Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №750/5378/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5378/26

Провадження № 2/750/2921/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради, у якому просить визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_4 , який не мав власної сім`ї та з 1979 року рахується наймачем квартири

АДРЕСА_1 . Вона підтримувала добрі сімейні стосунки з братом, інколи навіть сплачувала комунальні послуги за квартиру брата. За життя її брат не зареєстрував своє право власності на вказану квартиру у встановленому законом порядку.

Позивач після смерті брата бажає прийняти спадщину, однак не може реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, у зв`язку з чим вона змушена звертатися з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.05.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

02.06.2026 представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витребувати у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Фефелової Ю.К. копії матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити додатковий строк для подання доказу - відповіді з відділу квартирного обліку та приватизації Чернігівської міської ради щодо приватизації спірної квартири.

У своєму відзиві представник відповідача посилається на відсутність у справі постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У випадку не набуття спадкодавцем за життя в установленому законом порядку права на відповідне житлове приміщення (зокрема, шляхом приватизації) суд може визнати за позивачем право власності на відповідне майно в порядку спадкування виключно в тому разі, коли спадкоємець за життя звернувся до органів приватизації з належно оформленою заявою -тобто, якщо процедура приватизації квартири розпочата.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.06.2026 закрите підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та призначено справу до судового розгляду. Одночасно з цим судом витребувано у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Фефелової Ю.К. копії матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено представнику відповідача додатковий строк для подання документів з Відділу квартирного обліку та приватизації Чернігівської міської ради щодо приватизації житла за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.07.2026 було відмовлено представнику позивача у відкладенні судового засідання з метою надання додаткового часу для надання постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зважаючи на те, що ЦПК передбачені терміни подання доказів і позивачу надавався достатній час для подання всіх необхідних доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, з наведених у позовній заяві підстав та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 23 березня 1979 року ОСОБА_4 вселився до квартири АДРЕСА_1 на підставі ордера № 2440 від 23.03.1979, виданого на його ім`я Виконавчим комітетом Новозаводської районної ради депутатів трудящих міста Чернігова.

Як вбачається з копії особового рахунку на зазначену квартиру, до дня своєї смерті ОСОБА_4 був її єдиним наймачем. Інші особи у спірній квартирі зареєстровані не були та до особового рахунку як члени сім`ї наймача не включалися.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 11 жовтня 2025 року Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено актовий запис № 208.

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Фефеловою Ю.К. заведено спадкову справу № 75134278, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою померлого, у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 матеріалами справи не встановлено.

Згідно з листом Відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради № 1396/2026/1-10 від 02 червня 2026 року інформація щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 відсутня; у журналах реєстрації пакетів документів, поданих громадянами для приватизації житла, відсутні будь-які записи щодо зазначеної квартири.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається виключно у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, предметом спадкування можуть бути лише ті цивільні права, які виникли у спадкодавця за життя відповідно до вимог закону.

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 користувався квартирою АДРЕСА_1 як наймач на підставі ордера від 23 березня 1979 року. Право приватної власності на зазначене житло ним за життя оформлено не було.

За змістом частин першої та третьої статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правовідносини щодо передачі квартир державного та комунального житлового фонду у приватну власність громадян регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII (далі Закону України № 2482-XII).

Відповідно до ст.1 Закону України № 2482-XII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом статей 3, 5, 8 Закону України № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), стосовно якої вирішується питання про передачу у власність.

Правовою природою приватизації державного та комунального житлового фонду є безоплатне відчуження житла із державної або комунальної власності у приватну власність громадянина у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». До завершення цієї процедури особа залишається лише наймачем житлового приміщення, а тому не набуває права приватної власності, яке могло б увійти до складу спадщини.

Як роз`яснив Пленуму Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно

оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або

власника державного чи громадського (щодо громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду,

однак вона не була розглянута в установлений строк або в її

задоволенні було незаконно відмовлено при наявності підстав і

відсутності заборон для передачі квартири у власність наймачеві.

У разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на квартиру.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 175/4089/18 та від 16 вересня 2021 року у справі № 208/1866/19

Таким чином, саме по собі проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 , його багаторічне користування цим житлом, наявність ордера, статусу наймача чи сплата житлово-комунальних послуг не породжують виникнення права приватної власності на квартиру та не свідчать про початок процедури приватизації.

Як встановлено судом, листом Відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради підтверджено відсутність будь-яких відомостей щодо приватизації спірної квартири та відсутність у журналах реєстрації документів записів про звернення ОСОБА_4 із заявою про приватизацію.

Матеріали спадкової справи також не містять доказів подання спадкодавцем заяви до органу приватизації, формування приватизаційної справи, прийняття будь-яких рішень органом приватизації або вчинення інших юридично значимих дій, які свідчили б про початок процедури приватизації.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведених процесуальних приписів, саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Однак жодного належного та допустимого доказу того, що спадкодавець реалізував своє право на приватизацію у встановленому законом порядку, суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що за життя спадкодавець не приватизував квартиру АДРЕСА_1 та не розпочав процедуру приватизації цієї квартири, а відтак до складу спадщини не перейшло ані право власності на спірну квартиру, ані право на завершення її приватизації. Відповідно, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірне житло в порядку спадкування.

У зв`язку з викладеним заявлені позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру в порядку спадкування є необґрунтованими, не підтверджуються належними і допустимими доказами та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на квартиру

АДРЕСА_1 , в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Чернігівська міська рада, адреса: м. Чернігів, вул. Магістрацька, 7, 14000, код ЄДРПОУ 34339125.

Представник відповідача: Мурзенок Кристина Володимирівна, м. Чернігів, вул. Магістрацька, 7, 14000, РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Р.Г. Григор`єв