Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №320/31757/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року справа №320/31757/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України (в редакції позовної заяви від 25.08.2025, а.с. 209-215), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахувань окремих періодів служби до вислуги років, оформленим Протоколом №2 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років від 18.03.2025 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахувань окремих періодів служби до вислуги років повторно розглянути матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 25.02.2025 подав заяву за вхідним №290 до Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України в особі зазначеної Комісії про надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як такому, що дійсно в період з 01.02.2025 по 03.02.2025 брав безпосередню участь в антитерористичній операції або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дергачівській МТГР Харківської області, виконував бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_1 .

25.03.2025 позивач отримав результати розгляду його заяви разом із супровідним листом від 21.03.2025 №220/13/213. На думку позивача, Комісія безпідставно відмовила у присвоєнні статусу учасника бойових дій, оскільки навела помилкові правові висновки щодо його статусу та неправильно застосувала норми матеріального права.

Позивач вказує, що на розгляд Комісії ним було надано комплект документів, які підтверджують виконання ним завдань у складі Сил та засобів ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у період з 01.02.2025 по 03.02.2025, а саме: довідки командира в/ч НОМЕР_1 від 14.02.2025 №1423 та від 15.02.2025 №1444; посвідчення про відрядження від 28.01.2025 №172/1; витяг з бойового розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №БР-ОСУВ/15/438/дск. ОКП від 31.01.2025; витяги з Журналу ведення оперативної обстановки ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (підг. №313/1033 т/х від 02.02.2025 та №313/1080 т/х від 03.02.2025); витяги з наказів Командира ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 02.02.2025 №35/дск, від 03.02.2025 №36/дск та від 03.04.2025 №37/дск. На думку позивача, зазначені документи в сукупності підтверджують його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у конкретно визначених районах та у відповідні дати, що відповідає критеріям пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач наголошує, що Комісія у протоколі послалася на зміни, внесені Законом України від 22.05.2018 №2443-VIII, якими з переліку осіб, що визнаються учасниками бойових дій за пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону, виключено "працівників Збройних Сил України". Водночас, за твердженням позивача, такий аргумент є нерелевантним до його правового статусу в спірний період, оскільки позивач виконував обов`язки військової служби, був залучений до виконання бойових завдань, забезпечений зброєю та індивідуальними засобами захисту, що несумісно зі статусом цивільного працівника ЗСУ. З цієї підстави позивач вважає, що Комісія неправильно і формально ототожнила його фактичний статус із категорією "працівник ЗСУ", чим допустила помилку в застосуванні права та неврахування істотних обставин.

На підтвердження свого статусу та особливого правового становища позивач посилається на такі докази: посвідчення генерал-лейтенанта НОМЕР_2 ; документи про військове звання та проходження служби; трудову книжку; контракт з працівником Збройних Сил України від 31.05.2016 та посадову інструкцію від 31.10.2024 №1 дск; довідки про місце роботи та виконувані функції у Центральному науково-дослідному інституті Збройних Сил України, підтверджені витягами з відповідних наказів за 2016-2025 роки; довідку про допуск до державної таємниці за формою 2 від 28.01.2025 №11/23. При цьому позивач окремо зазначає, що його фактична участь в заходах оборони у лютому 2025 року підтверджується довідкою командира в/ч НОМЕР_1 від 14.02.2025 №1423, а наявні накази та бойові розпорядження ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " фіксують включення та виконання ним відповідних завдань.

Позивач звертає увагу суду на наявність у нього посвідчення учасника бойових дій від 13.06.2016 № НОМЕР_3 , посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни від 10.05.2024 № НОМЕР_4 , посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серія НОМЕР_5 від 06.08.2019 та посвідчення інваліда війни № НОМЕР_6 від 23.05.2018, а також статусу військового пенсіонера з 31.12.2014 (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_7 від 24.04.2023, довідка ПФУ від 14.04.2025). На думку позивача, ці документи характеризують тривалий та безперервний зв`язок із військовою службою, а також наявність правового статусу, сумісного з виконанням військових обов`язків у спірний період.

З огляду на необхідність належного правового обґрунтування позиції та відповідно до статті 112 КАС України, представник позивача ініціював науково-правову експертизу у галузі права. За результатами науково-правового висновку від 04.06.2025, виконаного доктором юридичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПрН України, заслуженим юристом України Мироненко Н. М., встановлено, що у період 01.02.2025-03.02.2025 ОСОБА_1 перебував у статусі військовослужбовця та виконував обов`язки військової служби, а покладення бойових завдань, залучення до складу сил та засобів ОСУВ, забезпечення зброєю та засобами індивідуального захисту особи, яка не є військовослужбовцем, чинним законодавством не допускається. Висновок експерта підтверджує, що позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій, оскільки підпадає під дію пункту 19 частини 1 статті 6 Закону.

Позивач стверджує, що Комісія, всупереч вимогам частини 2 статті 2 КАС України щодо законності, обґрунтованості та пропорційності рішень суб`єкта владних повноважень, прийняла спірне рішення без належного врахування усіх обставин справи, цільового призначення наданих їй повноважень та фактичного статусу позивача у спірний період. На переконання позивача, Комісія не забезпечила повноту дослідження поданих доказів, змісту бойових розпоряджень та наказів ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а також не врахувала правову позицію, підтверджену науково-правовим висновком.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, оформлене Витягом з Протоколу №2 від 18.03.2025, яким йому відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, а також зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії повторно розглянути матеріали щодо надання йому статусу учасника бойових дій із урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.08.2025 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Міністерство оборони України зазначає, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх передчасними та необґрунтованими. Передусім відповідач звертає увагу на процесуальні порушення, допущені при поданні позову.

На думку Міністерства оборони, позовна заява не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач визначив відповідачем саме Міністерство оборони України, тоді як позовні вимоги фактично заявлені до Комісії Міністерства оборони України та Головного управління соціальної підтримки. При цьому Головне управління соціальної підтримки не є окремим органом військового управління, уповноваженим приймати рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, а Комісія є колегіальним органом, склад якого затверджується наказом Міністерства оборони. Відповідач наголошує, що позивач не сформулював жодних позовних вимог безпосередньо до Міністерства оборони, не навів обставин та доказів, які б підтверджували необхідність пред`явлення позову саме до цього органу. З огляду на це, Міністерство оборони вважає, що позовна заява має бути залишена без руху відповідно до статті 169 КАС України.

Окремо відповідач зазначає, що позивач вже має статус учасника бойових дій, підтверджений посвідченням від 13.06.2016 № НОМЕР_3 . У позовній заяві позивач не обґрунтовує необхідність повторного надання такого статусу, а всі його доводи зводяться лише до твердження про перебування у відрядженні у лютому 2025 року та виконання функцій військовослужбовця. Міністерство оборони вважає такі твердження хибними, оскільки позивач не надав жодних документів, які підтверджують проходження ним військової служби у спірний період. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що позивач завершив проходження військової служби ще 30.12.2014, після чого обіймав цивільну посаду працівника Збройних Сил України у Центральному науково-дослідному інституті ЗСУ. Відповідач підкреслює, що перебування на цивільній посаді не може бути ототожнене зі статусом військовослужбовця, а отже, не дає підстав для повторного надання статусу учасника бойових дій.

Міністерство оборони також звертає увагу на те, що науково-правовий висновок, наданий позивачем, не може бути належним доказом у справі. На думку відповідача, висновки експерта про виконання позивачем функцій військовослужбовця у лютому 2025 року є припущеннями, які не можуть заміняти собою норми чинного законодавства. Крім того, зазначений висновок не був поданий на розгляд Комісії Міністерства оборони, а тому не може розглядатися як підстава для визнання рішення Комісії протиправним. Відповідач наголошує, що рішення Комісії було ухвалене відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Положення про комісії Міністерства оборони України, затвердженого наказом від 10.11.2022 №369, і ґрунтувалося на відсутності у позивача статусу військовослужбовця у спірний період.

Таким чином, Міністерство оборони України вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач просить суд залишити позовну заяву без руху з огляду на викладені процесуальні порушення, а у разі відмови у задоволенні цього клопотання - відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

03.09.2025 представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи із викликом сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін.

Також 03.09.2025 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач обґрунтовує незгоду з доводами відповідача та наполягає на протиправності оскаржуваного рішення Комісії. Позивач зазначає, що ухвалою суду від 30.07.2025 було відкрито провадження у справі та встановлено строки для подання відзиву і відповіді на нього. Позивач підкреслює, що відзив відповідача був сформований у системі "Електронний суд" 16.08.2025, проте фактично доставлений представнику позивача лише 18.08.2025. Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Таким чином, граничним терміном для подання відповіді на відзив було 25.08.2025, що позивачем дотримано.

Позивач заперечує твердження відповідача про відсутність у нього права на отримання статусу учасника бойових дій, наголошуючи, що рішення Комісії від 18.03.2025, оформлене Витягом з Протоколу №2, є безпідставним, оскільки ним було подано належні документи, які підтверджують виконання ним обов`язків військовослужбовця у період з 01.02.2025 по 03.02.2025. Серед таких документів - довідки командира військової частини НОМЕР_1 , посвідчення про відрядження, витяги з бойового розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", витяги з журналів ведення оперативної обстановки ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а також витяги з наказів командира ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Позивач підкреслює, що оформлення таких документів щодо цивільної особи є неможливим, а отже вони підтверджують його статус військовослужбовця та виконання ним бойових завдань у спірний період.

Позивач звертає увагу, що Комісія, посилаючись на зміни до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", внесені у 2018 році, неправомірно ототожнила його із категорією "працівник Збройних Сил України", наголошуючи, що фактично перебував у статусі військовослужбовця, виконував обов`язки військової служби та мав військове звання генерал-лейтенанта, що підтверджується відповідними посвідченнями та наказами. Таким чином, висновок Комісії про відмову у наданні статусу учасника бойових дій є хибним та суперечить фактичним обставинам.

Позивач також посилається на положення статті 72 КАС України, відповідно до яких доказами у адміністративному судочинстві є будь-які дані, що підтверджують обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Позивач зазначає, що на підтвердження своєї позиції подав науково-правовий висновок від 04.06.2025, складений доктором юридичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПрН України, Заслуженим юристом України Мироненко Н.М. У цьому висновку експерт встановила, що у період з 01.02.2025 по 03.02.2025 ОСОБА_1 перебував у статусі військовослужбовця, виконував обов`язки військової служби та має право на отримання статусу учасника бойових дій. Позивач наголошує, що відповідач безпідставно відкинув цей висновок, не навівши жодних аргументів щодо його недопустимості чи необґрунтованості, а також не спростував його доводів.

Позивач також зазначає, що відповідач порушив вимоги щодо належного надсилання доказів іншій стороні, посилаючись на статтю 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається саме на відповідача. Позивач стверджує, що відповідач не надав належних доказів правомірності свого рішення, не забезпечив їх своєчасного надсилання позивачу та не спростував аргументів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд

в с т а н о в и в:

Генерал-лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має тривалий стаж військової служби в лавах Збройних Сил України (42 роки), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 31.12.2014 (а.с.30).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_8 від 13.06.2016, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 25), інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням інваліда війни № НОМЕР_6 від 13.05.2018 (а.с. 28), особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни № НОМЕР_4 від 13.05.2024 (а.с. 26), учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 1), що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серії НОМЕР_5 від 06.08.2019 (а.с. 27).

25.02.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою (за вхідним №290/убд) про надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як такому, що дійсно в період з 01.02.2025 по 03.02.2025 брав безпосередню участь в антитерористичній операції або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дергачівській МТГР Харківської області, виконував бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_1 , під час відрядження до ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а.с. 188-190).

На підтвердження своїх доводів позивач надав пакет документів, які, на його переконання, підтверджували його участь у заходах оборони України, серед яких:

- довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2025 №1423 (а.с. 191);

- довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2025 №1444 (а.с. 193);

- посвідчення про відрядження від 28.01.2025 №172/1, видане Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України (а.с. 200);

- витяг з бойового розпорядження Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №БР-ОСУВ/15/438/дск. ОКП від 31.01.2025 (а.с. 192);

- витяги з Журналу ведення оперативної обстановки оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підг.№313/1033т/х від 02.02.2025 (а.с. 194) та підг.№313/1080т/х від 03.02.2025 (а.с. 195);

- витяги з наказів Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 02.02.2025 №35/дск (а.с. 196), від 03.02.2025 №36/дск (а.с. 197) та від 04.02.2025 №37/дск (а.с. 198).

Позивач наголошує, що оформлення таких документів щодо цивільної особи є неможливим, а тому такі документи підтверджують його фактичний статус військовослужбовця та виконання ним бойових завдань.

18.03.2025 відбулось засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років.

Відповідно до витягу із Протоколу №2 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років від 18.03.2025 (щодо заяви від 25.02.2025 за вхідним №290) ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.

У витягу із Протоколу №2 від 18.03.2025 зазначено, що позивач перебував у відрядженні в ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 01.02.2025 по 03.02.2025 на посаді провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу прогнозування та менеджменту оборонних ресурсів науково-дослідного управління оборонного менеджменту та розвитку Збройних Сил Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України. Комісія зробила висновок, що позивач є працівником Збройних Сил України, а після внесення змін до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у 2018 році працівники ЗСУ були виключені з переліку осіб, які визнаються учасниками бойових дій (а.с. 12-14).

21.03.2025 Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України направило позивачу лист №220/13/213 (а.с. 11) із повідомленням про результати розгляду заяви позивача, який отримано позивачем 25.03.2025 разом із витягом з Протоколу №2 від 18.03.2025, яким йому було відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого продовжено станом на день розгляду справи.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в пункті 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ, визначений Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №413 закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є, зокрема, для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та були залучені до проведення таких заходів на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування безпосередньо в районах їх проведення, - довідка за формою згідно з додатком 4 та витяг з наказу Генерального штабу Збройних Сил про залучення до здійснення таких заходів, витяг з наказу Командувача об`єднаних сил або командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення таких заходів.

Для заявників, які залучалися до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, витяги з бойових донесень, журналів бойових дій, які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.

Для заявників, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва), що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), незалежно від кількості днів залучення їх до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - документи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Для заявників, які проходять службу у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - довідка за формою згідно з додатком 4 та витяг із наказу Генерального штабу Збройних Сил про залучення до здійснення цих заходів, витяг із наказу Командувача об`єднаних сил або командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття до районів здійснення таких заходів.

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №413 визначено, що підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є:

Для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Відповідно до пункту 5 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються:

1) командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації;

2) командиром добровольчого формування, у складі якого заявники зазначені у пункті 21 або 25 частини першої статті 6 Закону, брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або самостійно заявником з числа осіб, зазначених у пунктах 21 або 25 частини першої статті 6 Закону, у разі неподання документів командиром добровольчого формування.

Згідно з пунктом 8 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Абзацом 1 пункту 11 Порядку №413 передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.

Згідно з пунктом 19 Порядку №413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону;

міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів. Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання (пункт 20 Порядку №413).

Відповідно до абзацу 1 пункту 23 Порядку №413 комісія не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Пунктом 24 Порядку №413 передбачено, що комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У разі усунення виявлених підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій заявник або уповноважена особа може повторно ініціювати винесення питання про надання зазначеного статусу (за процедурою, визначеною цим Порядком) на розгляд комісії шляхом подання заяви до керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, в якому утворено комісію.

Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років затверджено наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022 №369, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.11.2022 за №1441/38777 (далі - Положення №369).

Пунктом 1 Положення №369 передбачено, що Комісії утворюються, зокрема, у Міністерстві оборони України - з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років.

Згідно з пунктом 6 Положення №369 на Комісію Міноборони покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, зокрема, учасниками бойових дій:

відповідно до пунктів 1-5, 7-18 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" осіб (окрім іноземців та осіб без громадянства) із числа:

військовослужбовців Збройних Сил України, які набули право на отримання статусу учасника бойових дій під час проходження військової служби в структурних підрозділах апарату Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Міноборони;

звільнених зі Збройних Сил України, які набули право на отримання статусу учасниками бойових дій під час проходження військової служби в структурних підрозділах апарату Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Міноборони.

Відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку №413 та підпункту 1 пункту 18 Положення №369, на які посилається відповідач у спірному рішенні, комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.

При цьому оцінка документів має істотне значення для прийняття відповідачем правильного рішення, а перелік документів, визначений пунктом 4 Порядку №413, допускає альтернативність і не зводиться виключно до їхньої сукупності. Законодавець передбачив, що підтвердження факту участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України може здійснюватися різними видами документів - довідками командирів військових частин, витягами з наказів, бойових розпоряджень, журналів оперативної обстановки, посвідченнями про відрядження тощо.

Комісія при вирішенні питання щодо надання статусу учасника бойових дій зобов`язана оцінювати всі подані позивачем документи у їх сукупності, враховуючи їх взаємозв`язок та доказове значення. Тому навіть за наявності різних видів документів, які окремо підтверджують факти участі у бойових діях, Комісія повинна була надати їм комплексну оцінку та врахувати їх у сукупності при прийнятті рішення.

Як встановлено судом, 25.02.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою (за вхідним №290/убд) про надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як такому, що дійсно в період з 01.02.2025 по 03.02.2025 брав безпосередню участь в антитерористичній операції або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дергачівській МТГР Харківської області, виконував бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_1 , під час відрядження до ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а.с. 188-190).

До заяви позивачем надано пакет документів, які підтверджували його особисту безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, серед яких:

- довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2025 №1423 (а.с. 191);

- довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2025 №1444 (а.с. 193);

- посвідчення про відрядження від 28.01.2025 №172/1, видане Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України (а.с. 200);

- витяг з бойового розпорядження Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №БР-ОСУВ/15/438/дск. ОКП від 31.01.2025 (а.с. 192);

- витяги з Журналу ведення оперативної обстановки оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підг.№313/1033т/х від 02.02.2025 (а.с. 194) та підг.№313/1080т/х від 03.02.2025 (а.с. 195);

- витяги з наказів Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 02.02.2025 №35/дск (а.с. 196), від 03.02.2025 №36/дск (а.с. 197) та від 04.02.2025 №37/дск (а.с. 198).

Суд, дослідивши надані позивачем документи, встановив, що вони підтверджують перебування позивача у складі робочої групи та виконання бойових (спеціальних) завдань у зоні проведення заходів оборони України, зокрема, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Суд вважає за необхідне проаналізувати зміст доданих до заяви (за вхідним №290/убд) про надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" документів.

Так, у довідці командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2025 №1423 (за формою згідно з Додатком 6 до Порядку №413) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України зазначено, що працівник Збройних Сил України ОСОБА_1 , провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу прогнозування та менеджменту оборонних ресурсів науково-дослідного управління оборонного менеджменту та розвитку Збройних Сил Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України, дійсно у період з 01.02.2025 по 03.02.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Харківському районі, Дергачівській міській територіальній громаді. Підставою для видачі довідки зазначено журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 інвентарний номер №662т від 01.02.2025 (а.с.15, 191).

Вказана довідка, видана за формою, визначеною додатком 6 до Порядку №413, є підтвердженням безпосередньої участі позивача особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2025 №1444 (форма 12) слідує, що працівник Збройних Сил України ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: Харківська область, Харківський район, Дергачівська міська територіальна громада у період з 01.02.2025 по 03.02.2025 видана для подання до кадрового органу для підрахунку пільгових періодів вислуги років (а.с.18, 193).

Відповідно до посвідчення про відрядження №172/1 від 28.01.2025, виданого Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України, посвідчення видано працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 , провідному науковому співробітнику науково-дослідного відділу прогнозування та менеджменту оборонних ресурсів науково-дослідного управління оборонного менеджменту та розвитку Збройних Сил Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України, відрядженому до ОСУВ "Хортиця" з 31.01.2025 до завершення роботи - за рішенням старшого групи для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі військових частин, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Підставою зазначено бойове розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України №1625 ОКП 24.01.2025, наказ начальника ЦНДІ ЗС України (по стройовій частині) від 28.01.2025 №21 (а.с.16, 200).

Згідно з Витягом з бойового розпорядження Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №БР-ОСУВ/15/438/дск. ОКП. 31.01.2025. Карта 200 000, видання 2015 року з метою виконання вимог Бойового розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 24.01.2025 №1625 наказано командирам оперативно- тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », НОМЕР_9 омбр, 42 омбр, НОМЕР_10 омпбр, НОМЕР_11 омпбр, НОМЕР_12 приказ ДПСУ, 5 бр НГУ, НОМЕР_13 обр ТрО організувати та забезпечити з 31.01.2025 допуск робочої групи до оКП військових частин у складі: зокрема працівник Збройних Сил України ОСОБА_1 , провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу прогнозування та менеджменту оборонних ресурсів науково-дослідного управління оборонного менеджменту та розвитку Збройних Сил Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України на автомобілі Toyota Hilux, номер НОМЕР_14 . Зазначеному особовому складу з собою мати засоби індивідуального захисту та особисту зброю (а.с.17, 192).

Позивачем надано до матеріалів справи копії дозволу позивачу №4475 від 28.11.2014 Департаменту громадської безпеки МВС України на право зберігання, носіння пістолета «Вальтер» Р-38АСуз калібр 9 мм №6832е та дозволу №185від 25.11.1999 Головного управління адміністративної служби МВС України на право зберігання, носіння пістолета ПСМ калібр 5,45 мм №УВ-1499 (а.с.54, 55).

Витяги з Журналу ведення оперативної обстановки оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підг.№313/1033т/х від 02.02.2025 (а.с. 194) та підг.№313/1080т/х від 03.02.2025 (а.с.195) засвідчують роботу робочої групи, до складу якої входив позивач, на ОКП 58 омпбр та НОМЕР_9 омбр та підтверджують фактичне перебування позивача у зоні оборони та виконання ним завдань.

Витяг з наказу Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_2 (по стройовій частині) від 02.02.2025 №35/дск (а.с. 196) підтверджує залучення до складу сил і засобів оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема такого, що прибув з Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України з 31 січня 2025 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу прогнозування та менеджменту оборонних ресурсів науково-дослідного управління оборонного менеджменту та розвитку Збройних Сил Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України (а.с.196).

Витяг з наказу Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_2 (по стройовій частині) від 03.02.2025 №36/дск свідчить про вибуття до оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з метою виконання бойових (спеціальних) завдань з 01 лютого 2025 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу прогнозування та менеджменту оборонних ресурсів науково-дослідного управління оборонного менеджменту та розвитку Збройних Сил Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України (а.с. 197).

Витяг з наказу Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_2 (по стройовій частині) від 04.02.2025 №37/дск (а.с. 198) підтверджує прибуття з оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 04 лютого 2025 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу прогнозування та менеджменту оборонних ресурсів науково-дослідного управління оборонного менеджменту та розвитку Збройних Сил Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України (а.с. 198).

Вказані витяги з наказів Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 02.02.2025 №35/дск (а.с. 196), від 03.02.2025 №36/дск (а.с. 197) та від 04.02.2025 №37/дск (а.с. 198) підтверджують офіційне переміщення позивача між угрупованнями: його зарахування до складу сил ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", вибуття до ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " для виконання бойових завдань та подальше прибуття з ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Вказані документи узгоджуються між собою та підтверджують безперервність участі позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином, сукупність наданих документів підтверджує, що позивач у період з 01.02.2025 по 03.02.2025 перебував у складі робочої групи ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та ОТУ "Харків", виконував бойові (спеціальні) завдання, що підтверджується як наказами та розпорядженнями командування, так і довідками встановленої форми.

Суд звертає увагу на те, що зазначені документи є чинними, на час розгляду справи не скасовані, не визнані недійсними чи нечинними, видані уповноваженими посадовими особами органів військового управління.

У розумінні положень Порядку №413 такі документи становлять належні та допустимі докази безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Вказані документи підтверджують, що позивач перебував у складі сил та засобів ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", виконував бойові (спеціальні) завдання, був забезпечений зброєю та засобами індивідуального захисту. Таке залучення цивільного працівника до виконання спеціальних завдань безпосередньо в зоні активного вогневого ураження із забезпеченням зброєю та засобами індивідуального захисту свідчить про перебування позивача в зоні виконання бойових (спеціальних) завдань у складі військових частин, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Вказаний характер виконання обов`язків свідчить про фактичне залучення позивача до безпосереднього забезпечення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Зазначене повністю відповідає правовій меті інституту соціального захисту учасників бойових дій, закладеній у Законі №3551-ХІІ, оскільки визначальним критерієм для надання статусу учасника бойових дій є фактична участь особи в обороні держави в умовах безпосередньої небезпеки для життя.

Щодо доводів відповідача про те, що завдання робочої групи стосувалися виключно перевірки порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, що за своїм змістом є адміністративно-фінансовою діяльністю і не може вважатися безпосередньою участю у бойових діях, суд зазначає таке.

Визначальною ознакою для надання статусу учасника бойових дій згідно з Порядком №413 є сукупність умов, за яких ці обов`язки виконувалися, зокрема: безпосереднє перебування в районах ведення бойових дій, виконання завдань на підставі бойових розпоряджень органів військового управління та в умовах реальної загрози для життя і здоров`я.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач виконував визначені бойовим розпорядженням завдання безпосередньо на об`єктах передового управління військових частин (ОКП 58 омпбр та ОКП 22 омбр), які були розгорнуті в межах Дергачівської міської територіальної громади Харківської області - території, що на час перебування в зазначеній зоні позивача належала до зони активних бойових дій та перебувала під ризиком вогневого ураження противником.

Фактичне перебування позивача на передових командних пунктах безпосередньо у зоні оборони та виконання ним завдань підтверджується витягами з журналів ведення оперативної обстановки ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 02.02.2025 та 03.02.2025, а також послідовними наказами Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) №35/дск, №36/дск та №37/дск щодо руху сил і засобів.

Організація бойового управління, матеріально-технічного та фінансового забезпечення військовослужбовців безпосередньо на лінії зіткнення чи в районах ведення бойових дій є невід`ємною складовою загального комплексу заходів оборони держави. Залучення цивільного фахівця наукової установи до виконання таких завдань безпосередньо на об`єктах передового управління в бойових умовах, пов`язаних із систематичною загрозою артилерійських та авіаційних ударів, за своїм фактичним змістом та ступенем ризику повністю тотожне умовам залучення військовослужбовців сил оборони.

З огляду на це, оцінюючи зміст наданих доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що характер, умови та місце виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у період з 01.02.2025 по 03.02.2025 відповідають критеріям безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Встановлені судом обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 у період з 01.02.2025 по 03.02.2025 перебував у статусі військовослужбовця та виконував обов`язки військової служби, а отже, підпадає під дію п.19 частини першої статті 6 Закону України "Пр статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому суд звертає увагу, що в протоколі засідання Комісії №2 від 18.03.2025 відсутні будь-які посилання на зауваження до поданих позивачем документів.

Відповідачем не наведено підстав для їх неврахування, не зазначено, чому довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2025 №1423 (а.с. 191); довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2025 №1444 (а.с. 193); посвідчення про відрядження від 28.01.2025 №172/1, видане Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України (а.с. 200); витяг з бойового розпорядження Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №БР-ОСУВ/15/438/дск. ОКП від 31.01.2025 (а.с. 192); витяги з Журналу ведення оперативної обстановки оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підг.№313/1033т/х від 02.02.2025 (а.с. 194) та підг.№313/1080т/х від 03.02.2025 (а.с. 195); витяги з наказів Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 02.02.2025 №35/дск (а.с. 196), від 03.02.2025 №36/дск (а.с. 197) та від 04.02.2025 №37/дск (а.с. 198) - не були прийняті як належні й допустимі докази.

Комісія обмежилася суто формальним висновком про те, що позивач є "працівником Збройних Сил України", повністю усунувшись від дослідження та правового аналізу змісту наданих документів, а також не надавши жодної оцінки їх доказовому значенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб`єктів владних повноважень повинні бути, зокрема, прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та пропорційно.

Усунення Комісії від мотивування свого рішення та ігнорування наданих позивачем первинних документів органів військового управління позбавляє суд можливості оцінити правомірність та обґрунтованість оскаржуваного акта.

Відсутність у протоколі засідання Комісії аргументів та правових мотивів неврахування доказів, доданих до заяви позивача, свідчить про формальний підхід відповідача до розгляду такої заяви. Це дає суду підстави для висновку, що спірне рішення було ухвалене без належної перевірки та всебічної оцінки обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій, що є самостійною підставою для його скасування.

Як раніше зазначено, відповідно до пункту 20 Порядку №413 комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.

Водночас, пунктом 14 Положення №369 визначено, що Комісії:

розглядають заяви (документи), клопотання стосовно визнання учасниками бойових дій, учасниками війни відповідно до пунктів 1- 5, 7- 18, 20, 22- 24 частини першої статті 6 та пунктів 7, 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", подані особами, командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій, а в разі:

необхідності - самостійно або через відповідні підрозділи служб персоналу (кадрових центрів), соціального забезпечення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки надсилає запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляють заявника;

надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень Комісій, визначених пунктами 6- 13 цього Положення, - повертають їх суб`єкту звернення з відповідними роз`ясненнями, без винесення таких документів на розгляд Комісії;

виявлення розбіжностей або неточностей у наданих документах - повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, організацій та підприємств чи особисто заявникам разом з письмовим обґрунтуванням з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд Комісії протягом 10 календарних днів;

для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", розглядають документи (заяву), які подаються командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій або самостійно заявниками (законними представниками або уповноваженими особами).

заслуховують (за потреби) пояснення осіб, які подали заяви (документи), свідків, досліджують інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил);

у місячний строк із дня надходження документів (заяви) приймають рішення щодо надання (відмови в наданні) статусу учасника бойових дій, учасника війни, про що повідомляють особу:

шляхом надсилання повідомлення на електронну (поштову) адресу, зазначену в документах (заяві), що подана в паперовій формі;

засобами Порталу Дія або засобами Реєстру (у разі подання заяви в електронній формі).

З аналізу наведених норм Порядку №413 вбачається, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 у справі №620/11392/24.

Водночас, докази, що комісія на виконання своїх повноважень під час засідання вчиняла вищевказані дії, на встановлення обставин, що потребує підтвердження, відсутні у матеріалах справи.

Такий підхід свідчить про формальність розгляду заяви та суперечить меті правового регулювання у сфері захисту прав ветеранів війни, яка полягає у забезпеченні належного соціального захисту осіб, що брали участь у бойових діях або заходах із забезпечення оборони держави.

Суд зазначає, що належна мотивація рішення дає можливість перевірити, як саме відбувалася процедура прийняття відповідного рішення.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення/документи взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли досліджувала документи під час засідання, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову у наданні особі статусу учасника бойових дій, з огляду на наслідки, які це потягне.

У цьому зв`язку суд зазначає, що враховуючи положення статті 6 Закону №3551-XII та Порядку №413, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 у справі №620/11392/24.

Отже, відповідач, вирішуючи питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , зобов`язаний був врахувати відомості, наведені в довідці командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2025 №1423 (а.с. 191); довідці командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2025 №1444 (а.с. 193); посвідченні про відрядження від 28.01.2025 №172/1, виданому Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України (а.с. 200); витягу з бойового розпорядження Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №БР-ОСУВ/15/438/дск. ОКП від 31.01.2025 (а.с. 192); витягах з Журналу ведення оперативної обстановки оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підг.№313/1033т/х від 02.02.2025 (а.с. 194) та підг.№313/1080т/х від 03.02.2025 (а.с. 195); витягах з наказів Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 02.02.2025 №35/дск (а.с. 196), від 03.02.2025 №36/дск (а.с. 197) та від 04.02.2025 №37/дск (а.с. 198).

Наведені документи, будучи чинними та виданими уповноваженими органами військового управління, містять достатні дані для підтвердження факту безпосередньої участі позивача у заходах, пов`язаних із забезпеченням оборони України та стримуванням збройної агресії російської федерації проти України.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що зазначені документи у своїй сукупності є достатнім доказом на підтвердження факту участі позивача у відповідних заходах та повинні були бути враховані відповідачем при прийнятті рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Водночас суд зазначає, що враховуючи положення статті 6 Закону №3551-XII та приписів Порядку №413, визначальною підставою для оцінки права особи на отримання статусу учасника бойових дій є детальний аналіз фактичного характеру її діяльності, умов виконання завдань та реальної безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до приписів законодавства первинні документи, які подаються на розгляд Комісії, є засобами доведення фактичної участі особи у заходах оборони. Тому під час розгляду заяви позивача Комісія мала обов`язок оцінити всі надані документи у їх сукупності, врахувати їх зміст та взаємозв`язок.

Навіть з урахуванням набрання чинності Законом України від 22.05.2018 №2443-VIII, яким внесено зміни до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII щодо статусу працівників Збройних Сил України, Комісія не звільнена від обов`язку здійснити всебічне дослідження поданих документів. Відповідач мав надати правову оцінку сукупності доказів, які вказують на залучення позивача до виконання спеціальних завдань безпосередньо в зоні ведення бойових дій зі зброєю та засобами індивідуального захисту, що фактично вирізняло характер його служби від цивільної роботи.

Обмеження розгляду справи лише формальним посиланням на цивільний статус позивача, без правового аналізу змісту та доказового значення наданих наказів командування, бойових розпоряджень і довідок установленої форми, є проявом формального підходу та суперечить стандартам обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

Отже, відповідач, вирішуючи питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу, був зобов`язаний всебічно оцінити наведені документи у їх сукупності, а не обмежуватися лише загальним посиланням на зміни у законодавстві. Відмова у наданні статусу за відсутності мотивованої оцінки наданих первинних доказів військового управління є неправомірною, оскільки прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення.

Суд також бере до уваги, що на підтвердження своєї правової позиції позивач подав науково-правовий висновок від 04.06.2025, складений доктором юридичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПрН України, Заслуженим юристом України Мироненко Н.М. Висновок був підготовлений на підставі первинних документів, долучених позивачем до заяви, зокрема довідок командира військової частини НОМЕР_1 , посвідчення про відрядження, витягів з бойового розпорядження та наказів ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", витягів з журналів оперативної обстановки та інших матеріалів.

У межах поставлених на дослідження питань експерт у галузі права дійшла висновку про наявність ознак фактичного виконання позивачем завдань, за своїм змістом та ризиками ідентичних обов`язкам військової служби. Зокрема, у висновку наголошено, що покладання бойових (спеціальних) завдань, залучення до складу сил та засобів оперативно-стратегічного угрупування військ, а також забезпечення зброєю та засобами індивідуального захисту в зоні ведення активних бойових дій зближує правовий статус позивача з військовослужбовцями, які виконують аналогічні завдання, що дає підстави для застосування аналогії закону при вирішенні питання про соціальний захист такої особи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Згідно з вимогами статті 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Водночас суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Оцінюючи наведений науково-правовий висновок від 04.06.2025, суд погоджується з викладеними в ньому доводами в тій частині, що фактичний обсяг, характер та умови виконання позивачем покладених на нього завдань у спірний період виходили за межі стандартних посадових обов`язків цивільного працівника та фактично відповідали критеріям бойової діяльності. Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав обґрунтованих заперечень щодо науково-теоретичних висновків експерта та не спростував викладені в них доводи про необхідність врахування специфіки та небезпеки виконуваної позивачем роботи.

У цьому зв`язку суд доходить висновку, що рішення відповідача, оформлене Протоколом №2 засідання Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 18.03.2025, в частині відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, прийняте без урахування реального змісту його діяльності та без належного мотивування відхилення первинних військових документів, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій позивачу та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з пунктами 10, 16 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв`язку з чим розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахувань окремих періодів служби до вислуги років, оформлене Протоколом №2 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років від 18.03.2025 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахувань окремих періодів служби до вислуги років повторно розглянути матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_15 ) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.