездіяльністю вони порушені в постанові не зазначено.

Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 1180 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 22.01.2026 т.в.о. начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_4 ?ялого про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000 грн.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

16 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 подав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є необгрунтованими. Позивач є військовозобов?язаним громадянином України, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» Міністерства оборони України (далі - ЄДРПВР, АТС «Оберіг»), з 17.11.2025 року, перебуває на загальному військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), як такий, який прибув з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання, на підставі абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». ОСОБА_1 є солдатом резерву та потребує проходження базової загальновійськової підготовки. На позивача, повною мірою, поширюються норми Конституції та чинного законодавства України з питань військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, військового обов?язку та військової служби. Позивач, з не відомих відповідачу причин, з дати взяття його на загальний військовий облік, встановленим порядком, не оновив (не уточнив) свої облікові дані (особисто до ТЦК та СП для уточнення (оновлення) облікових даних не прибув, дистанційно, через особистий кабінет військовозобов?язаного в електронному мобільному застосунку «Резерв+» для оновлення даних не звертався, письмових заяв та звернень з метою оновлення (уточнення) облікових даних відповідачу не подавав; медичний огляд позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 не проходив; за направленням на проходження такого медичного огляду до ТЦК та СП не звернувся; самостійно в особистому кабінеті військовозобов?язаного в електронному мобільному застосунку «Резерв+» такого направлення не згенерував). Позивач своїми діями фактично допустив порушення чинних правил військового обліку та обов?язків громадян під час мобілізації, визначених законом. Так, зокрема, позивач проігнорував явку до ТЦК та СП за повістками для уточнення облікових даних та проходження медичного обстеження позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - позаштатна ВЛК). Відповідно до абзацу 16 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, засобами ЄДРПВР відповідачем сформоване повідомлення № E3949269 до територіального підрозділу Національної поліції щодо необхідності адміністративного доставлення позивача до ТЦК та СП для складання на нього, встановленим порядком, протоколу про адміністративне правопорушення та проведення активних дій, визначених правилами військового обліку військовозобов?язаних. 19.01.2026 позивача, в адміністративному порядку, було доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), де на нього, у присутності свідків, був складений адміністративний протокол за ч. 3 ст. 210 КУпАП. При цьому від підпису протоколу, надання письмових пояснень, отримання другого примірника протоколу він відмовився у присутності свідків. Позивача офіційно, у присутності свідків, було повідомлено про дату, місце та час розгляду адміністративної справи за фактом вчиненого ним порушення по суті. Одночасно на ім?я позивача, засобами ЄДРПВР, було згенероване направлення на проходження позаштатно ВЛК для визначення придатності позивача до військової служби за станом здоров?я на базі КНП «Чернігівська міська лікарня № 3» Чернігівської міської ради, про що його було інформовано особисто в присутності свідків. 22.01.2026 адміністративну справу стосовно позивача, порушену за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідачем було розглянуто по суті, без участі позивача, який на розгляд справи особисто не прибув, клопотань про перенесення розгляду справи на інший час не подав, про причини свого неприбуття не повідомив. За результатами розгляду адміністративної справи ухвалена постанова № 1180 від 22.01.2026. Про ухвалене рішення позивача повідомлено встановленим порядком. Зазначив, що на день подання відзиву, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, позивач не є порушником правил військового обліку. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, у порядку та у спосіб, що визначені законом.

У судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву у повному обсязі, просив її задовольнити. Вказав, що 19 січня 2026 року його доставили працівники поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де у приміщенні завдали тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Після чого його примусово було доставлено до м. Чернігів для повторного проходження ВЛК, однак у проходженні ВЛК йому було відмовлено, оскільки ним раніше було прйдено комісію та був відповідний висновок. У закладі у м. Чернігів, куди його було доставлено, його утримували добу, як повідомили, щоб посидів, поміркував. Наступного дня, 20.01.2026 о 18 год. 00 хв. його відпустили за територію ІНФОРМАЦІЯ_5 . Жодної відмови від проходження ВЛК він не підписував та будь-яких документів йому не надавали. 21 січня 2026 року він звернувся до лікарні у м. Носівка, де зафіксовано тілесні ушкодження завдані йому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Направлення на проходження ВЛК він не отримував, жодних документів при ньому працівники ТЦК та СП не складали. Адресу у м. Чернігові, куди його возили працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 він не пам?ятає, але точно може сказати, що це не проспект Грушевського Михайла, 170.

Представник позивача адвокат Гунько О.Ю. у судовому засіданні підтримав позовну заяву, просив позовні вимоги задовольнити. Зазначив, що події та обставини зазначені у постанові не відповідають дійсності та хронології складення. Відповідно змісту протокол № 1180 про адміністративне правопорушення від 19.01.2026 щодо ОСОБА_1 , останній у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме - правила військового обліку військовозобов?язаних, не виконав вимоги щодо проходження ВЛК о 13 год. 45 хв., при цьому відповідно довідки про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 доставлено 19.01.2026 о 13 год. 52 хв. Таким чином, ОСОБА_1 доставлено у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 після того, як було складено протокол у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, направлення щодо визначення придатності до військової служби щодо ОСОБА_1 датоване 20.01.2026, а порушення відповідно протоколу 19.01.2026, що є взаємосуперечливими. ОСОБА_1 06.11.2025 проходив ВЛК, а отже не порушував законодавство. Через 2 дні після того, як видано направлення для проходження ВЛК, було винесено постанову №1180 від 22.01.2026 щодо ОСОБА_1 , при цьому визначено час для проходження ВЛК від 4 до 6 діб, а саме для проходження медичного огляду не більше 4-х діб та від 1-3 діб для проходження лабораторних досліджень. 2 дні, які визначені для проходження ВЛК та після яких складено постанову не відповідає встановленим термінам. У направленні для визначення придатності до військової служби щодо ОСОБА_1 від 20.01.2026 не вказано на який час необхідно прибути останньому для проходження ВЛК. Наявні взаємовиключні документи, а саме картка медичного обстеження та медичного огляду від 06.11.2025 щодо ОСОБА_1 про проходження ВЛК та постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, від 22.01.2026, відповідно змісту якої ОСОБА_1 не виконав вимоги щодо проходження ВЛК.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з?явився, через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву у якій просив розглядати справу без участі представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач т.в.о. начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлявся, відзиву на позов не подав, заяв та клопотань від нього не надходило.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22 січня 2026 року т.в.о. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесена постанова № 1180 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП. Зазначеною постановою встановлено, що військовозобов?язаний громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме - правила військового обліку військовозобов?язаних, не виконав вимоги щодо проходження військово-лікарської комісії, чим порушив порушив ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб?єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суб?єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події правопорушення та вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що підтверджуються наявними доказами.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

За ч. 3 ст. 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Приміткою до ст. 210 КУпАП вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Вказана норма є бланкетною (відсильною), оскільки при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які регулють та визначають правила військового обліку в умовах особливого періоду, воєнного стану в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України № 64/2022 та № 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов?язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов?язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов?язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, згідно абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов?язані з?являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов?язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов?язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов?язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов?язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За правилами ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і зобов`язаний був з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не виконав вимоги щодо проходження ВЛК, відсутні будь-які докази на підтвердження повідомлення про необхідність проходження ВЛК.

Матеріали справи містять копію картки обстеження та медичного огляду військовозобов?язаного для визначення ступеню придатності для військової служби від 06.11.2025 щодо ОСОБА_1 підписану членами ВЛК та секретарем ВЛК ОСОБА_6 з печаткою позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , що свідчить про проходження ОСОБА_1 ВЛК.

Разом з тим відповідачем було надано суду копію картки обстеження та медичного огляду військовозобов?язаного ОСОБА_1 без дати, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 проходив обстеження спеціалістами 07.11.2025, при цьому жодних висновків, результатів проходження, повідомлення про подальше проходження медичного обстеження матеріали справи не містять.

З інформації від т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 №4В/2/713 від 13.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 19.01.2026 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 поліцією, де на нього було складено протокол та визначено термін проходження ВЛК, видана повістка на прибуття 24.02.2026. При цьому, у протоколі № 1180 про адміністративне правопорушення від 19.01.2026 щодо ОСОБА_1 відсутня будь-яка інформація, щодо встановленого терміну проходження ВЛК останнім, отримання будь-яких повідомлень чи повісток ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Слушним є зауваження представника позивача адвоката Гунька О.Ю., щодо розбіжностей у часі зазначеного у документах, що свідчить про невідповідність дій та обставин. Згідно з змістом протоколу № 1180 про адміністративне правопорушення від 19.01.2026 щодо ОСОБА_1 , останній у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме - правила військового обліку військовозобов?язаних, не виконав вимоги щодо проходження ВЛК о 13 год. 45 хв. При цьому, відповідно довідки про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 доставлено 19.01.2026 о 13 год. 52 хв., а отже ОСОБА_1 доставлено у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 після того, як було складено протокол у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на порушення ОСОБА_1 вимог щодо проходження ВЛК.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб?єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, серед іншого, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, не встановлено та не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб?єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп. підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст. ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до т.в.о. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову № 1180 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 22 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять ) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 липня 2026 року.

Суддя Р.С. Ляшко