Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №734/2074/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2074/26

Провадження № 3/734/1254/26

ПОСТАНОВА

іменем України

23 липня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участю: секретаря судових засідань Ієвлевої О.В., захисника Трофімової Г.М., розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

09.05.2026 о 23 год. 17 хв. в с. Кіпті, траса М-01 Київ – Чернігів - Нові Яриловичі, 98 км., громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mercedes-Benz С220 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія, проводився по місцю зупинки за допомогою приладу «Драгер» ARLM-0398, проба позитивна 1,61‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Особа. яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні адвокат Трофімова Ганна Миколаївна просила закрити провадження в справі. При цьому стороною захисту було подано письмове клопотання, у якому зазначено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції був зупинений незаконно, під час спілкування конкретно не повідомили ознаки алкогольного сп`яніння та не конкретно зазначили їх у протоколі, ОСОБА_1 перед пропозицією пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер не роз`яснили. Також звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, відтак, працівники поліції проводячи огляд останнього, який має спеціальний статус, на стан сп`яніння, без залучення працівників ВСП, порушили процедуру такого огляду. Відтак, проведений огляд є недопустимим, що є підставою для закриття провадження в справі. Крім цього, адвокат звертає увагу, що мундштук до Драгеру обирав сам працівник поліції, останнім не з`ясовано, чи минув 20-ти хвилинний інтервал після прийому ОСОБА_1 їжі, напоїв, паління або використання речовин, які впливають на результат тестування. Перед тестуванням нульовий забір повітря на приладі Драгер не проводився. ОСОБА_1 після проведеного огляду самостійно не висловлювався з його згодою. Також, працівниками поліції не пропонувалося пройти альтернативний огляд у закладі охорони здоров`я. У направленні на огляд зазначено, що огляд не проводився, хоча насправді був проведений. У направленні гне зазначено результат огляду та номер приладу. Роздруківка з приладу Драгер має неякісну копію.

Дослідивши безпосередньо матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена в судовому засіданні.

Так, пунктом 2.9 «а» ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

В той же час, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 09.05.2026 о 23 год. 17 хв. в с. Кіпті, траса М-01 Київ – Чернігів - Нові Яриловичі, 98 км., громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mercedes-Benz С220 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія, проводився по місцю зупинки за допомогою приладу «Драгер» ARLM-0398, проба позитивна 1,61‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції). У протоколі, в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначено: «Згоден з порушенням»;

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , згідно з яким огляд проводився за допомогою приладу Драгер ARLM-0398 у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, Результат огляду – 1.61 ‰;

- даними роздруківки тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , проведеного за допомогою приладу Драгер ARLM-0398 від 09.05.2026 № 2060, результат позитивний – 1.61 ‰;

- даними довідки ВАП УПП в Чернігівській області від 11.05.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 26.05.2017 року;

- відеозаписом боді-камер поліцейських, з яких вбачається, як працівники поліції зупиняють автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів поліцейський запитує у останнього, чи вживав той алкогольні напої. ОСОБА_1 відповідає, що ні. Поліцейський називає ознаки алкогольного сп`яніння, які виявив у останнього: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, після чого пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погоджується, пояснює, що вживав пиво, та намагається домовитися з поліцейським щодо не складання протоколу. Перед проходженням огляду поліцейський передає запечатаний мундштук від алкотестера ОСОБА_1 , щоб той впевнився у цілісності упаковки. ОСОБА_1 повертає мундштук, який потів вставляється в алкотестер. ОСОБА_1 продуває «Драгер». Результат позитивний - 1.61 ‰. На питання поліцейського, чи згоден ОСОБА_1 з результатом, останній відповідає, що так. В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння в графі з результатом згоден, ОСОБА_1 також ставить свій підпис. Після цього працівник поліції складає відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, який потім оголошується останньому. Під час ознайомлення з протоколом, ОСОБА_1 власноруч у ньому зазначає, що з порушенням згоден.

Заслухавши захисника, дослідивши вказані матеріали, в тому числі зміст протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності доводять винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9. «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Під час розгляду справи судом з`ясовано обставини вчиненого правопорушення на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту не надано.

В даній справі, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння був проведений за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатору ALKOTEST 7510 ARLM-0398, який станом на час скоєння адміністративного правопорушення наявний у Державному реєстрі медичної техніки і виробів медичного призначення Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров`я, тобто дозволений до використання МОЗ.

Відповідно до п. 13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить 1 рік. З роздруківки результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу ALKOTEST 7510 ARLM-0398 від 09.05.2026 видно, що останнє калібрування вказаного приладу відбулось 24.03.2025, тобто в межах встановленого міжповірочного інтервалу.

Таким чином, підстав недовіряти показам газоаналізатору ALKOTEST 7510 ARLM-0398 немає, як і немає підстав для визнання неналежним доказом роздруківку до з даного приладу з результатом проведеного за його допомогою тесту на стан сп`яніння ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що поліцейським під час збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення було застосовано належну процедуру з дозволеним спеціальним технічним засобом, висновок якого є належним та допустимим доказом.

Дії працівників поліції при огляді ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння відповідають вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735.

Слід зазначити, що підставою для висловлення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння стало суб`єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп`яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, ознак алкогольного сп`яніння.

Долучені до протоколу відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи захисника про те, що працівники поліції не мали права здійснювати огляд, так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем, - є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У відповідності до ст. 255 КУпАП уповноваженою особою для складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП є органи Національної поліції.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Однак, належність транспортного засобу, яким пересувався ОСОБА_1 до військових транспортних засобів судом не встановлена.

Інші доводи сторони захисту суд до уваги не бере, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими під час судового засідання доказами та не впливають на суть вчиненого адміністративного правопорушення. Суд зауважує, що ОСОБА_1 на питання поліцейського, чи згоден він з результатом огляду, без вагань відповів: «Так». Крім цього, ОСОБА_1 у протоколі власноруч зазначив, що з протоколом згоден.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд, дотримуючись вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП вважає за необхідне призначити його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665, 60 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, 266, 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд –

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави грошові кошти в розмірі 665 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307,308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2026 року.

Суддя