Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №380/9725/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 рокусправа № 380/9725/26

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025, оформленої листом №609/5595 від 23.04.2026;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років.

Вказує, що за час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях, отримав вибухову травму, після чого перебував на стаціонарному лікуванні, а 26.12.2024 визнаний непридатним до військової служби. Наголошує, що йому встановлено ІІІ групу інвалідності (причина інвалідності: поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини).

При цьому позивач звертає увагу, що підставою визнання його непридатним до військової служби та звільнення з неї став стан його здоров`я через отримане поранення.

Позивач вказує, що під час несення військової служби він не притягався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи зазначене, позивач переконаний, що він має право на додаткову грошову винагороду до 1 млн. грн.

Відповідач відмовив позивачу в отриманні одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025, з тих підстав, що позивач не належить до переліку осіб які мають право на виплату, оскільки був звільнений з військової служби 26.12.2024 року. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.06.2026 суд постановив призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відповідач не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності у позивача виникнення права на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень у зв`язку із звільненням із військової служби 26.12.2024 року (до набрання чинності Постанови КМУ №153), а відтак і обов`язку відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу.

Відповідач наголошує, що Постанова №153 не поширюється на правовідносини, що існували між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 в період проходження ним військової служби та перебування у списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 06.09.2023 до 26.12.2024.

У поданій відповіді на відзив позивач стверджує, що єдиною причиною, через яку позивач не перебував на військовій службі станом на 13.02.2025, стали обставини, що виникли незалежно від його волі та були безпосереднім наслідком виконання ним конституційного обов`язку із захисту Батьківщини.

Отже, на думку позивача, відсутність у нього статусу військовослужбовця на момент набрання чинності Постановою №153, була безпосереднім наслідком отриманого під час виконання бойових завдань поранення та прийнятого уповноваженими органами рішення про його непридатність до військової служби. Після звільнення із зазначених підстав, позивач був юридично та фактично позбавлений можливості продовжувати військову службу, а тому не міг вплинути на ці обставини або усунути їх. Просить позов задовольнити.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив проти позову заперечив з тих же підстав, що викладені у його відзиві. Просить у позові відмовити.

Суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, протягом всього періоду служби був особою рядового складу Збройних Сил України до набрання чинності Постанови № 153 (13.02.2025), а саме: 30.06.2023 року прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану у віці до 25 років (на момент укладення контракту було 19 повних років),

Позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що зумовлено отриманням 05.07.2024 року травм, поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини та підтверджується, зокрема, Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №609/4270 від 02.04.2025 року та Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №192/304 від 15.10.2024 року.

Позивач за час служби не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, а також до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) та на дату звернення щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем, оскільки 26.12.2024 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я на підставі постанови ВЛК про непридатність до військової служби, після чого отримав ІІІ групу інвалідності (причина інвалідності: поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини) та набув статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, що виключало можливість подальшого проходження військової служби позивачем з незалежних від нього обставин.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII(далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №453 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі- Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); (абзац 3)

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи постанови №153 встановлюють обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми):

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) - до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64;

4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) (абз. 2 п. 4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз. 4 п. 4).

У подальшому Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення №999/уд), відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Дорученням № 999/уд визначено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

26.12.2024 року солдата ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) відповідно до підпункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №385 від 26.12.2024 року.

Отже, оскільки станом на 13.02.2025, день набрання чинності Постановою №153, позивач не проходив військову службу, відтак була відсутня одна з обов`язкових умов, необхідних для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаною Постановою.

Інших умов, за яких може бути застосована Постанова №153, як-то: неможливість продовження служби за станом здоров`я, законодавство України не передбачає.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат, зважаючи на звільнення позивача від їх сплати, відповідно до ст.ст.132-139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.07.2026.

Суддя Лунь З.І.