Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №380/12475/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 рокусправа № 380/12475/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, в якій просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.09.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №76494831;

зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП №76494831;

зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах відновленого виконавчого провадження ВП№76494831 вчинити всі передбачені законом дії, спрямовані на перевірку фактичного повного виконання рішення у справі №380/3425/24 та на його примусове виконання, зокрема витребування у боржника первині документи, що підтверджують реальне нарахування та виплату коштів позивачу, а за відсутності такого підтвердження-продовжити примусове виконання у спосіб та порядку, визначених Законом України “Про виконавче провадження”.

В обґрунтування позову позивач посилається на неправомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №380/3425/24, станом на день подання позову залишається невиконаним. Позивач вважає, що державний виконавець не вжив достатніх заходів для виконання рішення суду, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.09.2025 №76494831 та відновити виконавче провадження №76494831.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст.287 КАС України.

Окрім того, ухвалою суду від 22.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. в обґрунтування якого вказує, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №76494831 з примусового виконання виконавчого листа №380/3425/24 від 23.09.2024. Зазначає, що 24.04.2025 на адресу відповідача надійшов лист третьої особи. Згідно вказаного вище листа боржник повідомив, що за результатами проведеного розрахунку індексації грошового забезпечення за період, визначений рішенням Львівського окружного адміністративного суду, із застосуванням січня 2008 року як базового місяця встановлено відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 . Крім того, 07.05.2025 до відповідача надійшла заява стягувача про долучення розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 24.05.2020. 04.08.2025 державним виконавцем направлено боржнику вимогу щодо повідомлення про стан виконання виконавчого документа і зобов`язання надати підтверджуючі документи. На адресу відповідача 02.09.2025 надійшла відповідь боржника, відповідно до якої вимоги виконавчого документа виконано у повному обсязі, що підтверджується наданими документами. 24 вересня 2025 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Оскільки рішення суду виконано третьою особою в повному обсязі, підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №76494831 від 24.09.2025 та задоволення позовних вимог не вбачає. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що предметом справи є не бухгалтерська ревізія чи встановлення судом точного розміру боргу, а правомірність дій виконавця. Суд має оцінити, чи існували на момент закриття провадження беззаперечні докази фактичного виконання рішення в повному обсязі. Матеріали провадження містять лише листування та внутрішні розрахунки зацікавленої сторони (боржника). У справі повністю відсутні первинні докази реального руху коштів (платіжні доручення/інструкції, казначейські підтвердження, банківські виписки). Власні розрахунки військової частини прямо підтверджують суперечність: обчислена сума індексації за період становить 76 547,81 грн, а фактично виплачено лише 64,00 грн. Математична різниця складає 76 483,81 грн. Боржник вивів нульовий залишок до виплати за рахунок графі “Розмір збільшення премії з ЦДГВ” (125 615,92 грн). Позивач вказує, що відповідно до Порядку №1078, зростання доходу за рахунок премій без підвищення тарифних ставок/окладів не зменшує і не скасовує суму індексації. Державний виконавець проігнорував обов`язки, визначені ст. 18, 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, не здійснив реальної перевірки виконання, не накладав штрафів за невиконання та не звернувся до суду за роз`ясненням, хоча мав на це право. Позивач посилається на практику Верховного Суду, де зазначено, що закриття провадження без реального виконання рішення є незаконним.

Представником третьої особи подано пояснення, які містять заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Військовою частиною НОМЕР_1 повідомляє, що вжила всіх заходів необхідних для виконання рішення в повному обсязі та існують об`єктивні причини, які не залежали від волевиявлення військової частини. Нарахування індексації ОСОБА_1 за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 на виконання рішення суду у справі №380/3425/24 від 07.08.2024 здійснювалось у відповідності положень частини п`ятої статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та абзаців 9-11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 року №1078. Розрахунок індексації за період вказаний у рішенні Львівського окружного адміністративного суду за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням січня 2008 року, показав відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 . Рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/3425/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 було добровільно виконано судове рішення та повідомлено і надіслано розрахунок державному виконавцю Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в рамках виконавчого провадження № 76494831 для відома та прийняття рішення. У зв`язку із чим вважає рішення суду виконаним у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем подано письмові пояснення на пояснення третьої особи, в яких зазначив, що саме по собі складення боржником внутрішнього розрахунку не є виконанням судового рішення. Судове рішення може вважатися виконаним лише тоді, коли досягнуто результату, визначеного його резолютивною частиною, тобто коли індексацію не лише формально перераховано, а фактично виплачено стягувачу. Суд прямо визначив спосіб відновлення порушеного права: нарахувати та виплатити індексацію за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу. Третя особа, посилаючись на власний розрахунок про відсутність заборгованості, фактично намагається поставити під сумнів обов`язковість судового рішення та замінити його виконання власним адміністративним висновком. Боржник не має права самостійно тлумачити рішення суду таким чином, щоб його виконання призводило до нульового результату або до відсутності реальної виплати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №380/3425/24, яке набрало законної сили 09 вересня 2024 року, зокрема:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 військова частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог – відмовлено.

23 вересня 2024 року позивачу видано виконавчий лист по справі № 380/3425/24, який 30.10.2024 пред`явлено до виконання до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановою старшого державного виконавця Лабою Я.М. 07.11.2024 відкрито виконавче провадження №76494831 з примусового виконання виконавчого листа №380/3425/24 в частині, що стосується зобов`язального характеру.

07.03.2025 державним виконавцем надіслано військовій частині НОМЕР_1 вимогу про надання інформації щодо виконання вимог виконавчого листа №380/3425/24 від 23.09.2024, в саме чи нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

Листом від 31.03.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що розрахунок індексації за період вказаний у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №380/3425/24 за період з 14.04.2016 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року, показав відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 .

07.05.2025 ОСОБА_1 подано заяву про невиконання боржником рішення суду та долучено розрахунок виплати індексації грошового забезпечення в період з 14.04.2016 по 24.05.2020.

04.08.2025 державним виконавцем надіслано військовій частині НОМЕР_1 вимогу про надання інформації щодо виконання вимог виконавчого листа №380/3425/24 від 23.09.2024, в саме чи нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. У випадку виконання виконавчого листа №380/3425/24 від 23.09.2024 надати підтвердження такого виконання. У випадку невиконання надати пояснення щодо поважних причин невиконання вимог виконавчого документа.

Листом від 14.08.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування індексації ОСОБА_1 за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 на виконання рішення суду у справі №380/3425/25 від 07.08.2024 здійснювалось у відповідності положень частини 5 статті 4 Закону України Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та абзаців 9-11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 року №1078. Додано розрахунок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

З огляду на вказаний лист, 24 вересня 2025 року, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76494831.

Вважаючи винесення постанови про закінчення вищезазначеного виконавчого провадження передчасною та такою, що винесена за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно статті 39, статті 40, статті 41 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9).

У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Відповідно до статті 63 Закону України “Про виконавче провадження”, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз наведених вище норм закону дозволяє зробити висновок, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе виключно у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено зі змісту матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №76494831 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду, виданого 23.09.2025 у справі №380/3425/24, про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

Водночас при цьому, державний виконавець зобов`язаний вживати усіх заходів, необхідних для своєчасного виконання судового рішення в повному обсязі. Для досягнення цієї мети наділений широким обсягом повноважень, в тому числі витребовувати у боржника належні та достатні докази на підтвердження факту виконання вимог виконавчого документа, а також застосовувати штрафні санкції у випадку, якщо боржник не виконує рішення без поважних причин.

У постановах Верховного Суду від 13 грудня 2022 року у справі №340/5200/21, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020 сформовано висновок, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Отже відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.

Так, 24 вересня 2025 року, старшим державним виконавцем Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лабою Я.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76494831, якою встановлено, що згідно листа Військової частини НОМЕР_1 №50/13-5856-2025 від 14.08.2025 вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, що підтверджується розрахунком нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018.

Як видно з Розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018, у відповідності до абзаців абзаців 9-11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 року №1078 ОСОБА_1 (ІПН – НОМЕР_2 ) згідно ухвали суду справа №380/3425/24 від 07.08.2024, долученого до листа про виконання судового рішення, загальна сума нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення становить 64,00 грн.

У графі “розмір індексації”, яка наявна у вищевказаному розрахунку, розмір індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), становить 76547,81 грн.

Кінцевий підсумок “До виплати” - 0,00 грн, перекривши індексацію сумою “збільшення премії” (125 615,92 грн).

Зазначений розрахунок індексації грошового забезпечення прямо суперечить абзацу п`ятому пункту 5 Порядку № 1078, який встановлює імперативне правило:

“У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру”.

Суд наголошує, що у спірний період (з 14.04.2016 по 28.02.2018) посадові оклади військовослужбовців на загальнодержавному рівні не змінювалися, оскільки діяла Постанова КМУ №1294. Відповідно, базовим місяцем для розрахунку індексації залишався січень 2008 року. Премії, надбавки за особливості сили, таємність чи кваліфікацію є змінними (динамічними) додатковими видами грошового забезпечення. Їх збільшення чи зменшення жодним чином не впливає на розмір базового окладу та не має права підміняти суму індексації іншими складовими заробітної плати.

Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що державний виконавець “не є фінансовим ревізором і не повинен втручатися в розрахунки”, оскільки Закон №1404-VIII покладає на виконавця обов`язок перевірити, чи відбулася дія, визначена виконавчим листом (нарахування + виплата). Якщо з наданого боржником документа очевидно випливає арифметичне та правове протиріччя (нараховано 76547,81 грн, виплачено 64 грн, до виплати -0), виконавець повинен був витребувати належні докази та роз`яснення, а за їх відсутності - продовжувати заходи примусового виконання, а не закінчувати виконавче провадження.

Таким чином, рішення суду у справі №380/3425/24 щодо нарахування та виплати індексації фактично залишилось невиконаним.

Тобто, закінчення виконавчого провадження №76494831 старшим державним виконавцем Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лабою Я.М. здійснено без отримання, перевірки відповідних доказів на підтвердження факту виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/3425/24. Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.

Також, суд враховує, що матеріали справи не містять (та відповідачем до суду також не надано) доказів вчинення державним виконавцем всіх вичерпних заходів з метою перевірки реального виконання рішення суду у справі №380/3425/24 у повному обсязі, що в свою чергу, свідчить про невжиття державним виконавцем всіх вичерпних заходів з метою реального виконання рішення суду у повному обсязі та вказує на передчасність висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження №76494831 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.

Таким чином, з огляду на вказане, з метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №76494831 від 24 вересня 2025 року, оскільки остання прийнята передчасно й за відсутності повного виконання судового рішення.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 41 Закону №1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи вищезазначене, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тягне за собою обов`язок державного виконавця відновити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що державним виконавцем у встановлений законом строк не будуть вчинені дії, визначені статтею 41 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині зобов`язання відповідача відновити провадження та наявність підстав про задоволення позовних вимог шляхом скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №76494831 від 24 вересня 2025 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не проводиться розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського відділу державної служби у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лаби Ярослава Михайловича про закінчення виконавчого провадження №76494831 від 24.09.2025.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна