Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 21 липня 2026 р.
Справа: №320/7462/25
Суддя: Дудін С.О.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2026 року м. Київ справа №320/7462/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області від 30.07.2024 №1669-22744/М-02/8-1000/24 про відмову в поновленні пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неотриманням пенсійної справи з документами про те, що позивачу було припинено виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації;
- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії по втраті годувальника позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що проживаючи на території Автономної Республіки Крим, вона з 2009 року отримувала пенсію по втраті годувальника за свого померлого чоловіка. Позивач пояснила, що після окупації АР Криму в 2014 році їй було припинено виплату пенсії.
Позивач зазначила, що у 2024 році вона звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою щодо поновлення виплати пенсії по втраті годувальника, проте, відповідачем було прийнято рішення про відмову в поновленні пенсії, мотивоване необхідністю отримання пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення рф.
Незгода позивача з відмовою у поновленні виплати пенсії слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області.
Відповідач стверджує, що відсутність можливості зробити запит пенсійної справи до рф свідчить про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не було надано документів, які підтверджують відсутність у неї громадянства держави-окупанта, документи щодо відмови у виплаті їй пенсії органами пенсійного забезпечення рф.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
у с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.2001.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 22.07.2024 позивач зареєстрована з 22.07.2024 у Київській області, м. Бориспіль.
Позивач зазначила, що проживаючи в Автономній Республіці Крим, отримувала з 2009 року пенсію по втраті годувальника. Після окупації АР Крим в 2014 році їй припинено виплату пенсії.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 30.07.2024 №1669-22744/М-02/8-1000/24 на звернення позивача, зареєстроване 22.07.2024, повідомлено про відсутність можливості надіслати запит на витребування архівної пенсійної справи позивача для поновлення пенсії з огляду на те, що Автономна Республіка Крим належить до анексованої території, у зв`язку з чим доставка поштових відправлень АТ «Укрпошта» до росії припинена.
Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідача у поновленні виплати пенсії, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 часини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За приписами пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-IV в редакції, чинній на дату звернення позивача до ГУ ПФУ у Київській області, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Згідно з частинами першою, другою статті 7 цього Закону для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234, яка була чинною на момент звернення позивача до ГУ ПФУ у Київській області з відповідним запитом про поновлення виплати їй пенсії.
Відповідно до пунктів 1, 4 означеного Порядку цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Суд звертає увагу, що на час звернення до пенсійного органу (липень 2024 року) позивач не проживала на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає у м. Бориспіль Київської області), а тому до неї не застосовуються ні положення частин першої та другої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ні прийнятого на її виконання Порядку №234.
Як вже зазначалося судом, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у статті 49 Закону №1058-IV.
Проте, з матеріалів справи не вбачається про виникнення в межах спірних відносин підстав для припинення виплати пенсії позивачу. Лист-відмова відповідача також не містить жодних посилань на виникнення таких підстав.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача у поновленні виплати пенсії позивачу є протиправною.
Суд наголошує, що відсутність матеріалів пенсійної справи, неможливість направлення до рф запиту щодо витребування такої, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію в Україні.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №320/424/23.
Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території. Втім, оскільки позивач зареєстрована та проживає у Київській області, вона до таких не належить.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17 зазначив, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Суд також зазначає, що наведені у відзиві доводи щодо ненадання позивачем під час звернення до ГУ ПФУ у Київській області доказів відсутності у неї громадянства держави-окупанта, документів щодо відмови у виплаті їй пенсії органами пенсійного забезпечення рф, не були зазначені у листі-відмові в поновленні пенсії. Проте, відсутність таких документів також не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію в Україні.
Так, позивач як громадянка України має право на отримання пенсії, призначеної їй відповідно до законодавства України. Наявність у позивача правових підстав на її отримання не є спірною та не заперечується відповідачем.
Разом з тим, її конституційне право на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження її пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті їй пенсії.
Інших підстав для відмови позивачу у поновленні нарахування та виплати пенсії матеріали справи не містять.
Конституційним Судом України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку відмова у поновленні позивачу виплати пенсії фактично призвела до втручання у право її власності, і таке втручання не було законним.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 30.07.2024 №1669-22744/М-02/8-1000/24 про відмову в поновленні пенсії по втраті годувальника.
Разом з тим, судом установлено, що документ від 30.07.2024 №1669-22744/М-02/8-1000/24 за своєю формою та змістом є листом-відповіддю на звернення позивача, а не рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначеним листом відповідач повідомив позивача про відмову у поновленні виплати пенсії із наведенням відповідних мотивів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування саме відмови ГУ ПФУ у Київській області у поновленні виплати пенсії, оформленої листом від 30.07.2024 №1669-22744/М-02/8-1000/24.
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: поновити виплату пенсії позивачу з дати звернення 22.07.2024.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлену листом від 30.07.2024 №1669-22744/М-02/8-1000/24, про відмову у поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити нарахування та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з дати звернення - 22.07.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua