Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №954/2768/25 — Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/2768/25

Номер провадження 2/954/229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Посохіної О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в селищі Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоолександрівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем померлої є позивач, який подав заяву про прийняття спадщини. Після звернення до нотаріальної контори у встановлений законом строк, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на житловий будинок з підстав відсутності правовстановлюючого документа на право приватної власності на житловий будинок на ім`я матері та не проведення первісної реєстрації права власності на будинок. Будинок був збудований матір`ю та введений в експлуатацію у 1975 році. За життя померла не оформила в бюро технічної інвентаризації документ про право власності на будинок. Отримати зараз правовстановлюючий документ в позасудовому порядку неможливо, так як власник будинку помер, тому й успадкувати будинок без належних правовстановлюючих документів позивач не може. У зв`язку з цим, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивач не з`явився, подав письмову заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не прибув, подав письмову заяву про розгляд справи у відсутності відповідача та про визнання позовних вимог.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , будинок має загальну площу 69,7 кв.м, в тому числі житлову 45,1 кв.м., рік будівництва 1975.

Для підтвердження права власності на вказаний будинок позивач подав до суду: технічний паспорт на житловий будинок, складений 16.02.2022 року; виписку з погосподарських книг від 13.08.2025 року із додатками.

Згідно даних з погосподарської книги за 1991-1995рр., особовий рахунок № НОМЕР_1 , власником будинку (головою домоволодіння) по АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_3 .

Згідно даних з погосподарської книги за 1995-2000рр., особовий рахунок № НОМЕР_1 , власником будинку (головою домоволодіння) по АДРЕСА_1 зазначена також ОСОБА_3 . Також зазначена примітка про те, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно даних з погосподарських книг за 2001-2025рр. власником будинку по АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_2 .

Щодо записів у погосподарських книгах, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01 липня 2004 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56; Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим у Міністерства юстиції України від 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. У погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови РадиМіністрів УРСРвід 11березня 1985року №105 у 1985 - 1988 роках, сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Разом з тим, вказана Інструкція не передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь, розташованих у сільській місцевості.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Листом ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.03.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлюється, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Слід відзначити, що погосподарська книга є документом первинного обліку (з 1935 року), що містить дані про власника/голову домогосподарства, характеристику будинку, адресу та земельні ділянки. Виписка з неї може використовуватися як доказ права власності на будинок, побудований до 1992 року.

Суду не надано будь-яких документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданих доказів та копії погосподарських книг власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Однак суду не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт смерті власника будинку - ОСОБА_3 , факт переходу прав власності від померлої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , факт родинних відносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , факт родинних відносин між позивачем і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тощо.

Суд також зазначає, що ухвалою від 02.04.2026 року було визнано обов`язковою явку в підготовче судове засідання позивача ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом. Однак позивачем 15.04.2026 року до суду направлено дві заяви про розгляд справи у його відсутність.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з нормами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У ч. 1 ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає, що стороною позивача не надано жодних належних і допустимих доказів, які були б підставою для задоволення позову і свідчили б про набуття ним права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на законних підставах. Тому у задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Гончаренко