Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №750/2165/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2165/26

Провадження № 2/750/1817/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Суконнова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

у квітні 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі – Відповідач) заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101715474696986 від 12.05.2024 у розмірі 100000 грн та судового збору.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що між сторонами 12.05.2024 укладено кредитний договір № АВН0СТ155101715474696986, відповідно до умов якого Банк надав Відповідачу кредит в сумі 100 000 грн, строком на 12 місяці, зі сплатою процентів у розмірі 55,00% щорічно. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно з умовами договору. У зв`язку з невиконанням Відповідачем умов за кредитним договором станом на 19.12.2025 остання має заборгованість в розмірі 152968 грн 81 коп., яка складається з наступного: 100000 грн - заборгованість за кредитом; 33016 грн 36 коп. - заборгованість по відсоткам; 19952 грн 45 коп. – заборгованість за пенею, яку Позивач просить стягнути.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2026, визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник Позивача у своєму позові просив справу розглядати без його участі, проти ухвалення заочного рішення він не заперечує.

В підготовче засідання Відповідач, будучим належним чином повідомленою про розгляд справи рекомендованим листом, не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладено судом на 25.05.2026.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання Відповідач, будучим належним чином повідомленим про розгляд справи рекомендованим листом, не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12 травня 2024 року Відповідач звернувся до АТ «Акцент-Банк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», та своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір між ним та банком про надання банківських послуг.

12 травня 2024 року Відповідач підписав простим електронним підписом заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101715474696986, згідно якої отримав кредит у розмірі 100 000 грн., строком на 12 місяці. Сторони також погодили, що ця заява складена в електронній формі та підписується клієнтом цифровим власноручним підписом або простим/удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку.

Згідно до п. 6 Заяви про надання послуги «Швидка готівка», за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 55% річних.

Розмір щомісячного платежу 11072,13 грн. (п. 7 Заяви про надання послуги «Швидка готівка»).

Того ж дня, Відповідач підписав простим електронним підписом паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка».

Відповідно до меморіального ордеру №TR.36202092.15815.65455 від 12.05.2024 АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором № АВН0СТ155101715474696986 від 12.05.2024 виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 100 000 грн., відповідно до умов договору.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором він виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач станом на 19.12.2025 має заборгованість по кредиту в розмірі 152968 грн 81 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 100000 грн, заборгованості за процентами – 33016 грн 36 коп., заборгованості за пенею - 19952 грн 45 коп.

Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт користування Відповідачем кредитними коштами підтверджується наданою Позивачем випискою по картці.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, Відповідач суду не надала.

За вказаних обставин, оскільки відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконувала, суд знаходить підстави для стягнення з Відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами, що становить 133016 грн 36 коп.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.

Пунктом 12 заяви передбачено, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, нарахування АТ «Акцент–Банк» штрафних санкцій у сумі 19952,45 грн є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення залишку непогашеної Відповідачем суми (тіла) кредиту та відсотків у розмірі 133016 грн 36 коп.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково (86,96%), тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судовий збір у розмірі 2315 грн 22 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 263, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ: 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101715474696986 від 12.05.2024 у розмірі 133016 (сто тридцять три тисячі шістнадцять) гривень 36 копійок.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» у відшкодування сплаченого судового збору 2315 (дві тисячі триста п`ятнадцять) гривень 22 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Олег КОСЕНКО