Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №576/452/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/452/26

Провадження № 2/576/436/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І., Гамалій Н.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу№ 576/452/26

за позовомОСОБА_1

до ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

провизнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на майно

учасники справи та представники:

позивачОСОБА_1

представник позивачаадвокат Ліндаєв О.С.

відповідачіне з`явилися

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просить визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 10.03.2013 між нею та відповідачами, та визнати за нею право власності на цю квартиру.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 10.03.2013 між нею та відповідачами укладено усний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . На підтвердження укладення вищевказаного правочину відповідачами видано їй письмову розписку, з якої вбачається, що позивач в повному обсязі провела з ними розрахунок за продану квартиру, відповідачі передали їй ключі, оригінали правовстановлюючих документів та технічної документації на квартиру. Крім того, виконуючи досягнуті між ними усні домовленості щодо укладення договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, 13.03.2013 відповідачі надали згоду на реєстрацію її місця проживання у цій квартирі. В квартирі також зареєстровані брат позивача ОСОБА_8 та мати позивача ОСОБА_9 . Таким чином, відповідачі, отримавши повну суму вартості квартири, передали її позивачу у користування та фактичне володіння.

Під час проведення розрахунку за вищевказане майно сторони усно домовились, що договір буде негайно нотаріально посвідчений або на вимогу позивача з покладенням на неї зобов`язання щодо повідомлення відповідачів про місце, день та час вчинення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, після того, як тільки вона збере необхідні кошти для його оформлення, так як за домовленістю, саме на неї було покладено обов`язок стовідсоткової оплати податків і зборів з продажу квартири та нотаріальних послуг.

З того часу ОСОБА_1 неодноразово повідомляла відповідачів як усно так і письмово про необхідність вчинення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, але станом на даний час договір нотаріально не посвідчений. А відповідачі ухиляються від взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з цим позовом.

Відповідачі своїм правом надати відзиви не скористались. Разом із цим відповідач ОСОБА_3 надав письмові пояснення, у яких проти задоволення позову не заперечував, повідомив, що на початку 2013 року між відповідачами та позивачем було досягнуто усної домовленості щодо укладення договору купівлі-продажу належної їм на підставі права власності квартири АДРЕСА_2 за ціною 1 000 доларів США.

Вони домовились, що позивач сплачує їм обумовлену між ними вартість квартири та бере на себе всі витрати на укладення договору купівлі-продажу: повністю сплачує за свій рахунок послуги нотаріуса, всі види податків та зборів, а за необхідності і за збір та виготовлення документів, які будуть необхідними для вчинення правочину.

На підтвердження вищевказаної домовленості позивач десь наприкінці лютого 2013 року передала усім їм завдаток за квартиру в розмірі 600 доларів США, про що вони всі спільно написали їй відповідну розписку.

10.03.2013 позивач передала їм іншу частину грошових коштів за квартиру в розмірі 400 доларів США, чим повністю сплатила їм її вартість, про що вони написали їй нову розписку на 1000 доларів США, а попередню розписку знищили, та фактично передали квартиру у користування позивачу, передали їй всі оригінали документів на квартиру, та надали згоду на реєстрацію її місця проживання в ній.

Після оплати повної вартості квартири. Позивач попросила у них ще часу на зібрання коштів. Необхідних для її нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, на що вони не заперечували.

На даний час відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 проживають у місті Глухові, ОСОБА_4 перебуває в лавах ЗСУ, ОСОБА_6 перебуває за межами України і термін його повернення невідомий, з ОСОБА_5 зв`язки втрачено і її місцезнаходження невідомо (а.с. 80-81).

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 надали ідентичні за текстом письмові пояснення (а.с. 82-83, 84-85).

Ухвалою судді від 11.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

15.06.2026 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що у 2013 році у неї не було коштів, щоб оформити нотаріально квартиру, а також не було часу, бо вона тоді тільки народила сина. Через рік вона телефонувала відповідачам, але не вдалося їх зібрати, а потім було не до того. Чи цілий будинок зараз, вона не знає.

Представник позивача, позовні вимоги позивача з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала. Також повідомила, що ОСОБА_5 це була її невістка, колишня дружина ОСОБА_4 , ще у 2002 році виїхала до Закарпаття, з тих пір спілкування з нею немає, і вони не знають де вона. Коли продавали квартиру її вже давно не було. Хто за неї розписався у розписці не знає. ОСОБА_6 проживає за кордоном. До нотаріуса не ходили, бо позивач купила квартиру та жила в ній у селі, а відповідачі у місті, і ніхто їм претензій не пред`являв, вона купила квартиру вона і повинна до нотаріуса йти.

Відповідач ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Відомості про останнє відоме або інше місце його проживання, роботи тощо відсутні. У зв`язку із цим повідомлення цього відповідача про час та місце розгляду справи здійснювалось через оголошення на офіційному веб порталі «Судова влада». Також судом установлено, що відповідач ОСОБА_4 проходить військову службу. Телефоном повідомив, що служить, позов визнає, про зупинення не клопотав.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась. Відомості про останнє відоме або інше місце її проживання, роботи тощо відсутні. У зв`язку із цим повідомлення цього відповідача про час та місце розгляду справи здійснювалось через оголошення на офіційному веб порталі «Судова влада».

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився. Копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками суд надіслав за місцем реєстрації відповідача. Однак, конверт був повернутий відправнику з поміткою працівника поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідач ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Присутні в підготовчому судовому засіданні відповідачі повідомили, що в подальшому в розгляді справи участі приймати не будуть. На розгляд справи не з`явились.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, безпосередньо дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 грудня 2000 року Глухівською райдержадміністрацією, квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності гр. ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в ідеальній частці по 1/6 кожному. Свідоцтво видане у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно з розпорядженням органу приватизації від 15 грудня 2000 року. Загальна площа квартири становить 73,9 кв. м. Реєстраційним написом на правовстановлюючому документі підтверджено, що зазначена в цьому документі квартира зареєстрована Глухівським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в ідеальній частці по 1/6 кожному. Записаний в реєстрову книгу № 1, стор. 80, за реєстровим № 56 (а.с. 9).

Із технічного паспорта на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , який виготовлений 20.12.2000 Глухівським МБТІ, квартира АДРЕСА_2 , зареєстрований Глухівським МБТІ на праві приватної, спільної, сумісної (або часткової) власності на підставі «Свідоцтва про право власності на житло» і записаний в реєстрову книгу за № 56. Спірна квартира має житлову площу 44,8 кв.м, загальну площу 73,9 кв.м (а.с. 10-11).

Разом із цим, позивач надала оригінал розписки: «Розписка 10 березня 2013 с. Вільна Слобода Я, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , уклали з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усний договір купівлі-продажу належної нам в рівних частинах квартири АДРЕСА_2 та в рахунок її продажу отримали від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову сумму в розмірі 1 000 доларів США. у зв`язку з чим передали їй ключі від вхідних дверей квартири оригінал технічного паспорту та оригінал свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_2 (підпис) ОСОБА_3 (підпис) ОСОБА_4 (підпис) ОСОБА_5 (підпис) ОСОБА_6 (підпис) ОСОБА_7 (підпис)» (а.с. 8).

Рішенням п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області № 944 від 16.12.2022 «Про перейменування назв геонімів населених пунктів Есманьської селищної ради» вулиця Гагаріна перейменована на вулицю Садову (а.с. 25).

Відповідно до довідки Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області ОСОБА_1 , 1987 р.н., дійсно зареєстрована з 13.03.2013 та проживала до 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22).

З копії квитанції на оплату послуг енергопостачання та акту звірки взаєморозрахунків слідує, що ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» та ОСОБА_1 уклали договір № 252018521 від 01.01.2019 про постачання електроенергії за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20, 21).

Згідно довідок Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області ОСОБА_8 , 1992 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23); ОСОБА_9 , 1964 р.н., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та проживала за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 24).

Також позивач надала суду листи-запрошення, з яких вбачається, що у грудні 2021 року та у липні 2022 року запрошувала відповідачів прибути 27.01.2022 о 12-00 год та 14.08.2022 о 12-00 год відповідно до приватного нотаріуса Заруби Н.В. для укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної квартири. У першому листі вказано, що усі відповідачі отримали його 20.12.2021, поряд з прізвищами кожного з них наявні підписи. У другому листі вказано, що він отриманий 12.07.2022, підписи наявні поряд з прізвищами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Також наявна приписка про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали лист для передачі іншим співвласникам (а.с. 16-17, 18-19).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частини першої статті 4, статей 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

При вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними, зокрема і в порядку статті 220 ЦК України, суду слід з`ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню; з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення; чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений (постанова ВС (КГС) від 22 жовтня 2019 року, справа № 909/68/18).

Дослідженням змісту розписки від 10.03.2013 встановлено, що відповідачі підтверджують факт укладення усного договору купівлі-продажу належної їм в рівних частинах квартири АДРЕСА_2 , отримання ними від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 000 доларів США в рахунок продажу квартири, передачу ключів від вхідних дверей, технічного паспорта, свідоцтва про право власності на квартиру.

Отже, до предмета доказування у цій справі входять не лише факти виконання умов договору та ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, але й дослідження відповідності такого договору загальним вимогам чинності правочину.

Згідно зі статтею 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до частини другої статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Положеннями статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( стаття 627 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною третьою статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України, стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої-другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Істотними умовами договору є предмет, вартість та строк дії. Якщо продавець і покупець їх не узгодять, договір буде вважатися недійсним.

Предметом договору можуть виступати будівля, споруда, квартира, нежитлове приміщення, а також інше нерухоме майно (ст. 656 ЦК України).

В договорі повинна бути вказана така інформація: місцезнаходження нерухомості; адреса нерухомого майна; призначення об`єкту нерухомості; площа нерухомого майна; інші параметри, що дозволяють однозначно визначити предмет договору.

Ціна нерухомості в договорі визначається сторонами угоди (ст. 691 ЦК України). Покупець повинен сплатити за нерухомість вказану в договорі ціну, після прийняття нерухомості, якщо інше не встановлено договором (ст. 692 ЦК України).

Також істотними умовами вважаються такі умови, на яких наполягає хоча б одна зі сторін договору (ст. 638 ЦК України). Тобто сторони можуть самостійно визначати умови договору, які не повинні суперечити законодавству.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (див. постанову Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17).

Згідно з абзацом першим частини першої, частин другої та третьої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Формальна визначеність процедур із вчинення нотаріальних дій є фундаментом забезпечення публічної достовірності самого факту укладення нотаріально посвідченого договору та його змісту.

При цьому нотаріальне посвідчення правочину може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 ЦК України (частина третя статті 209 ЦК України) (окрема ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 688/4803/18 (провадження № 61-19086св19). До таких вимог відноситься й дотримання форми правочину, встановленої законом.

Тобто нотаріальне посвідчення є наступним і фінальним етапом офіційного фіксування вже вираженої волі сторін після узгодження ними всіх необхідних умов, з якими закон пов`язує чинність (укладеність) правочину.

Отже, за відсутності письмової форми договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, такий договір не підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, правовий наслідок, передбачений частиною першою статті 220 ЦК України, а саме недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору у виді нікчемності такого правочину, застосовується лише щодо правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 цього Кодексу, зокрема й щодо його форми, що передбачає його підписання сторонами.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких письмових доказів укладення договору купівлі-продажу спірного будинку позивачем надано не було. При цьому надана позивачем розписка, хоча і містить відомості про досягнення сторонами домовленості щодо адреси предмету договору та ціни її продажу, однак, є документом, що підтверджує лише факт передачі грошових коштів (боргове зобов`язання), але не замінює собою письмову форму договору купівлі-продажу, у якому мають бути визначені всі істотні умови (предмет, ціна, площа).

Верховний Суд неодноразово вказував, що розписка, яка не містить точних даних про об`єкт (адреса, площа та інше) та суму, не свідчить про укладення договору (Постанова Верховного Суду від 07.06.2022 року у справі № 179/9/21 «надана позивачем розписка від 20 березня 2020 року про отримання грошових коштів за будинок (місцезнаходження, адреса, призначення об`єкту нерухомості, площа нерухомого майна та інші параметри, що дозволяють однозначно визначити предмет договору не зазначені) не свідчить про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу відповідно до вимог статей 638, 655 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати вказану розписку договором купівлі-продажу. При цьому апеляційним судом вказано на те, що між сторонами відсутній договір купівлі-продажу навіть у простій письмовій формі, а є лише розписка, яка не породжує для сторін прав і обов`язків, про отримання грошових коштів відповідачкою»).

Крім цього, викликає сумнів дата написання розписки. Так, у ній вказано, що відповідачі «є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Однак, Шосткинський район утворений 19 липня 2020 року згідно із Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні. До його складу увійшли: Шосткинська, Глухівська, Середино-Будська, Хутір-Михайлівська міські, Есманьська, Зноб-Новгородська, Свеська, Шалигинська, Ямпільська селищні та Березівська сільська територіальні громади.Тобто, Глухівський район був ліквідований, а його територія в результаті адміністративно-територіальної реформи увійшла до складу укрупненого Шосткинського району Сумської області лише у 2020 році, тобто через сім років після складення розписки.

Також слід зазначити, що хоча закон не забороняє скласти одну спільну розписку від імені шістьох продавців, але з обов`язковою умовою: кожен з них повинен власноруч написати текст розписки або хоча б чітко зазначити від руки свої дані та поставити особистий підпис. Тобто, кожен із шести продавців мав самостійно вписати своє ПІБ, паспортні дані, суму, яку особисто отримав, та поставити підпис. Однак, весь текст розписки та прізвища, ім`я, по батькові всіх продавців під розпискою написані лише однією особою, при цьому ніяких паспортних даних та суми, яку особисто отримав кожний продавець, не зазначено. Особи продавців та покупця ніким не перевірені, не встановлені, а дійсність їх підписів не засвідчені ніким.

Водночас відповідач ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні повідомила, що зв`язок із ОСОБА_5 , яка є одним із співвласників спірної квартири, втрачений ще у 2002 році, тобто більш ніж за 10 років до написання розписки, і з тих пір родина не обізнана про її долю, але хто поставив підпис замість ОСОБА_5 у розписці ОСОБА_2 не знає. За таких умов, ураховуючи те, що відомості про відповідача ОСОБА_5 обмежені її прізвищем, ім`ям та по батькові, її виклик в судове засідання здійснювався через оголошення на сайті, і це не призвело до реальної участі відповідача у розгляді справи, то дійсна воля відповідача ОСОБА_5 на продаж належної їй частки спірної квартири залишилась недоведеною.

Разом із цим позивач не довела факту ухилення відповідачами від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що 2013 році не мала коштів, щоб оформити нотаріально квартиру, а також не мала часу, бо тоді тільки народила сина. Через рік телефонувала відповідачам, але не вдалося їх зібрати, а потім було не до того. Вказані позивачем причини не свідчать про ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору, але свідчать про свідоме рішення позивача не посвідчувати договір у встановленому законом порядку.

Запрошення відповідачів для нотаріального посвідчення договору в 2021-2022 роках самі по собі без установлення причин неприбуття сторін договору до нотаріуса також не свідчать про ухилення усіх відповідачів від такого посвідчення. Тим більше, що лист за 12.07.2022 отримали троє з шести відповідачів, і докази його передачі іншим власникам відсутні.

Одноразове неприбуття всіх співвласників до нотаріуса через тривалий проміжок часу після фактичного продажу квартири у 2013 році не свідчить про ухилення ними від нотаріального посвідчення договору як на момент його укладення, так і протягом усіх років. Служба в ЗСУ, переїзд до іншої країни та втрата спілкування з одним із членів родини вочевидь викликані життєвими обставинами, у тому числі запровадженням воєнного стану на території України, і не направлені на ухилення від нотаріального посвідчення договору.

Разом із цим, не зважаючи на значні зміни у житті сторін, вони не втратили можливості посвідчити договір купівлі-продажу квартири нотаріально.

Одночасно суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Таким чином, позивач не надала суду достовірних, достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 23 липня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко