Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №380/11180/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 рокусправа № 380/11180/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

встановив:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, оформлене Витягом з протоколу №12 від 01 квітня 2026 року, в частині відмови у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пролонгацію дії контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу від 06.12.2022 понад встановлені строки на період дії воєнного стану;

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він уклав строковий контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України з 06.12.2022 до 06.12.2025.

У зв`язку із відсутністю наміру продовжувати військову службу після закінчення строку дії контракту, позивач, 31.03.2026, подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач також зазначає, що командування військової частини НОМЕР_4 не виконало обов`язку, передбаченого пунктом 4 контракту, щодо повідомлення позивача не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту про бажання або небажання укладати з ним новий контракт.

Відповідач у задоволені рапорту на звільнення позивача відмовив, у зв`язку з тим, що рапорт поданий не за 3 (три) місяці до закінчення строку дії контракту. Також відповідач прийняв рішення про продовження дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Позивач зазначив, що відсутність рапорту військовослужбовця за три місяці до закінчення строку контракту про бажання продовжувати службу свідчить про відсутність такого бажання.

Також позивач зауважив, що момент подання рапорту (після закінчення строку контракту 06.12.2025) не впливає на наявність у позивача права на звільнення за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки підпункт «ж» не встановлює пресічного строку для подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з військової служби; відсутність рапорту позивача про бажання продовжувати службу, поданого за 3 (три) місяці до закінчення строку Контракту, навпаки, додатково підтверджує відсутність у позивача волевиявлення на продовження військової служби.

Крім того, позивач наголосив, що спірне рішення відповідача про продовження контракту прийнято через 3 (три) місяці і 26 (двадцять шість) днів після спливу строку дії контракту, що суперечить змісту контракту.

Просить позов задовольнити

Ухвалою від 05.06.2026 відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив, що протягом установленого тримісячного строку, а також протягом усього часу до дня закінчення строку контракту, 06 грудня 2025 року, жодного рапорту, заяви, доповідної записки або будь-якого іншого письмового волевиявлення про небажання продовжувати службу від позивача до командування військової частини НОМЕР_1 НГ України не надходило.

Відповідач наголосив, що рапорт про звільнення подано позивачем лише 31 березня 2026 року - тобто через 3 (три) місяці і 25 (двадцять п`ять) днів після закінчення строку контракту, і через 6 (шість) місяців і 25 (двадцять п`ять) днів після спливу тримісячного строку попередження, передбаченого пунктом 4 Контракту. Таким чином, як вважає відповідач, позивач порушив порядок звернення із рапортом, визначений положенням №1153/2008.

Відповідач ствердив, що підпункт «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, запроваджений Законом України №3633-IX від 11.04.2024 (набрав чинності 18.05.2024) закріплює матеріально-правову підставу звільнення та визначає, за наявності якої сукупності обставин контракт може бути припинений. Водночас зазначена норма не містить жодного положення, яке б скасовувало, замінювало або обмежувало процедурний порядок подання рапорту, визначений Положенням №1153/2008 та умовами контракту. Матеріальна підстава і процедура її реалізації - це різні правові категорії. Наявність підстави для звільнення ще не означає автоматичного виникнення у командира зобов`язання видати наказ до того, як встановлену процедуру дотримано.

Відповідач наголосив, що відповідач, при прийнятті рішення в частині продовження контракту, виходив, зокрема, з положень пункту 2 частини 8 статті 23 Закону №2232-XII, згідно з якими (…)Під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону (…)

Відповідач усвідомлює, що зазначена норма містить пряме застереження щодо випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, до якого належить і підпункт «ж». Разом з тим, як переконаний відповідач, застосування командуванням пункту 2 частини 8 статті 23 Закону №2232-XII відбувалося добросовісно, в межах повноважень і у відповідь на рапорт, поданий поза встановленим строком.

Просить у позові відмовити.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач ще раз наголосив, що пункт 4 контракту встановлює двосторонній обов`язок повідомлення про припинення чи продовження служби. При цьому відповідач такого обов`язку не виконав.

Тому, на думку позивача, відповідач не може посилатися на нібито порушення позивачем тримісячного строку як на підставу відмови у звільненні. Інші арґументи позивача, як і покликання на судову практику є аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд установив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.12.2022, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні уклав Контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу із Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі також Контракт) та був зарахований до списків військової частини на посаді - стрілець 3 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної)..

Згідно з пунктом 3 Контракту, він є строковим та укладений за погодженням сторін на 3 (три) роки, тобто з 06.12.2022 року до 06.12.2025 рік.

Пунктом 4 Контракту визначено, що сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт, а зміни та доповнення до контракту вносяться лише за згодою сторін у письмовій формі і не можуть суперечити законодавству.

31.03.2026 позивач звернувся до відповідача по команді із рапортом про звільнення зі служби у зв`язку із закінченням строку дії Контракту, а саме на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

01.04.2026 року атестаційна комісія військової частини НОМЕР_1 , затверджена т.в.о. командира, розглянула зазначений рапорт та прийняла рішення про відмову у звільненні позивача.

Підставою для відмови у звільненні позивача стало те, що рапорт поданий не за три місяці до закінчення строку дії Контракту, що суперечить пункту 4 Контракту та встановленому порядку звільнення. Рішення оформлене Витягом з протоколу №12. Голосування: «за» - 0, «проти» - 13.

Цим же рішенням відповідач продовжив Контракт понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Позивач не погодився з означеним рішенням відповідача, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі також Закон №2232-ХІІ) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Спір у цій справі стосується відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби відповідно до підпункту "ж" пункту 3 (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з підстав не подання позивачем рапорту за три місяці до закінчення Контракту, як того вимагає пункт 4 Контракту, викладена у рішенні атестаційної комісії від 01.04.2026.

Пунктом 2 частини 8 статті 23 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на дату подання рапорту) визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на дату подання рапорту) визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

З аналізу наведених норм суд висновує, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на дату подання рапорту) виникає за наявності таких умов:

1) укладання контракту під час дії воєнного стану;

2) закінчення строку дії такого контракту;

3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Суд звертає увагу на те, що проходження військової служби громадянами здійснюється як Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок", так і Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі також Положення).

Відповідно до пункту 27 Положення військовослужбовці укладають новий контракт про проходження військової служби у разі: закінчення строку дії попереднього контракту про проходження військової служби.

Частиною 4 статті 23 Закону №2232-XII (як в редакції на момент підписання контракту, так і на сьогоднішній день), під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Тобто, законодавець встановлює обов`язкові умови для продовження строку проходження військової служби:

укладення нового контракту;

бажання військовослужбовця продовжити військову службу.

Пунктом 26 Положення передбачено, що (…)Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.(…)

Як встановив суд, строк дії Контракту від 06.12.2022 закінчився 06.12.2025; позивач виявив небажання укладати новий контракт, про що повідомив відповідача рапортом по команді, поданим 31.03.2026, але з порушенням строку, встановленого пунктом 4 Контракту.

Після цього, розглянувши рапорт позивача, 01.04.2026, відповідач відмовив позивачу у звільненні зі служби через порушення позивачем строку повідомлення про небажання продовжити службу встановленого пунктом 4 Контракту.

При цьому, цим же рішенням відповідач продовжив строк дії Контракту понад строки на період дії воєнного стану.

Відповідно до пунктів 24-25 Положення про проходження про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, (…)Новий контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня, наступного за днем закінчення строку дії попереднього контракту, за винятком військовослужбовців, у яких дія контракту про проходження військової служби продовжена в особливий період. Про дату набрання чинності контрактом, а також про продовження строку контракту у першому і другому його примірниках робиться відповідний запис, який засвідчується підписом командира (начальника) військової частини та скріплюється відповідною гербовою печаткою. (…)

Як встановив суд, позивач не відноситься до військовослужбовців, у яких дія контракту про проходження військової служби продовжена в особливий період, відповідного запису у Контракті про дату набрання чинності новим контрактом чи про його продовження з 07.12.2026 не вчинено.

Отже, зі спірного рішення суд висновує, що станом на день звернення позивача з рапортом про звільнення зі служби, 31.03.2026, з позивачем не було укладено як нового Контракту, як того вимагає частина 4 статті 23 Закону №2232-XII та пункт 24-27 Положення, відповідно і не було відповідного наказу відповідача по особовому складу про зарахування позивача до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.

Таким чином, з урахуванням пункту 4 Контракту, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка не є спірною, але яка виявилася у неприйнятті відповідачем рішення про укладення нового Контракту, не мала наслідком автоматичного продовження строку військової служби позивача. Зазначене не передбачено жодним нормативним актом.

Таким чином, позивач має право на звільнення зі служби за підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він й реалізував, звернувшись із рапортом, у зв`язку із відсутністю на день подання позивачем рапорту, нового контракту та наказу по особовому складу про зарахування позивача до списків особового складу Збройних Сил України та призначення його на відповідну посаду чи продовження військової служби.

У цьому випадку, порушення позивачем строку звернення до відповідачем із рапортом урівноважене бездіяльністю відповідача щодо не укладення з позивачем нового контракту станом на день звернення 31.03.2026 з рапортом по команді.

Враховуючи зазначене, суд висновує про протиправність спірного рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у звільненні зі служби та про його скасування.

Стосовно способу захисту прав позивача, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд з метою повного захисту таких прав, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 31.03.2026 та прийняти рішення щодо його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає розподілу.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, оформлене Витягом з протоколу №12 від 01 квітня 2026 року, в частині відмови у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пролонгацію дії контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу від 06.12.2022 понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 31.03.2026 та прийняти рішення щодо його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.07.2026

Суддя Лунь З.І.